Тема перспективного педагогічного досвіду «Самостійні завдання на уроках фізичної культури ».

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАВЧАЛЬНО_ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ОСНОВА»

 

 

 

 

 

Тема перспективного педагогічного досвіду

«Самостійні завдання на уроках фізичної культури ».

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель фізичної культури

                                                                       Кліщевська Яна Володимирівна

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2018

ЗМІСТ

1. АКТУАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ _______________________3-4 ст.
2. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ_______________________4-5 ст.
3. ОСНОВНА ІДЕЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ_______5-6 ст.
4. ТЕХНОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ_________6-8 ст.
   1. Структура процесу навчання рухових дій.__________8-10 ст.
   2. Підготовка учнів до самостійних занять

фізичними вправами_____________________________11-14 ст.

3. Технологія само розвиваючого навчання___________15-17 ст.
4. Висновки_______________________________________18 ст.

 

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Ходьба і рух сприяють грі мозку і роботі думки»

Жан Жак Руссо

Актуальність теми педагогічного досвіду

Концепцією виховання дітей у національній системі освіти затверджується: "Фізичне виховання – утвердження здорового способу життя як невід’ємного елементу загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії тіла й духу, людини і природи – основа фізичного виховання". Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і цей процес розпочинається саме зі шкільної парти.  Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. У сучасних умовах необхідно забезпечувати прискорений, інноваційний розвиток освіти, а також створювати умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя.

Упровадження в освітній процес нових форм і методів навчання, заміна традиційних освітніх програм альтернативними, збільшення інформаційної насиченості у суспільстві  призводять до неадекватного збільшення навантаження на дітей, перевтоми та розвитку патологічних станів. Брак рухів у житті школярів, недостатній розвиток рухових функцій негативно позначаються на фізичному стані. Низька рухова активність погіршує функціональні можливості систем організму дитини, внаслідок чого виникає неадекватна реакція на навантаження, сповільнюється фізичний розвиток загалом.

Аналізуючи стан здоров'я дітей ми побачили, що зростає кількість
захворювань опорно-рухового апарата, серцево-судинної системи, інших
органів і систем організму. .Серед чинників ,що зумовлюють цю негативну тенденцію,не останнє місце посідають проблеми національної системи фізичної культури,яка не відповідає сучасним вимогам,стандартам,фізичної підготовленості дитини. Отже постала необхідність радикальної перебудови системи фізичного виховання підростаючого покоління. Це потребує активного впровадження нової концепції фізичної культури. В умовах пошуку шляхів оптимізації навчального процесу з фізичної культури перед школою постає завдання створення ефективної моделі модернізації самостійної та індивідуальної діяльності учнів.

 

Теоретичне обгрунтування проблеми педагогічного досвіду:

Досвід базується на основі технологій навчання: технології конструювання уроку,  розвивального навчання, технології «Лідер», методу рухових задачок у школі розумного руху.

 Технології передбачають діяльність дитини не лише як задоволення пізнавальних потреб, але й забезпечують саморозвиток особистості за напрямками:

• самоствердження (самовиховання, самонавчання, свободу вибору);
• самовизначення (спілкування, творчості, пошуку, виявленні своїх здібностей і сил);
•       захищеність (самовизначенні, саморегуляції, колективній діяльності);

- самоактуалізація (досягнення особистих цілей, самоорганізації);

-  опанування учнями різних прийомів і способів виконання рухів;

•       розвиток умінь учнів укладати комплекси вправ і виконувати їх;
•       розвиток умінь учнів швидко орієнтуватися в ситуаціях різної складності;
•       розвиток умінь учнів організовувати діяльність, лідирувати у різних її видах.

 Предметом дослідження є проблема самостійного тренування як умови підвищення якості освіти. Методичні і технологічні аспекти дозволяють розглянути можливість вивчення і практичного призначення самостійного тренування в контексті проблеми «якість освіти». Для досягнення цієї проблеми в процесі фізичного виховання розв’язується комплекс освітніх, виховних, оздоровчих задач:

1. Розв’язування освітніх задач сприяє опануванню, оголошуванню та цілеспрямованому використанню різних форм і способів фізичної діяльності, яка допомагає учням здобути  індивідуальний досвід та визначити цінність рухливої активності та здорового способу життя.
2. Розв’язування виховних задач сприяє формуванню суб’єктивності в області  рухливої активності, ціннісних орієнтацій на фізичне вдосконалення.  Здійснюється через активне засвоєння, відтворення знань, умінь,  рухливих дій та  індивідуальних фізичних здібностей і особливостей.
3. Розв’язування оздоровчих задач реалізується через укріплення фізичного та психічного здоров’я, формування рухових основ здорового способу життя.

Матеріалом дослідження сприяли роботи таких вчених, як А.А. Деркач, В.Г. Зазикін, Н.В. Кузьміна, В.Н. Максимова. Наукові здобутки вплинули на методичні і технологічні аспекти практичного призначення самостійного тренування в контексті проблеми «якість освіти».

Основна ідея педагогічного досвіду:

 Ми впевнені, що незважаючи на актуальність дослідження проблеми набуло достатнього обґрунтування питання визначення самостійної та групової діяльності учнів. Тому ідея педагогічного досвіду полягає в формуванні стійкого інтересу учнів до занять фізичною культурою, розкриття потенційних можливостей кожного, розвитку творчої активної особистості та  ствердженні пріоритетів здорового способу життя. Основними завданнями педагогічного досвіду виступають: створення умов для самореалізації учнів,  формування  навичок самонавчання, бажання до самовдосконалення, забезпечення фізичного розвитку кожної особистості. Умовою вирішення завдань є диференційне використання засобів фізичної культури на уроках з учнями різної статі, віку. З урахуванням стану їх здоров’я, ступеня фізичного розвитку, рівня фізичної підготовленості, створення мотивації систематично займатися фізичними вправами та самостійно виконувати рухові дії.

 Навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати дитині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях здібностях, набутих завдяки навчанню.

Новизна досвіду полягає в обранні та застосуванні додаткових схем-карток для самостійної діяльності, в зміні традиційних підходів до проведення уроків фізичної культури та позакласних заходів, які забезпечують реалізацію його мети.  Педагогічний досвід доступний для використання вчителями фізичної культури.

Технологія педагогічного досвіду.

 Фізична культура в школі- це клопітка і напружена праця над здобуттям знань, умінь і навичок та всебічним фізичним розвитком дитини.

Фізичний розвиток  -  це процес зміни форм і функцій організму людини протягом її індивідуального життя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Процес навчання – це співпраця учителя й учня. Учитель, керуючи роботою учня, забезпечує для них можливості досягнення поставленої мети- учень повинен виявити бажання навчатись.   У цій співпраці вчитель вимагає робити основний акцент не на механічному засвоєнні знань, умінь і навичок, а на їх розумінні, глибокому усвідомленні.

У цьому контексті на вчителя покладається педагогічна відповідальність за розвиток в учнів пізнавальної активності й самостійності як вирішального факту ефективності педагогічного процесу, оскільки знання, уміння і навички здобуваються лише самостійними зусиллями.

Провідна ідея дослідження:

В ідею дослідження покладено організацію фізичного виховання в комплексі, яка спрямована на:

1. Активну зміну позиції до занять фізичної культури.
2. Розширення орієнтації фізкультурно-спортивній діяльності.
3. Творче перетворення себе і своєї рухової активності, і всього, що пов’язане з нею.
4. Самоуправління і саморегуляція поведінки.

 

Об’єкт дослідження- процес урочної діяльності з фізичного виховання ЗЗО «Основа».

 

Технологія досвіду здійснювалася поетапно.

1. Етап – Структура процесу навчання рухових дій – основна мета викликати інтерес до фізичного самовдосконалення, до регулярних і систематичних занять фізичними вправами, що забезпечують розвиток учнів.

Навчання у фізичному вихованні визначається як організований процес передачі й засвоєння системи спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психологічне удосконалення людини.

Ми вважаємо, що в сучасних умовах   у навчальний процес необхідно впроваджувати сучасні ефективні методи організації навчання учнів, підвищувати  емоційність викладання шляхом використання музичного супроводу, ігрових та змагальних елементів, мультимедійних засобів навчання. Цікавою для учнів є робота, що вимагає постійного напруження. Легкі завдання не викликають інтересу. Подолання труднощів навчально - тренувальної діяльності – важлива умова виникнення інтересу до неї. Проте складність навчального матеріалу сприяє підвищенню інтересу лише тоді, коли є умови для її подолання, інакше інтерес швидко зникає.

Пропонувати вправи для самостійного виконання можна лише після того, як вони засвоєні на уроці в присутності вчителя.

Передумовою засвоєння кожної вправи є знання учня про вправу, його руховий досвід та фізична і психічна готовність до навчальної діяльності. Навчаючи учнів, ми постійно пам’ятаємо, що кінцевою метою навчання є уміння застосовувати засвоєні фізичні вправи у повсякденному житті. Тому ми вважаємо, що буде доцільним на першому етапі дослідження саме процес навчання рухових дій.

 

№ з/п	Етап навчання	Мета	Завдання	Методика навчання
1.	Розучування рухової дії	Формування уміння	1.Створити цілісне попереднє уявлення про вправу	1.Донести до свідомості учнів мету і завдання дії. 2.Показ рухової дії вчителем з дотриманням вимог до демонстрації вправ. 3.Застосовувати опис, пояснення. 4.Визначити і усунути причини, що викликають появу помилок. 5.Мотивувуання учнів до виконання рухової дії. 6.Рухову дію виконувати в цілому і по частинам.
2.	Засвоєння рухової дії	Деталізоване, відносно досконале засвоєння рухової дії.	1.Поглибити розуміння учнями закономірностей виконання рухової дії. 2.Уточнити техніку щодо індивідуальних можливостей учнів посилити самоконтроль.  3.Домогтися правильного виконання вправи. 4.Створити передумови варіативного виконання вправ.	1.Використовувати прийоми опосередкованої демонстрації. 2.За наявності помилок використовувати прийом навчання в інший бік. 3.Використовувати жорсткий інтервал відпочинку за повторного виконання вправ, ігровий і змагальний методи. 4.На основі методу цілісного розучування виділяти окремі рухи для їх удосконалення і своєчасного поєднання в цілісній руховій дії.
3.	Закріплення рухової дії	Забезпечити практичне застосування набутої навички	1.Навчити використовувати набуту навичку з іншими руховими діями. 2.Забезпечити варіативність застосування навички в різних умовах. 3.Завершити індивідуалізацію виконання засвоєної вправи.	1.Концентрувати увагу учнів на результативності діяльності. 2.Використовувати різноманітні прийоми, що сприяють удосконаленню виконання рухової дії. 3.Навчити учнів долати негативний перенос навички. 4.Широко використовувати ігровий і змагальний методи.

 

2. Етап- Підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами, метою якого є забезпечення рухової активності під час навчального процесу, а саме:

 Напрямки підготовки до самостійних завдань та шляхи її реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок фізичної культури- урок здоров’я

3. Етап . Технологія саморозвиваючого навчання, метою якого становить:

• самостійне відтворювання підлітком дій, вправ, уроків фізичної культури спеціальних занять, фізкультхвилинок і т.д.
• визначати учнями оптимальний розвиток рухової діяльності протягом дня з включенням щоденної ранкової гімнастики (10-15 хв.), фізкультпауз між виконанням домашніх завдань (5-7 хв.), самостійних занять з розвитку і корекції фізичних якостей та рухових навичок.
• оволодіння прийомами комплексного розвитку фізичних якостей,

поступове    збільшення    навантаження, самоконтролю;

• складання планів різних дій;
• реалізації напрямків здорового способу життя;
• залучення  дітей,  які  досягли  успіхів  у  самостійних заняттях  і гуртках, у збірні команди різних видів спорту.

        Уявляючи собою особливу, вищу форму навчальної діяльності, самостійна робота в нашому розумінні обумовлюється індивідуально-психологічними й особистісними особливостями учня як об’єкта діяльності. Учень повинен мати цілісне уявлення про свої можливості та уміти їх реалізовувати.

        Виконання самостійних вправ вимагає достатньо високого рівня самодисципліни, рефлективності, особистої відповідальності та дає учням задоволення як процес самопізнання та самовдосконалення.

        Таким чином ми вважаємо, що впроваджувати самостійні заняття краще за все з першого класу, тому що діти цього віку найбільш сприймають діяння фізичних вправ. Це сприяє природній потребі до рухів.

Тому з самого початку ми розробили прийоми, які піднімають інтерес учнів до занять фізичною культурою, а саме:

1. Новизна, різноманітність засобів, методів, способів організації учнів на уроках. Постановка конкретних підсильних завдань навчання, які учні здатні виконувати вже в кінці уроку.
2. Застосування ігрового і змагального методів на етапах закріплення і вдосконалення вправ, що вивчаються.
3. Постійне спонукання учнів до занять фізичними вправами в позаурочний час шляхом використання системи заохочень та бонусів. Систематичний контроль досягнень учнів у засвоєнні знань, формуванні рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостейШироке використання у навчанні вправ наочних і технічних засобів навчання, нестандартного обладнання і інвентаря.
4. Проведення уроків з використанням музичного супроводу.

        Самостійна діяльність учня може бути як індивідуальною, коли кожний учень отримує своє завдання, так і груповою, де група учнів виконують фізичні вправи об’єднавшись в команди за:

• групами здоров’я;
• з урахуванням стану фізичної підготовленості;
• за рівнем сформованості рухових навичок;
• за статевими ознаками;
• за інтересами.

Всі завдання для самостійної роботи диференційовані в зв’язку з тим, що діти одного віку мають різний рівень фізичної підготовленості. На уроках
вчитель коментує будь-яку виконану вправу (для чого вона, що розвиває, коли і як її краще виконувати). Вчитель виступає не лише в ролі організатора самостійної роботи, але й допомагає у виконанні , спрямовує учня на досягнення результату. Він не тільки створює застиглі умови для виконання вправ, а надає учневі можливість для самостійного пошуку, створює пізнавальні проблемні ситуації, які спонукають учнів активно діяти, самостійно виконати нову вправу, пояснити товаришам причину вибору того чи іншого способу виконання.

В процесі роботи над темою педагогічного досвіду було розроблено орієнтовні комплекси розвивальних вправ для самостійних занять з кожного модулю навчальної програми. Виконання запропонованої системи самостійних вправ сприяє рішенню наступних завдань:

1. мати уяву про свої фізичні можливості;
2. знати методи контролю за функціональним станом свого організму;
3. знати методику проведення заняття або його частини;
4. уміти виконувати доступні фізичні вправи, що розвивають індивідуальні кондиції;
5. уміти виконувати гігієнічні процедури й оздоровчі заходи;
6. знати правила поведінки на спортивних спорудженнях
7. уміти працювати в групі, тобто бути соціально адаптованим.

При такому підході дитина розвивається як індивід, особистість, індивідуальні особливості якої враховуються, формуються духовні й моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння соціалізуватися, будувати відносини в колективі й соціумі.

Висновки 

Тож ми можемо зробити висновок, що самостійна робота учня-це вища форма навчальної діяльності, без освоєння якої неможливо досягти кінцевої мети фізичного виховання учнів-виховати в них звичку до фізичного самовдосконалення протягом усього життя.

 

Список використаної літератури:

1. Аксьонова О.П. Метод рухових задачок у Школі розумного руху (навчально-методичний посібник).- Запоріжжя: Видавництво Комунального закладу «Хортицький національний навчально- реабілітаційний багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради, 2013.-96с.
2. Аксьонова О.П., Півненко Ю.В. Урок фізичної культури – урок здоров’я: Збірник науково-методичних рекомендацій з питань організації навчальної роботи в системі збереження та розвитку здоров’я дітей і підлітків у навчальних закладах різного типу.-2014.-31(5).- Запоріжжя: видавництво комунального закладу «Хортицький національний навчально- реабілітаційний багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради, 2014.-108 с.
3. Аксьонова О.П. нове у практиці фізичної культури // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. Наук. Пр..-Київ-Запоріжжя.-Вип.18.-2001.-С.250-252.
4. Папуша В.Г. Методика фізичного виховання школярів: форми, зміст, організація. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.-192 с.
5. Папуша В.Г. Теорія і методика фізичного виховання у схемах і таблицях. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2011.-128 с.
6. Мейсон Г.Б., Шаулін В.Н., Шауліна Є.Б. Самостійні заняття учнів з фізичної культури.-К., 1986р.
7.  Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: У 2 ч.-Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2002.-Ч.2.-248с.