Тема: Політичні процеси в Україні в 1999-2005 рр. «Помаранчева революція»

Історія України. 11 клас.

Тема: Політичні процеси в Україні в 1999-2005 рр. «Помаранчева революція»

Мета.           Розкрити перебіг подій і зміст «Помаранчевої революції». Сприяти розвитку історичної свідомості учнів, критичному осмисленню історичних подій. Виховувати учнів в дусі патріотизму, толерантності, сприяти утвердженню ідеа­лів демократії.

Тип уроку:   комбінований.

Обладнання: підручник, атлас.

Основні поняття і терміни: референдум, політична криза, вибори, імпічмент,.

Основні дати: жовтень-грудень 2004 р. — вибори Президента України; березень 2006 р. — вибори Верховної Ради України;.

Основні поняття і терміни

референдум, політична криза, вибори, імпічмент, імплементація.

Основні дати листопад 1999 р. — повторне обрання Л. Кучми на посаду Президента України; грудень 1999 р. — призначення Прем’єр-міністром України Віктора Ющенка; 16 квітня 2000 р. — Всеукраїнський референдум за народною ініціативою; зима-весна 2001 р. — політична криза; 31 березня 2002 р. — вибори народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих рад; листопад-грудень 2004 р. — «Помаранчева революція».

Історичні постаті: В. Ющенко, В. Янукович, Ю. Тимошенко, Ю. Єхануров, А. Яценюк, В. Литвин

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

 порівнювати, аналізувати, робити аргументовані висновки щодо перебігу призеденських виборів 1999 - 2005.;

 порівнювати й визначати основні тенденції президенства Віктор Ющенко, Віктор Янукович. .;

 визначати причини й наслідки впливу світової економічної кризи на розвиток України;

творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Віктор Ющенко, Віктор Янукович.

І.  Організаційний момент

Привітання вчителем учнів, виявлення їх готовності до уроку, забезпечення нормальних умов для роботи, організація уваги.

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Робота з карками

I.          ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

Президентство Л. Кравчука .

Ім'я президента

Здобутки    Прорахунки   Л. Кравчук (1991—1994)

Утвердження незалежності України. Мирний вихід зі складу СРСР. Налагодження відносин з країнами світу.

Відмова від ядерного статусу держа­ви. Виведення ядерної зброї з тери­торії країни.

Консолідація суспільства навколо ідеї державотворення. Започаткування економічних пере­творень.

Створення державних структур вла­ди, що відповідають статусу неза­лежної держави

Неспроможність приборкати еконо­мічну кризу. Відсутність програ­ми реформ. Гіперінфляція. Стрімке падіння життєвого рівня на­селення.

Діяльність трастів, фінансових пірамід. Політична криза 1993   — початку 1994   р.

ХІД УРОКУ

1. Президентські вибори 1999 р. Формування більшості у Верховній Раді України

31 жовтня 1999 р. відбулися чергові вибори Президента України. У голосуванні взяли участь 70 % виборців.

З літа 1999 р. навколо виборів точилася гостра боротьба. Кожен із кандидатів у Президенти України висловлював впевненість у перемозі й демонстрував готовність взяти на себе відповідальність за долю країни. Чотири кандидати — Є. Марчук, О. Мороз, В. Олійник та О. Ткаченко, зустрівшись у Каневі, закликали всіх кандидатів до справедливої та чесної боротьби. Вони мали намір висунути напередодні виборів єдиного кандидата, який би мав більше шансів на успіх. Однак «канівська четвірка» не змогла здійснити задумане, а до неї більше ніхто не приєднався. Напередодні виборів Голова Верховної Ради України О. Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь лідера Компартії України П. Симоненка.

Перший тур не виявив переможця. Перше місце впевнено зайняв чинний президент Л. Кучма, друге — П. Симоненко.

Під час другого туру 14 листопада Президентом України вдруге обрали Л. Кучму. За нього проголосувало 56 % виборців, а за П. Симоненка — близько 38 %.

Уперше вибори не поділили Україну навпіл, адже Л. Кучма переміг не лише в центральних, а й у західних та східних областях України.

З переобранням президента відбулася зміна уряду. У грудні 1999 р. Прем’єр-міністром України призначили В. Ющенка, тодішнього голову Національного банку України. Він мав авторитет реформатора. На посаді прем’єр-міністра Ющенко пробув до квітня 2001 р. За період його прем’єрства в економічному житті країни відбулися важливі зрушення. Після десяти років падіння, починаючи з 2000 р., намітилося економічне зростання. Уряд Ющенка за період своєї діяльності зазнавав значного тиску від різних політичних сил і фінансово-промислових груп. Показовою в цьому плані була доля віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу Ю. Тимошенко, якій вдалося дещо стабілізувати становище в галузі й розв’язати значну частину проблем, що накопичилися. Проте її діяльність викликала постійну критику і нападки. Зрештою, її усунули з посади і проти неї порушили судову справу. Важливим починанням уряду стали реформи системи освіти: перша спроба запровадити 12-річний термін навчання.

Віктор Ющенко

Визначною подією, що позитивно вплинула на прискорення державотворчих процесів і проведення реформ, стало формування у складі ВРУ парламентської більшості. У січні 2000 р. депутати 11 парламентських груп і фракцій, а також деякі позафракційні в кількості 237 осіб сформували її. Більшість надала підтримку уряду Ющенка, що було вперше за роки незалежності. Такі процеси зумовили зміни у керівництві Верховної Ради України: її головою став І. Плющ.

• У чому особливість виборів 1999 р.?

2. Всеукраїнський референдум (квітень 2000 р.)

• Яка мета і результати референдуму 2000 р.? Олрацювати пункт 2 с. 186 = 187

Після президентських виборів ключовим питанням політичного життя стала реформа законодавчої гілки влади. Л. Кучма прагнув зміцнити президентську вертикаль.

16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Понад 80 % виборців, що взяли участь у голосуванні, висловилося за двопалатний парламент; за скорочення числа депутатів з 450 до 300; за ліквідацію права депутатської недоторканності; за надання президентові права достроково припиняти повноваження Верховної Ради України в разі, якщо остання протягом одного місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість або в разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів проекту Державного бюджету України.

Виконання рішень референдуму поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до конституції і виборчого закону. Однак процес імплементації через різні причини не був реалізований.

3. Політична криза (зима—весна 2001 р.)

Узимку-навесні 2001 р. Україна опинилася в стані політичної кризи, яка була пов’язана із вбивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе. У процесі слідства стали проявлятися негативні явища у верхніх ешелонах влади. До цього ще додалися записи майора СБУ М. Мельниченка, зроблені ним у кабінеті президента, які «свідчили» про причетність вищих осіб до цього та інших резонансних злочинів. Опозиція вирішила скористатися представленою нагодою («касетний скандал»), аби змінити владу в країні. Були організовані масові демонстрації та акції протесту («Україна без Кучми»), які завершилися навіть сутичками з міліцією (9 березня 2001 р.). Проте домогтися свого опозиція не зуміла. її сподівання отримати підтримку від чинного прем’єр-міністра В. Ющенка не виправдалися (26 квітня 2001 р. ВРУ висловила недовіру уряду Ющенка, а 28 квітня його звільнили з посади. Новим прем’єр-міністром став А. Кінах). Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалося подолати кризу. Але її авторитет був суттєво підірваний як усередині країни, так і за кордоном. Політична криза значно вплинула на вибори 2002 р.

Що дало поштовх до політичної кризи?

4. Вибори до Верховної Ради України 2002 р. та їх наслідки

Важливою подією політичного життя країни 2000-2001 рр. стало перегрупування політичних сил, особливо напередодні парламентських виборів 2002 р. Упродовж осені-зими 2001 р. відбувається формування передвиборчих блоків.

За підсумками голосування, в загальнодержавному багатомандатному окрузі з 30 виборчих блоків 4%-й бар’єр подолали: блок «Наша Україна» на чолі з В. Ющенком — 23,55 %, Комуністична партія України (КПУ) — 20,01 %, блок «За єдину Україну!» (В. Литвин) — 11,79 %, блок Ю. Тимошенко — 7,25 %, Соціалістична партія України (СПУ) — 6,87 %, Соціал-демократична партія України (об’єднана) (СДПУ(о) — 6,27 %.

Голова Верховної Ради Володимир Литвин (2002-2006 рр.)

28 травня 2002 р. головою парламенту обрали В. Литвина. Головами ключових комітетів Верховної Ради стали представники «Нашої України». Фракція «Єдина Україна» виявилась нежиттєздатною і вже в червні 2002 р. розпалася на шість частин: «Партія регіонів» — 52 депутати, «Трудова Україна» — 31, «Партія промисловців і підприємців» — 20, «Народовладдя» — 17, «Аграрії України» («Аграрна партія України») — 17, «Демократична ініціатива» — 15. Незважаючи на могутнє представництво опозиційних сил у парламенті, пропрезидентські сили зуміли сформувати більшість, яка, своєю чергою, утворила перший в новітній історії України коаліційний уряд, котрий очолив В. Янукович (грудень 2002 р.).

2002-2004 рр. в Україні минули в гострій політичній боротьбі. Л. Кучма намагався реалізувати політичну реформу, що передбачала перерозподіл владних повноважень у трикутнику «Президент — Прем’єр-міністр — Верховна Рада України». Навколо президента формуються потужні політичні сили, які намагаються утримати економічні й політичні позиції. Своєю чергою опозиційні сили, що спиралися на підтримку середнього класу, розгорнули боротьбу з існуючим режимом за демократизацію політичного життя.

Президентство Л. Кравчука і Л. Кучми Опрацювати таблицю на с. 188

• Які причини гострої політичної боротьби у 2002-2004 рр.?

5. Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»

Вибори Президента України 2004 р., як і передбачалося, стали переломними в історії України. Ще задовго до офіційного початку передвиборчої кампанії всі політичні сили країни, як урядові, так і опозиційні, стали готуватися до неї. Кандидатом від тодішньої влади став чинний Прем’єр-міністр України В. Янукович. Для створення його позитивного іміджу задіяли всі можливі засоби: від прямого залучення адмінресурсу до відкритого поширення неправдивої інформації. Використовуючи своє службове становище, В. Янукович ужив ряд популістських заходів, зокрема пенсіонерам було надано доплату до пенсій, підвищено заробітну плату. Проте такі заходи ледь не призвели до економічної кризи в державі.

Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України» В. Ющенка.

Однією з особливостей передвиборчої кампанії стала велика кількість кандидатів у Президенти України — більше двадцяти. Проте головна боротьба точилася між двома претендентами: В. Януковичем і В. Ющенком.

Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. У результаті голосування у другий тур вийшли В. Ющенко з 39,26 % голосів і В. Янукович — 39,11 %.Віктор Янукович

Під час проведення виборів проявилась заангажованість Центральної виборчої комісії (ЦВК) на чолі з С. Ківаловим, яка впродовж десяти днів не оприлюднювала остаточні результати голосування. Крім того, з’ясувалося, що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання.

«Помаранчева революція» відбувалася упродовж листопада-грудня 2004 р. Опрацювати пункт 5 с. 190-192 Назвати причини хід та наслідки революції. Відео 2.55

Голосування другого туру 21 листопада 2004 р. відбулося зі значними фальсифікаціями та махінаціями на користь кандидата від влади. Як наслідок, оприлюднювані ЦВК дані про перемогу В. Януковича разюче відрізнялися від даних екзитполів, які засвідчували перемогу В. Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і уже ввечері 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва — Майдані Незалежності. Наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. та отримала назву «Помаранчева революція».

У різні дні під час акції громадського протесту на майдані Незалежності перебувало від 500 тис. до 1,5 млн осіб.

Попри все, 24 листопада о 18.30 ЦВК оголосила переможцем у виборах В. Януковича. Така неприхована зневага та несправедливість сприяли радикалізації дій протестантів. Лідери опозиції заявили про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику й Майдані Незалежності.

Того ж дня до Києва стали з’їжджатися і прихильники В. Януковича (загалом близько 20 тис. осіб), які розбили наметове містечко навпроти будинку Кабінету Міністрів України в Марийському парку.

У країні склалася вкрай напружена ситуація: загроза силових дій як із боку правоохоронних органів, так і з боку прихильників ворогуючих таборів. Тим часом Верховний Суд України наклав заборону на публікацію результатів ЦВК до моменту оголошення свого рішення. 27 листопада відбулося засідання Верховної Ради України, на якому затвердили постанову про політичну кризу в Україні, визнали факт фальсифікації виборів та, по суті, анулювали рішення виборів ЦВК.

Прихильники В. Януковича взяли курс на сепаратизм, на розкол країни. «З’їзд депутатів усіх рівнів» у Сєвєродонецьку закликав до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки. Провідну роль у цьому процесі відігравали лідери Донецької, Луганської, Харківської та інших областей. Водночас у західних і центральних регіонах країни місцеві ради ухвалюють рішення про визнання Президентом України В. Ющенка.

Своїм рішенням від 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів, оголошених ЦВК 26 листопада 2004 р., і призначив переголосування на 26 грудня 2004 р.

Щоб унеможливити масові фальсифікації під час переголосування, було розроблено зміни до Закону «Про вибори Президента України». Ці пропозиції, згідно із домовленостями, були поставлені на голосування у Верховній Раді України в пакеті зі змінами й доповненнями до Конституції України (політична реформа). Як і передбачали, із вересня 2005 р. відбувся перерозподіл владних повноважень між Верховною Радою України, Президентом України і Прем’єр-міністром.

«Помаранчева революція» (листопад-грудень 2004 р.)

Таким чином, політична криза в країні була розв’язана шляхом компромісу, народ України відстояв власні права мирним шляхом, засвідчивши свою прихильність демократичним ідеалам.

Третій тур 26 грудня 2004 р. дав такі результати: за В. Ющенка віддали свої голоси 51,99 % виборців, за В. Януковича — 44,21 %. Інавгурація нового Президента України В. Ющенка відбулася 23 січня 2005 р. Прем’єр-міністром країни стала Юлія Тимошенко.

• Які підсумки «Помаранчевої революції»?
• Узагальнення : Тестові завдання.( додаток)

Висновки

• Після 1994 р. основним змістом державотворчих процесів стало поступове становлення і розвиток демократичних інститутів. Цей процес тривав у доволі запеклій політичній боротьбі. Неодноразово відбувалося перегрупування політичних сил. Зростала вага, організованість і роль опозиції. Кульмінацією боротьби стали події «Помаранчевої революції». Вибори Президента України 2004 р. стали переломними у розвитку України, народ якої чітко заявив про свій демократичний і європейський вибір.
• V.       ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
  1)    Опрацювати конспект уроку та матеріал підручника [ § 22].
  2)    Творче завдання. Підготувати есе на тему «Моє ставлення до "Помаранчевої революції"», «Перемоги і поразки "пома­ранчевої" влади», «Прем'єрство В. Януковича: перемога чи реванш?».