Тема. Роль І. Франка у розвитку драматургії й театру. «Украдене щастя»
Мета: з’ясувати роль І. Франка у розвитку української драматургії й театру; ознайомити учнів з історією створення, тематикою, проблематикою, жанром драми «Украдене щастя»; підвести учнів до розуміння авторської думки про моральну відповідальність людини за право на щастя; допомогти осмислити й визначити художню цінність твору, розвивати навички аналізу драматичного твору, самостійність, прищеплювати учням любов до театру.
Тип уроку: комбінований
Методи і прийоми: прийом «Долоня до долоні», прийом «Асоціативна павутинка», бесіда, інсценізація уривка, літературна гра «Уважний читач», інтерактивна вправа «Займи позицію», робота у групах, прийом «Кола Венна», творче завдання, інтерактивна вправа «Мозковий штурм», прийом «Кольоровий стан душі», метод «ПРЕС».
Обладнання: портрет І. Франка, текст драми «Украдене щастя», презентація, різнокольорові картки.
Перебіг уроку
І. Організаційний момент.
Емоційна готовність до уроку.
Прийом «Долоня до долоні».
Доторкніться долонями одне до одного, посміхніться й побажайте щастя та успіхів.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя.
«Драма – моя стародавня страсть», – так писав Іван Франко в автобіографічному листі до Агатангела Кримського. Бурхливе захоплення драматургією і театром, пережите в юності, переросло в глибоку усвідомлену турботу письменника про створення національного репертуару для українського театру. І сьогоднішній урок присвячений вивченню драматургії Івана Франка. Запишіть тему уроку.
Перед нами постають такі завдання: (Слайд 2)
Усі ми хочемо бути щасливими. Народна мудрість запевняє: «Кожен коваль свого щастя». «Ніхто не знає, коли йому щастя усміхнутись має»,– заперечує інша. (Слайд 3)
Цікаво, чи може людина творити своє щастя, незалежно від тих умов, у яких вона живе? Чи можливе щастя без страждань? Що таке щастя? Важко дати однозначну відповідь на ці питання. Разом з Іваном Франком та його героями поміркуємо сьогодні над ними.
ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
1. Слово вчителя.
Драматургія – одна з багатьох граней рідкісного обдаровання Франка. У ній він так само сильний, як і в прозі та поезії.
Іван Франко постійно цікавився проблемами драми як літературного роду, шляхами її розвитку в європейських літературах. Йому належить чимало теоретичних та історико-літературних розвідок про українську драматургію і театральне мистецтво.
Прагнучи збагатити репертуар національного театру, він у 70-90-х роках створив кілька драм із сучасного життя. У своїх творах Франко намагався порушувати ті проблеми, які хвилювали сучасників. Він завжди прагнув, щоб глядач переймався ідеалами, втіленими у п’єсах, щоб театр був справжньою «школою життя».
Коли не брати до уваги ранніх драматичних спроб та пізніших незавершених творів, у художній спадщині Івана Франка налічується 7 п’єс, написаних протягом 1890-х років. (Слайд 4)
П’єси «Рябина» (1896; 1893), «Майстер Черняк» (1894), «Учитель» (1896), «Украдене щастя» (1893), «Будка, ч. 27» (1896) присвячені темам із сучасного авторові життя. Драми «Сон князя Святослава» (1895) та «Кам’яна душа» (1895) написані на історичну тематику.
Найвизначнішим сценічним твором Івана Франка вважають драму «Украдене щастя».
2. Повідомлення учнів «Історія написання п’єси «Украдене щастя» та «Історична основа твору» (випереджувальне завдання).
1891 року у Львові було оголошено конкурс на кращу п’єсу. (Слайд 5). На цей конкурс драматург і подав свій твір під назвою «Жандарм», але члени журі категорично відхилили п’єсу як аморальну. Аморальність вони вбачали в нібито приниженні автором цісарської поліції.
Основою драми стала народна «Пісня про шандаря», складена в другій половині ХІХ століття на Підгір'ї й уперше записана у селі Лолині в 1876 році Михайлиною Рошкевич.
Через 2 роки Франко знову подає свою п’єсу на продовжений конкурс, але в ній уже не було найгостріших сцен конфлікту селянина і поліцая, і називалась вона тепер «Украдене щастя». Твір одержав ІІІ премію, а не І, на яку заслуговував. Крім того, комісія зобов’язувала автора внести зміни у п’єсу.
Хоч Франко і послабив соціальне звучання драми, вилучив ряд сцен із жандармом, п’єсу ставити забороняли. Лише коли поліцая замінив листоноша, її дозволили до постановки на сцені.
П’єса мала великий сценічний успіх. Перша вистава відбулася на сцені Львівського театру 16 листопада 1893 року. За спогадами сучасників, це було справжнє свято. (Слайд 6)
У 1904 році драму поставили у Києві. Михайла Гурмана грав Микола Садовський, Миколу Задорожного – Іван Карпенко-Карий, Анну – Любов Ліницька.
1952 року знято фільм на Київській кіностудії. Режисер – Ісаак Шмарук.
1984 року знято фільм «Украдене щастя». (Слайд 7) Режисер – Юрій Ткаченко. У головних ролях: Анна – Нелє Савиченко, Михайло – Григорій Гладій, Микола – Богдан Ступка.
2004 року знято фільм режисера Андрія Дончика. (Слайд 8) У головних ролях: Анна – Наталя Доля, Микола – Олексій Богданович, Михайло – Анатолій Пашинін.
Отже, драма «Украдене щастя» І.Я. Франка склала іспит часом.
3. Слово вчителя.
Украдене щастя... Два слова. Про що вони говорять вам, які асоціації викликають? Спробуйте скласти асоціативну "павутинку". (Слайд 9)
4. Складання асоціативної павутинки.
5. Бесіда за змістом твору. (Слайд 10)
(Інсценізація уривка)
6. Літературна гра «Уважний читач». (Учні читають цитати, які підготували вдома, а інші відгадують героїв).
7. Інтерактивна вправа «Займи позицію». (Слайд 11)
8. Творче завдання. Робота в групах. (Слайд 12)
І група: скласти порівняльну діаграму «Кола Венна» до образів Миколи і Михайла.
ІІ група: написати лист Миколі, Михайлу, Анні.
ІІІ група: за допомогою кольорів передайте стан душі Анни від початку твору й до кінця, вмотивовуючи свій вибір.
9. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм». (Слайд 13)
ІV. Підсумок уроку. Рефлексія.
Метод «ПРЕС»
V. Оцінювання учнів.
VІ. Оголошення домашнього завдання. (Слайд 15)
Завдання на вибір:
Список використаних джерел
1