Урок "Шевченко - видатний художник"

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відділ освіти Черкаської селищної ради

Красноармійський НВК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Підготувала: Кочура Т. О.

         учитель української мови

                    та літератури

        спеціаліст вищої категорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019 рік

Мета: через репродукції Шевченкових картин, художнє слово осягнути значення живописної спадщини Кобзаря, зацікавити учнів творчістю Шевченка-гравера, новатора офорту, чудового аквареліста; розвивати мовлення, мислення, увагу, вміння аналізувати повідомлення; виховувати повагу і шану до живописної спадщини великого сина України.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок – екскурсія.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, репродукції Шевченкових картин, словник слів – термінів, малюнки учнів, вишиті рушники, пісні, презентації учнів.

                                               Хід уроку

 

І. Мотивація навчальної діяльності.

    Учитель. Життя таке прекрасне, тільки треба навчитися бачити цю красу, яка завжди поруч з нами. Красивою може бути природа в будь – яку пору року, прекрасне велике місто з його гамірними вулицями і високими будинками і маленьке село, загублене серед лісів і полів, прекрасна розумна, добра людина і картина талановитого художника. Давайте пригадаємо. в яких видах мистецтва ми можемо побачити красу навколишнього життя і людської душі.

 

Учень. Ми можемо побачити красу навколишнього середовища  і людської душі в таких видах мистецтва.                                          

 

	Вид мистецтва	Засоби	Приклади
1	Художня література.	Слово, ручка, папір	Т.Г. Шевченко « Реве та стогне Дніпр широкий»
2	Живопис	Фарби, пензель	І.Рєпін. «Запоріжці пишуть листа турецькому султану».
3	Музика	Гармонійні звуки, музичні інструменти	П. Чайковський. « Пори року».
4	Скульптура	Глина гіпс, метал, камінь, різець	Пам’ятник Т. Шевченкові у Харкові
5	Балет	Пластичні рухи	« Лускунчик»
6	Театр	Драматичне дійство	Вистава « Украдене щастя»   (за І. Франком)
7	Кіно	Гра акторів, прилади для запису звуків і зображення	« Тіні забутих предків» ( реж. С.Параджан)

 

Учитель. Як ви думаєте, чому я розпочала урок словами про мистецтво?

Учень. Мабуть, на уроці ми будемо розглядати мистецьку спадщину

Т. Г. Шевченка.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель. Так, тема нашого уроку «Т. Г. Шевченко – видатний художник. Цінність його живописної спадщини». І проведемо ми його у незвичайній формі, бо вирушимо на екскурсію до картинної галереї.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Наша екскурсія сьогодні незвичайна.  Нам інколи здається, що ми так багато знаємо і про трагічну долю Т. Г. Шевченка, і про нескореність його духу, і про викуп із кріпацтва…Але, погодьтеся, що він мало відомий нам як художник. І тому мені хотілося, щоб ви пізнали ще й  Шевченка - гравера, новатора офорту, познайомилися з його живописною спадщиною .А розкажуть нам про творчість Шевченка-художника екскурсоводи. Сьогодні ви також познайомитеся з такими поняттями, як гравюра, графіка, живопис, офорт, сепія, акварель, визначення яких записані на дошці і у ваших словниках, що лежать у кожного на парті.

 

1. Словникова робота.

     Давайте  заглянемо у наші словники і з’ясуємо значення таких слів як :

                -  Гравюра – вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з                  малюнка, витравленого на спеціально підготовленій дошці або пластині.

                  - Графіка – вид образотворчого  мистецтва, основним зображувальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний на папері олівцем, пером, пензлем.

                - Живопис – вид образотворчого  мистецтва, що зображує фарбами предмети та явища реальної дійсності.

                - Офорт – гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.

                - Сепія – малюнок, виконаний натуральною або синтетичною коричневою  фарбою, яка стійка щодо дії сонця та повітря.

                 - Акварель -  живописний твір,виконаний водяними фарбами.

                 - Олійний живопис – техніка живопису з використанням олійних (масляних) фарб.

 

Учитель. А тепер наша виставка розпочинає свою роботу…

                                              (звучить музика)

                   Навесні, коли тануть сніги

                   І на рясті просяє веселка,

                   Повні сил і живої снаги,

                   Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Пропонуємо вам невелику екскурсію у світ мистецтва, у світ краси, яку залишив нам великий Кобзар.

 

1- й екскурсовод. Художній хист прокинувся у Тараса Григоровича Шевченка дуже рано – ще в дитинстві. Цей талант привів Шевченка до Академії художеств, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки.

Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт ( олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків).

Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Тарас Григорович приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.

 

 

2– й екскурсовод.

За півроку до смерті Шевченка, 2 вересня 1860 року Рада Академії художеств присвоїла йому звання академіка гравюри. (Він уже не побачив диплома академіка). Проте на похороні ніхто не згадав про Тараса Григоровича як художника. Які ж були причини цього?

Мистецька спадщина Шевченка довгий час знаходилася у приватних колекціях і не була доступна широким масам. Люди, до яких потрапили роботи художника, часто не уявляли собі їхньої цінності. Недооцінка малярських творів Шевченка пояснюється ще й тим, що він писав не великі полотна, а твори малих розмірів.

До того ж,  Шевченко був більше графіком, ніж живописцем. Цього не розуміли критики, вони не до оцінювали графіку й були переконані, що обставини життя і поезія перешкодили Шевченкові стати великим художником.

 

1 – й екскурсовод. Справжнього визнання мистецька спадщина Тараса Григоровича здобула тільки після 1917 року. Вчені провели величезну дослідницьку роботу. З творчого доробку Шевченка було вилучено 257 робіт, які приписувалися йому помилково. 278 робіт не знайдено й досі.

 

2– й екскурсовод.

 Як же починався шлях Тараса до живопису? Дуже рано виявилися у хлопця здібності до малярства. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Усе ними малював: хату, стіни, лави, стіл в хаті й на дворі, в себе й у гостях. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Якось юний художник намалював п’яного дяка, за що був покараний. «Це перший деспот, на котрого я наткнувся в моєму житті, - писав Шевченко, - уселив у мене на все життя глибоку огиду і презирство до всякого насильства однієї людини над іншою».

 

1– й екскурсовод.

Прагнучи стати художником, Тарас побував у трьох церковних малярів. Про навчання в одного з них розповідає Степан Васильченко в повісті « В бур’янах».

                                              (учень читає уривок з повісті с 37.)

Саме цей епізод зображений на моєму малюнку.

 

 Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Останнє рішення будь – що стати малярем визріло у нього у Києві, куди він поїхав з паном. Енгельгардт бенкетував, і три дні хлопець міг робити, що сам хотів.     Тарас побував на Хрещатику, оглянув Золоті Ворота, лавру, Софійський Собор. Брався нишком перемальовувати. Та за три дні чи ж багато встигнеш?...

 

2 –й екскурсовод.

 1831 року пан Енгельгардт вийшов у відставку й оселився у Петербурзі.

 А наступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більш як дворового художника  законтрактував його на чотири роки майстрові живописного цеху

 В. Ширяєва, який був директором з внутрішнього розпису палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню і наполегливості  Тарас оволодів ремеслом і перевершив майстерність свого вчителя.

  Ці цікаві факти із життя ще юного Тараса надихнули мене на створення моєї картини, яку я назвала «Тарас за роботою».

 

1– й екскурсовод.

Під час одного із своїх «сеансів» у Літньому саду в Петербурзі він зустрів  Івана Максимовича Сошенка. На той час Сошенко був бідним студентом Академії художеств. Їхня зустріч відбулася  1835 року. Від часу знайомства і викупу Шевченка із кріпацтва друзі ділили останній шматок хліба й останню копійчину. Саме художник Сошенко допомагав своєму другові оволодівати таємницями живопису, давав йому гравюри для копіювання, папір, олівці.

 

2- й екскурсовод. Про цей період творчості Тараса до нас промовляють його рисунки: «Смерть Лукреції», «Смерть Вергінії», «Олександр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіппу», «Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Богдана Хмельницького». Саме в них бере витоки глобальна тема, що стане для Шевченка основною впродовж усього життя. Це тема України, її минулого, сучасного і вимріяного у серцях простого народу щасливого майбутнього.

 

1 – й екскурсовод.

Зупинимося докладніше на картині «Смерть Б. Хмельницького».  У просторій світлиці – козаки. У глибині на ліжку сидить знесилений смертельним недугом Б. Хмельницький. Відчуваючи близький подих смерті, Хмельницький відповідно до рішення козацької Ради передає своєму синові Юркові, що схилився перед батьком навколішки, булаву – ознаку  й символ гетьманської влади. Праворуч від гетьмана, ближче до глядача, у кріслі з високою спинкою, задумливо поскубує бороду боярин – представник московського царя. Ліворуч біля столу – представник духовенства. У центрі малюнка, на передньому плані згорьовані запорожці схиляють у скорботі перед улюбленим ватажком бойове знамено. У глибині, на тлі світлого прямокутника відчинених дверей, - силуети козаків, що йдуть прощатися зі своїм гетьманом.

Прагнучи якомога життєвіше і правдивіше зобразити сцену смерті

 Б. Хмельницького, молодий Шевченко малює постаті у складних ракурсах. Однак через брак певного досвіду і вправності в рисунку, а також знань анатомії людського тіла порушуються і навіть деформуються пропорції. А бажання максимально точно відтворити атмосферу цієї сумної, хоч і не позбавленої урочисті події, обертається надмірністю у показі другорядних деталей, які відволікають увагу від головного.

 

2 – й екскурсовод

Про знайомство Тараса Григоровича з професором Петербурзької Академії  художеств Карлом Брюлловим розповідає картина Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у К. Брюллова».

Завдяки допомозі видатних діячів української і російської культур  К.Брюллова, В. Жуковського, О. Г. Венеціанова, В. Григоровича, Є. П. Гребінки Тарас здобув

 довгоочікувану волю. Пригадуєте, мабуть, що Шевченко був викуплений із кріпацької неволі на вилучені за портрет Жуковського, написаний Брюлловим, гроші (2500 крб.).

 

 

1– й екскурсовод

Кріпаки не мали право навчатися в Академії мистецтв. Тому тільки після одержання відпускної Шевченко почав відвідувати класи Академії, ставши

незабаром  улюбленим учнем  К. Брюллова. Юнак постійно користувався його бібліотекою, майстернею, деякий час мешкав там. Учився Шевченко добре, а тому комітет заохочення художників ухвалив надати йому грошову допомогу. З 1 січня 1839 року Шевченко став стипендіатом Товариства, одержуючи 30 крб. на місяць.

 

Учитель. Навесні 1839 року за успіхи з рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю 2-го ступеня. 1840 року за першу живописну спробу – картину «Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці» Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю. Про те, нажаль, картина ця не збереглася. Але є картина «Циганка – ворожка», за яку митець одержав утретє срібну медаль.

 

 

1 - й екскурсовод. Це полотно хтось придбав. Подальша його доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок  під цією назвою. Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка у святковому вбранні.  Праву руку вона простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і зі страхом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише  до половини, вона стоїть за якоюсь кам’яною стіною, можливо, огорожею панського саду. На плечах смугасте рядно, а за стіною – дівчина. В одній руці ворожка тримає дівочу руку, в іншій – костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись циганку з циганчам, завмер собака.

 

2 – екскурсовод. Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова картина – «Катерина» 91842 р., олія), створена за мотивами однойменної поеми. Давайте пригадаємо рядки із твору.

                   ( Учні інсценізують уривок  із поеми «Катерина»)

Учитель. А чому батьки вигнали Катерину з дому? В чому її провина перед ними?

Учень . Катерина щиро  полюбила москаля, а він її підступно зрадив. Вона довірила йому свої дівочі почуття, а він над нею насміявся. Вона горнулася до нього, а він від неї відцурався. Батьки попереджали її, навчали її, але Катерина не слухала їхніх порад. Ця зневага тяжко покарала селянську дівчину. Катерина народжує нешлюбну дитину.

 

Учитель. А якою ж зобразив Катерину Шевченко на своїй картині?

 

Учень.

 Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.

На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані картини, затемненому, зображений на коні спокусник-офіцер. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється тяжкій її долі. Голівка спущена, припухлі губи аж ніби тремтять, очі заплакані. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Художник відтворив лише  один момент із життя Катерини – її розлуку з коханим. Всі сучасні дослідники вважають, що «Катерина» є одним із першим творів критичного реалізму в живописі Шевченка.

 

3 – й екскурсовод. 1843 року Тарас Шевченко їде на Україну. Подорожує Чернігівщиною, Полтавщиною, Київщиною. Про перебування поета на Полтавщині вам розповість невеличка брошура «Полтавські дороги Кобзаря» за  редакцією П. К. Загайка. У ній ми знайдемо інформацію про Шевченка-художника, а також побачимо його роботи: «Будинок І. П. Котляревського», «Воздвиженський монастир у Полтаві», « В Решетилівці».

 

1 - й екскурсовод. На Україні Шевченко багато працює над портретами. Якщо раніше він виконував їх переважно аквареллю, то тепер малює олівцем, олією.

 Пропонуємо вам переглянути презентацію «Жіночі портрети Т. Г. Шевченка».

     Мало кому так не щастило в коханні, як Тарасу Шевченку. Маючи унікальний талант, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був приречений на успіх у жінок. Натура творча, вразлива. Кобзар часто закохувався. І в нього закохувалися. Та особисте життя великого українця так і не слалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях. 

 

Перед вами портрет Ганни Закревської. Хто ця жінка?

 

1843 року Шевченко гостював  у селі  Рудка Березова  Пирятинського повіту на Полтавщині  в маєтку братів та сестер Закревських. Їм належало 1200 кріпацьких душ. Головним господарем села був Платон Закревський. Його дружина Ганна була на 21 рік молодша від чоловіка і привертала увагу багатьох своєю вродою. Захопився її красою і Шевченко, тому і намалював портрет цієї жінки. Трохи пізніше він присвятить їй свого вірша «Г. З.»

                              (Учень читає вірша)

2 –й екскурсовод. Вона була зі шляхетного роду українських вельмож. Усі її називали  доброю та щирою. У жовтні 1843 року сталася для неї надзвичайна подія – до Яготина завітав Тарас Шевченко. Зачарована ним, вона відчула, що він – обранець її серця. «Коли б я бачила з його боку любов, то, може, відповіла б йому пристрастю, бо його не можна не любити» - писала згодом Варвара. Вона написала повість свого життя і дала Тарасові подивитися. Поміж сторінками виразно читається освідчення жінки в коханні. Вона бачила, що вразила його, але не вдячності чекала від нього, а чогось більшого. З великої туги і розпуки Варвара захворіла, бо її аристократична родина виключила можливість шлюбу колишнього кріпака із спадкоємицею роду Рєпніних – Волконських. У подальшому Варвара так і не вийшла заміж, а відраду для себе знаходила в релігії. На згадку про стосунки Шевченка і Варвари Рєпніної художник залишив нам її портрет.

 

1-й екскурсовод. Дорогою з Нижнього Новгорода до Петербурга Шевченко затримався на кілька днів у Москві, де відвідав родину Максимовичів. Михайло Олексійович Максимович – український вчений, природознавець, історик, фольклорист і мовознавець, перший ректор Київського університету - на честь гостя влаштував обід. Там Шевченко і познайомився з його молодою дружиною Марією, якій того ж вечора подарував автограф одного з найкращих своїх ліричних віршів «Садок вишневий коло хати», написаний ще в казематі Петропавлівки перед засланням. У щоденнику з’явився запис: «Заехали к Максимовичу…Хозяйки его не застали дома… Вскоре явилась и она, и мрачная обитель ученого просветлела. Какое милое, прекрасное создание. Но что в ней очаровательней всего, это чистый, непосредственный тип моей землячки. Она проиграла для нас на фортепьяно несколько наших песен. Так чисто, безманерно, как ни одна великая артистка играть не умеет. И где он, старый антикварий, выкопал такое свежее и чистое добро? И грустно, и завидно…» М. Максимовичу на той час було 50 років, а скільки було його дружині Марії Василівні невідомо, але якщо судити з портрета, намальованого Шевченком у 1859 році, то, десь років 20 – 25. Там, у Москві, вона нібито пообіцяла допомогти поетові знайти в Україні наречену. Тарас Шевченко і Марія Максимович листувалися.

 

 

1-й екскурсовод. У часи солдатчини у Т. Г. Шевченка виник платонічний роман із дружиною коменданта форту Агатою Усковою.  Її  ви бачите на сепії , яку виконав живописець у 1854 році. Вона була не молода й не така вже красуня, але досить приваблива й жіночна. Поет майже щодня обідав в Ускових, і єдиною його розвагою були часті прогулянки з Агатою за фортом. «Ця найпрекрасніша жінка для мене – справжня благодать Божа, - писав він друзям. – Я покохав її високою чистою любов’ю».  Глузування оточуючих з приводу спільних прогулянок зробило своє. Платонічний роман скінчився.

 

2-й екскурсовод. В останні роки життя Шевченка охопила туга за родинним теплом, жіночою ласкою та опікою. «Оженіть, будьте ласкаві, - писав він своїм друзям в Україну. – А то так і пропаду бурлакою на чужині». Поет мріяв про влаштування власного гнізда над Дніпром та господиню – друга в хаті й віддану дружину. Усе сильніше Шевченка захоплює бажання одружитися: «Чи сяк, чи так, а я повинен одружитися, а то проклята нудьга скине мене зі світа». Коли Шевченко посватався до покоївки – кріпачки Ликери Полусмакової (її портрет у виконанні живописця ви бачите на слайді), його друзі були шоковані. Такий нерівний шлюб засуджували всі, та поет лишався невмолимим. Найзаповітнішою мрією Ликери було визволитися від кріпосного рабства, і вона здійснилася б , бо наречений її прагнув усією душею зробити дівчину вільною. Поет найняв для Ликери учителя, щоб  вона стала письменною. Але, коли вже наближалося весілля, настала розв’язка: несподівано прийшовши додому, Тарас Шевченко застає кохану в обіймах учителя.  Розрив цих стосунків загострив хворобу поета. Біль у грудях, на який він все частіше скаржився, поєднався з душевним болем. Багато років потому вже старою Ликера приїхала з Петербурга до Канева. Мабуть, щоб замолити гріхи юності, вона до кінця свого життя доглядала за могилою Кобзаря і була похована біля Тарасової гори. На пам'ять Ликерії 5 серпня 1860 року Шевченко напише вірша «Моя ти любо…»

 

 

Учитель. Дуже жаль, що всі ці жінки так і не подарували поетові великого щастя , про яке так мріяв Т. Г. Шевченко – мати вірного супутника у житті: кохану жінку і дружину.

                                (звучить задушевна музика)

 

1-й  екскурсовод. Найцікавішим живописним полотном періоду першої поїздки на Україну є жанрова картина «Селянська родина». Біля убогої селянської хатини – молоде подружжя і дитина, збоку  - розбитий глечик. Біля ніг чоловіка – собака з насторожено піднятою мордою. Ніби вслухається в розповідь. За хатою сидить дід у киреї. Людські постаті зображено природно, без позування. Відчувається, що стосунки між подружжям доброзичливі і лагідні. Надворі погоже надвечір’я. і в самому повітрі ніби розлита благодать.

 

Учитель. Подібну картину ідеального сімейного щастя ми бачимо у вірші «Садок вишневий коло хати». Давайте послухаємо його.

 

2– й екскурсовод. Під час подорожі по Україні Шевченко задумав серію «Живописна Україна» - альбом офортів. Відповідно до задуму Кобзаря «Живописна Україна» мала виходити щорічно окремими випусками по 12 естампів, виконаних у техніці офорту. З незалежних від Шевченка причин світ побачив тільки один випуск «Живописна Україна» (кінець 1844 року), що містив 6 офортів. Та навіть цього досить, щоб  оцінити глибинність задуму та широту тематичного діапазону циклу.

 

1 - екскурсовод

 Митець хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, надзвичайну історію, оригінальні звичаї. Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри.

Найвідоміший офорт «Дари В Чигирині» створено на історичну тему. У передпокої гетьманської світлиці зображено трьох послів сусідніх з Україною держав – Туреччини, Польщі й Росії. Вони привезли дорогі подарунки для Богдана Хмельницького. На варті біля входу до світлиці стоять козаки, бо там відбувається рада. Гострою, виразною психологічною характеристикою кожного з послів митець примушує глядача наперед вгадати хід наступних подій. Досить глянути на нервову і розгублену постать турка, на польського посла, який безнадійно забився у куток, щоб зрозуміти, наскільки марна їх дипломатична місія Як у воду опущений і російський боярин

 

2 – й екскурсовод. Варто ще спинитися на роботі «Судня рада». Цей офорт можна розглядати як зображення побутової сцени життя українських селян. На аркуші відтворено сільський сход, що має розв’язати суперечку між односельцями. Змістовий же підтекст глибший. У творі суд народний, тобто суд праведний і справедливий протиставляється панському судові.

 

1- й екскурсовод. На офорті «Старости» зображено сватання у простій селянській хаті. Наречена пов’язала сватам рушники через плечі і подає своєму зарученому на тарільці вишиту хустку. Батько й мати вже благословили молодих. Шевченко показує високу мораль устоїв українців. Відтворено гармонію тихого, задушевного щастя: соромливо схилена голова нареченої, щасливе обличчя матері, що схилене у зажурі. Постать свата, який споглядає дійство у правому кутку невеличкої кімнати, впевнена, велична, сповнена відповідальності за вчинок. Утвердження доброї волі домінує у творі.

 

2 – й екскурсовод. У березні 1845 року Шевченко закінчив Академію. Йому було надано офіційне звання вільного художника. Тарас одразу їде на Україну. Восени 1846 року він подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті. Та не довелося Шевченкові зайнятися улюбленою справою. 5 квітня 1847 року його заарештували. « Определить рядовым в Оренбургский пехотный корпус» -  таким був вирок. Затверджуючи його, Микола І дописав : «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».

Але не таким був Шевченко, щоб скоритися. Він не тільки писав, але й малював.

 

1-й екскурсовод

11 травня Шевченко вирушив з експедицією капітан-лейтенанта Бутакова  для дослідження й опису берегів Аральського моря. Його взяли художником на прохання друзів. Понад сотню малюнків виконав Шевченко під час експедиції – пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. Одним із перших малюнків Шевченка в поході була акварель «Пожежа в степу». Умови експедиції були важкі, особливо погано було з харчуванням. Проте весь екіпаж тримався мужньо, виконуючи завдання, поставлені перед експедицією.

Вашій увазі пропонуємо переглянути ще деякі з картин, виконаних на Аралі: «Укріплення Раїм»(1848 р.), «Джангис – агач» (1848 року), «Форт Кара – Бутак», «Укріплення Іргизкала» та інші. Познайомившись з життям та побутом казахського населення, митець намалював картини «Казахська стоянка на косарі», «Казахи біля вогню», «Казах у юрті», «Казах на коні» та інші.

 

2– й екскурсовод. Навесні 1850 р. поета заарештували в порушенні наказу царя не писати й не малювати. Півроку тяглося слідство, а по закінченні    Тараса загнали у віддалене Новопетровське укріплення на східньому березі Каспійського моря і встановили за ним суворий нагляд.

За допомогою і на прохання польських засланців Залєського і Турно Шевченка включили до складу експедиції на півострів Мангишлак. Збереглось 57 робіт, створених у цей час.

Ось сепія «Серед товаришів», датована 1851 року. У центрі, спиною до глядачів, стоїть чоловік без сорочки. Обіпершись на стіл правою рукою. Він розглядає малюнок. За столом сидить бородань,в якому ми впізнаємо Шевченка.

 

Учитель. Особливу увагу в нашій картинній галереї хотілося б відвести автопортретам Т. Г. Шевченка.

                 (демонструється презентація «Автопортрети Т. Г. Шевченка»)

 

Учитель. Десятирічне ув’язнення підірвало здоров’я Тараса Григоровича, і на 47 році його життя обірвалося.

Але ми завжди будемо пам’ятати Шевченка – поета, Шевченка – художника.

          ( Виразне читання вірша М. Терещенка « В сім’ї  вольній, новій».)

  Ми здійснили, наш Тарасе,                                

 Твої заповіти:

 «І вражою. Злою кров’ю 

 Волю окропіте…»                                                                                  

 Вже немає більше пана                    

 У нашій країні.

 Вічне щастя, вічну долю

 Здобули ми нині.

 Розігнала тучі.

Сонце правди осяває

І Дніпро, і кручі

Об’єднались по - братерськи

Звільнені народи,

              і ніщо вже не затьмарить

і краси, і згоди.

І тебе в сім’ї великій,

В сімї вольній, новій.

Ми врочисто споминаєм

Своїм вдячним словом.

 

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

Фронтальне опитування:

• Скільки робіт налічує живописна спадщина Кобзаря? А поетична?
• Чому мистецька спадщина Шевченка довгий час була маловідомою?
• Як починався шлях Тараса Григоровича до живопису?
• Портрет якої людини відіграв важливу роль у викупі Шевченка із кріпацтва? Хто його автор?
• Яка картина і поема мають однакову назву?
• Які портрети та картини вам особливо запам’яталися і схвилювали?
• Чия розповідь вам сподобалася найбільше?
•  

ІV. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

 

Учитель. Ось і закінчується наш урок.  Ми лише  трохи познайомилися з величезною живописною спадщиною Т. Шевченка. Я пропоную вам прочитати його повість «Художник», з якої ви зможете глибше дізнатися про почуття, що надихали митця на створення живописних полотен. Знайдіть додаткові відомості про картини Шевченка, історію їх створення. Це і буде вашим домашнім завданням.