Тема: Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Груповий методист : Дефорж Г. В.  ________

Вчитель біології:   ________

«____»________________2022 р

КОНСПЕКТ УРОКУ

з біології у 8 –Б класі

з теми : «Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.»

студентки - практикантки  IV курсу

факультету математики, природничих наук та технологій

спеціальність 014 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)

Осікової Марини Володимирівни

Дата проведення:

“______” _________________ 2022 року

Оцінка вчителя _______ ____________

  (підпис вчителя)

Урок 6. Тема: Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

Мета:

•                  навчальна:сформувати загальне уявлення про сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.
•                  виховна: продовжувати виховувати в учнів бережливе ставлення до власного організму, розвивати вміння працювати самостійно та використовувати різні джерела інформації, сприяти формуванню етичних взаємовідносин у колективі; виховувати в учнів уміння слухати, культуру мови та спілкування.
•                  розвиваюча: продовжувати розвивати в учнів творчу активність, логічне мислення, пізнавальні інтереси учнів (самостійно працювати з додатковою літературою, прилучати необхідну інформацію); формувати в учнів уміння працювати з опорно-інформаційними схемами, таблицями, малюнками, виділяти головне, пояснювати їх зміст на основі біологічних закономірностей; навчитись робити висновки.

Тип уроку: комбінований

Методи уроку:

• словесні: бесіда, розповідь, пояснення.

• наочні: використання презентації.

• практичні: розв’язування завдань, укладання опорного конспекту, виконання дослідницького практикуму.

Терміни і поняття: вестибулярний апарат, рухова сенсорна система, сенсорні системи дотику, температури, болю.

Обладнання: таблиці зі схемами будови вестибулярної та інших досліджуваних сенсорних систем, презентація, підручник, робочий зошит.

Структура уроку:

І. Організаційний момент……………………………………………………..1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань………………………………………………..7 хв.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності…………………………………………4 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу……………………………………………...20 хв.

V. Узагальнення та систематизація знань…………………………………..10 хв.

VI. Підведення підсумків уроку………………………………………………2 хв.

VII. Домашнє завдання………………………………………………………..1 хв.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Скільки сенсорних систем розрізняють в організмі людини . Назвіть їх?
2. Які з них ми вже вивчили.
3. Розкрийте особливості нюхової сенсорної системи.
4. Розкрийте особливості смакової сенсорної системи.
5. Що таке слухова сенсорна система?
6. Назвіть відділи слухового аналізатора.
7. Що таке внутрішнє вухо?

III. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

Заплющте очі.

1. Визначте, де в цей момент знаходиться ваша права рука. За допомогою якого відчуття ви це визначили?
2. Тепло чи холодно у вашому класі?
3. Що допомагає вам відповісти на це питання?
4. Як ви гадаєте, що буде відбуватися з людиною, в якої відсутні больові відчуття? Чи буде їй краще, ніж нам із вами, адже вона не відчуває болю?

Обговорюючи ці питання, підводжу учнів до розуміння, що інформацію про навколишній світ людина отримує також за допомо­гою низки інших аналізаторів: рівноваги, руху, температури, болю.

Давайте запишемо тему уроку: Сенсорні системи  рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

IV. Вивчення нового матеріалу

Сприйняття рівноваги тіла. Прямоходіння, регуляція рухів, обертання тіла можливі за умови утримання рівноваги. Її постійно контролює спеціальний орган рівноваги — вестибулярний апарат. Завдяки йому людина може нормально ходити, бігати, виконувати складні фізичні вправи, працювати й орієнтуватися в просторі загалом.

Вестибулярний апарат міститься у внутрішньому вусі й складається з двох частин — присінка й трьох півколових каналів, розташованих у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Ці площини відповідають трьом вимірам простору.

Вестибулярний апарат: 1 - ампули; 2 - півколові канали; 3 - овальний мішечок; 4 - круглий мішечок; 5 - переддвер'я. ІІ. Отолітовий апарат: 6 - отоліти; 7 - отолітова мембрана; 8 - нервові волокна; 9 - опорні клітини; 10 - волоскові клітини. ІІІ. Гребінець: 11 - волоскова клітина

Стінки присінка та півколових каналів утворені епітелієм, у якому містяться рецептори відчуття рівноваги — волоскові клітини циліндричної та кулястої форми (іл. 122).

Волоски вестибулярних рецепторів занурені в драглисту мембрану, поверхня якої вкрита дрібними вапняковими кристаликами — отолітами, тому її називають отолітовою мембраною.

Порожнини півколових каналів, як і канали завитки, заповнені драглистою рідиною — ендолімфою. За будь-якого руху переміщення ендолімфи зумовлює зміну тиску кристаликів на волоски та збудження рецепторів, які сигналізують у мозок про зміну положення тіла.

Збудження рецепторних клітин виникають унаслідок згинання або розтягнення волосків. Так, у вертикальному положенні тіла отолітова мембрана тисне на волоскові клітини і волоски згинаються. У горизонтальному положенні отолітова мембрана провисає і розтягує волоски.

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ — орган чуття, що сприймає зміни положення тіла, й призначений для координації (узгодження) рухів та збереження рівноваги.

Іл. 122. Мікроскопічна будова стінки вестибулярного апарата

Рецептори присінка сприймають зміну положення голови відносно Землі. Волоскові клітини півколових каналів реагують на зміну швидкості руху та обертальні рухи. Згинання і розтягування волосків спричиняє виникнення нервових імпульсів, які передаються присінковою гілкою слухового нерва до нервових центрів стовбура головного мозку, мозочка та кори великих півкуль. Уважають, що кіркові центри контролю рівноваги й положення тіла в просторі розташовані в тім’яній і скроневій частках мозку. Саме завдяки кірковим центрам аналізатора рівноваги можливий усвідомлений контроль рівноваги і положення тіла, забезпечення прямоходіння.

У стані невагомості отоліти перестають тиснути на волоски, й вестибулярний апарат не подразнюється, що часто спричиняє порушення нормального перебігу фізіологічних функцій у космонавтів. Погіршення стану організму відбувається і за різкого зростання сили тяжіння. Це спричиняє перевантаження вестибулярного апарату, а збудження передається на нервові центри, які впливають на діяльність внутрішніх органів. Запобігти цьому можна за допомогою спеціальних вправ, які знижують чутливість вестибулярного апарату. Люди з вродженою підвищеною чутливістю або ушкодженим вестибулярним апаратом погано переносять поїздки в транспорті, польоти в літаках та плавання на кораблях. У них виникає так звана морська хвороба: з’являється нудота, головокружіння, блідість, запаморочення, м’язова слабкість. Якщо виявлені такі ознаки, слід звернутися до лікаря.

Сенсорна система руху. Трудова, спортивна діяльність, керування автомобілем, гра на музичних інструментах тощо вимагають високої координації рухів. Її забезпечує сенсорна система руху. Робота цієї системи пов’язана з виникненням імпульсів у спеціальних рецепторах, що містяться у м’язах та сухожилках. Ці рецептори мають вигляд веретена і збуджуються при скороченні або розслабленні м’язів, посилаючи сигнали про їх стан у мозок.

Нервові імпульси від рецепторів м’язів і сухожилків надходять до спинного мозку, мозочка, а через гіпоталамус — до рухової зони кори головного мозку.

Ці імпульси, діючи за принципом зворотного зв’язку, мають важливе значення для підтримання тонусу нейронів спинного мозку і підвищення чутливості рухових центрів.

У протилежному напрямку передаються відповідні команди щодо зміни напруження м’язів та узгодження їхніх рефлекторних рухів. Так, під час сильного скорочення м’язів-згиначів і розслаблення м’язів-розгиначів рухова сенсорна система сприяє зниженню збудливості згиначів та підвищенню її для розгиначів.

Сенсорні системи дотику, температури та болю. Рецептори цих сенсорних систем

містяться у шкірі (іл. 123 ) й слизових оболонках рота, носа, язика і внутрішніх органів.

Шкіра є складним аналізатором, що сприймає тиск, дотик, вібрацію, тепло, холод і біль. Ці відчуття на шкірі можна визначити точно; місця таких самих відчуттів у внутрішніх органах визначити важко.

Дотик — це сприйняття форми, величини, щільності, характеру поверхні різних предметів. Дотикові рецептори, які сприймають різні типи механічних подразнень, — це нервові закінчення, оточені особливою капсулою (іл. 123).

Вони розташовані по всьому тілу, але найбільше їх на пальцях рук, на кінчику язика і губах. Загалом у шкірі людини міститься близько 500 тис. рецепторів дотику.

Розпізнавання відчуттів дотиковими рецепторами здійснюється на основі частоти дії подразнень. Тривала дія подразника викликає відчуття тиску, короткочасна — відчуття дотику, висока частота зміни сили подразника — відчуття вібрації. Імпульси від дотикових рецепторів передаються до зони шкірної чутливості кори великого мозку, де формується відповідне до дії подразника відчуття.

Іл. 123. Рецептори шкіри

Сприйняття температури здійснюють два види чутливих до температури рецепторів — холодові й теплові (іл. 123). Перші розташовані ближче до поверхні шкіри. Загалом на шкірі їх нараховують близько 250 тис. Вони дуже швидко реагують на подразнення. Глибше розміщені теплові рецептори. Їх менше — близько 30 тис. Вони реагують на теплове подразнення повільніше. За будовою терморецептори схожі на дотикові. Імпульси, що надходять від них до центру терморегуляції у гіпоталамусі, сприяють адаптації організму до мінливих температурних умов довкілля. До дії певної температури організм теж може звикнути. Тому загартування, знижуючи чутливість холодових рецепторів шкіри, підвищує пристосувальні можливості організму.

Біль — це надзвичайно важливий сигнал про небезпеку, що загрожує людині як з навколишнього, так і з внутрішнього середовища (іл. 123). Відчуття болю виникає виникає внаслідок подразнення больових рецепторів. Їх ще називають вільними нервовими закінченнями, бо вони позбавлені оболонок.

Мал. 166. Різноманітні рецептори шкіри: 1,2 - дотику; 3 - тиску; 4 - болю; 5 - теплові; 6 - холодові

Рецептори з вільними нервовими закінченнями (прості нервові волокна без мієлінової оболонки) становлять 75 % усіх рецепторів шкіри — їх близько 1 млн.

Шкірні аналізатори дотику, температури й болю разом з іншими сенсорними системами забезпечують цілісне сприйняття довкілля та допомагають людині пристосовуватись до нього.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

Дайте відповідь на питання:

1. Яку будову має вестибулярний апарат? Які функції він виконує?

2. Як можна тренувати вестибулярний апарат?

3. Які рецептори містяться у шкірі і які основні їхні функції?

4. Як ми сприймаємо дотик?

5. Яке значення для людини має температурна чутливість?

 6. Що таке біль? Яке його значення?

Виберіть одну правильну відповідь

1. Укажіть складову вуха, в якій міститься вестибулярний апарат: а) зовнішнє вухо; б) середнє вухо; в) внутрішнє вухо.

2. Виберіть сенсорну систему, до якої належить вестибулярний апарат: а) слухова; б) зорова; в) рухова; г) рівноваги.

3. Сприйняття форми, величини, щільності, характеру поверхні різних предметів.- це:

а) дотик; б) рух; в) положення тіла; г) больові відчуття.

VI. Підведення підсумків уроку.

1. Що нового дізнались на уроці?
2. Я задоволений тому, що на уроці…
3. Мені сподобалось (не сподобалось) на уроці …

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 46;
2. Виконати дослідницький практикум «Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри» в підручнику с. 200
3. Переглянути відео «Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри»: https://www.youtube.com/watch?v=yi02hCQ0oW8&ab_channel=KateRomanenko
4. Підготуватись до контрольної роботи з теми: ЗВ’ЯЗОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ