Смак - це відчуття, що виникає при дії розчинів хімічних речовин на спеціальні рецептори, що містяться в ротовій порожнині. Смакові відчуття є індивідуальними. Більшість учених виділяє чотири елементарні смакові відчуття: солодке, солоне, кисле і гірке. Відчуття смаку відіграє велику роль у регуляції надходження хімічних речовин до організму з їжею, формуванні апетиту, регуляції травлення. Смак
Рецептори смаку. Рецептори смаку – хеморецептори – входять до складу смакових бруньок або цибулин, що розміщені у ротовій порожнині, а найбільше - на язику. Смакові бруньки розташовані на язиці нерівномірно, певними групами від 10 до 300 клітин: чутливіші до солодких речовин – на кінчику язика, до кислих – по краях, до гірких – на корені, а до солоних – і на кінчику, і по краях.1. гіркого; 2. кислого; 3. солоного; 4. солодкого.
Рецептори смаку. Кожна зі смакових цибулин містить 2-6 рецепторних клітини, між якими розташовані опорні клітини. Смакова брунька не досягає поверхні слизової оболонки язика і з’єднується з порожниною рота через смакову пору. Сосочків є 4 види: а) ниткоподібні; б) грибоподібні; в) жолобкуваті; г) листоподібні. Смакові цибулини мають найкоротший вік серед інших рецепторів. Час існування усього 240 годин, після чого вони гинуть і замінюються новими.
Збудники смаку. Збудниками смакових рецепторів можуть бути вода, пекучі речовини та хімічні речовини їжі, що знаходяться в розчиненому стані, природним розчинником якої виступає слина. Чутливість смакових рецепторів значною мірою залежить від температури їстівної маси і найвища при температурі від +10 до +35°. Холодна і гаряча їжа знижують смакові відчуття.
Сприйняття смаку. Нервовий імпульс від передніх 2/3 язика передається нервовими волокнами язикового нерву, а потім волокнами барабанної струни лицевого нерву і спрямовується до ядра варолієвого моста. Далі через таламус імпульси надходять до вищого кіркового центра смаку ― кори парагіппокампальної закрутки головного мозку.
Смаковий поріг. Мінімальна концентрація, що створює відчуття смаку. Для цукру – 0,01 моль/л. Для кухонної солі – 0,05 моль/л. Лимонної кислоти – 0,009 моль/л. Солянокислого хініну – 0,000008 моль/л. Ми найчутливіші до гіркого, менш чутливі до кислого і однаковою мірою сприймаємо солодке і солоне.