Тема уроку: « ХІМІЯ:  ЗА  І ПРОТИ!»

 

Мета проекту: сформувати в учнів цілісне уявлення про генетично модифіковані організми, харчові добавки, розкрити їх небезпеку для  здоров’я, формувати творчу особистість, яка вільно адаптується в ринковій стихії сьогодення і сприяє її успішності та здоров’ю в майбутньому. Розвивати в учнів почуття колективізму, навчити оформляти результати своєї роботи у вигляді повідомлення, сформувати вміння виступати  перед аудиторією, використовуючи мультимедійні засоби й можливості.

Актуальність проекту. Останнім часом усе більше уваги приділяється питанням особистісно орієнтованого освітнього процесу, тобто зорієнтованого на особистість. Використання методу проектів дає змогу навчити учнів  самостійно  здобувати  нові  знання  та  застосовувати їх  на практиці.

Очікувані результати: після проекту учні:

1.       навчаться планувати свій час, здобувати інформацію з різних джерел;

2.       аналізувати, систематизувати та робити висновки;

3.       навчаться проводити цільовий ефективний пошук у мережі Інтернет; отримують досвід публічного виступу під час захисту проекту; навчаться переносити наукові методи пізнання(аналіз, синтез, оцінювання), відпрацьовані під час роботи над проектом, на навчальну та суспільну діяльність; набудуть навичок давати творчу оцінку результатам проектної діяльності та особистим навчальним досягненням тощо.

Учасники: Учні, члени гуртка «Юний натураліст»

Міжпредметні зв’язки: хімія(основна), біологія, географія, інформатика. Методи вивчення теми: аналіз літератури, збір матеріалів, обробка матеріалів Інтернету, електронних енциклопедій.

Матеріально-технічне , інформаційне та методичне забезпечення:

Обладнання: (принтер, засоби для зв’язку з Інтернетом, лазерний диск, сканер,  комп’ютери, друковані матеріали, навчальна та методична література, електронні енциклопедії, етикетки, папір, матеріали Інтернету.

Організація роботи: чітка схема діяльності учнів на всіх етапах роботи над  проектом; опис дій, які виконують учні, їхня послідовність, зокрема вибір теми, планування, виконання проектних завдань, обговорення результатів та форми подання, захист проекту, оцінка проектній діяльності.

 

 

 

 

 

Основні питання теми.

1.Що собою  представляють генетично модифіковані організми?

2.Можливості генетичних модифікацій.

3.Сумніви та проблеми при використанні їжі з ГМО.

4.Що таке харчові добавки? З якою метою їх використовують?

5.Харчові добавки – небезпека для здоров’я!

6.Кольорові вороги.

7.Штучна їжа – монстр без права на життя!

8.«Шедеври»  хімічної промисловості: жуйки і цукерки;  фаст-фуди, копченості та ковбасні вироби. 

 

ДЕВІЗ УРОКУ: НАВЧАЄМОСЯ НЕ ЗАРАДИ ШКОЛИ, А ЗАРАДИ  ЖИТТЯ.

СЕНЕКА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проект №1

 

ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ПРОДУКТИ

 

 

План

 

1.             Що собою представляють генетично модифіковані організми.

 

2.             Можливості генетичних модифікацій.

 

3.             Сумніви та проблеми при використанні їжі з ГМО.

 

 

 

 

ГЕНЕТИЧНО  МОДИФІКОВАНІ  ПРОДУКТИ

 

ГМО – це організми, що містять нову комбінацію генетичної системи, яка визначає її нові якісні характеристики. Такі організми отримують за допомогою методів генної інженерії.

Можливості генетичних модифікацій не тільки багатогранні, а й навіть фантастичні. Наприклад, культурним рослинам можуть бути надані властивості поліпшеної якості за вмістом будь-яких поживних речовин (білків, вуглеводів, жирів, вітамінів та  інших біологічно активних речовин), за смаковими показниками, продуктивністю, підвищеною стійкістю рослин до гербіцидів та шкідників, різних несприятливих екологічних факторів. Зокрема при створенні генетично модифікованої картоплі (відомий сорт «Новий лист») до геному було включено ген бактерії  Bacillus thuringiensis, що контролює синтез білка, токсичного для колорадського жука.

У 45 країнах світу до початку 1998 року проведено  понад 25 тисяч польових дослідів з транс генними рослинами, із них більше 75% у США і Канаді, близько 30—у Росії. Досліджують сою, горох, картоплю, рапс, тютюн, бавовник, перець, кукурудзу, овочеві. Цей напрям трансгенезису  є першою хвилею біотехнологічної революції, яка передбачає збільшення у 2-3 рази виробництва продукції землеробства вже до 2025 року.

Слід відмітити стрімкі темпи зростання площ вирощування трансгенних рослин за останні роки (табл.1).

Таблиця 1.

ПЛОЩІ ВИРОЩУВАННЯ  ТРАНСГЕННИХ   РОСЛИН  

 

Країна	Площа посівів, млн. га.	Частка від загальних Посівних площ, %
США	49,8	78%
Аргентина	17,9	23%
Канада	6,0	7,0%
Китай	3,3	2,0%
Австралія	0,2	0,5%
ПАР	0,5	0,8%
Мексика, Уругвай	0,2	0,5%
Франція, Німеччина	0,2	0,5%
Іспанія, Португалія	0,2	0,5%
Болгарія, Румунія	0,2	0,5%
ВСЬОГО:	44,2	100%

 

 

Які країни лідери по вирощуванню трансгенних рослин? (Усне пояснення таблиці)

 

ЯК  МИ  ПОВИННІ  СТАВИТИСЯ  ДО   ПРОДУКТІВ  З  ГМО?

 

         Необхідно відзначити, що навіть обмежені генетичні модифікації рослин дають багато підстав для оптимізму.

Уже зараз такий підхід до виробництва сільськогосподарської продукції допоміг знизити вартість продукції харчування. Але поява організмів із рекомбінованим спадковим апаратом, закономірно висуває нову проблему – це ж з’являються абсолютно нові живі організми з новими генетичними якостями й екологічною роллю в природі.

       

Сьогодні ще невідомо, якою буде загроза, коли вони вийдуть з-під контролю людини, як будуть поводити себе в організмі людини поживні речовини продуктів харчування, отриманих від таких організмів.

        Учені попереджають, що надійних методів дослідження, які могли б гарантувати довгострокову безпеку генетично модифікованої їжі, поки не розроблено.

        Учені припускають, що вживання такої їжі, може мати потенційно небезпечні наслідки:

а) алергічні реакції. Якщо ген, який відповідає за вироблення протеїну, що викликає алергію, потрапляє, наприклад, у кукурудзу, то люди, які страждають на харчову алергію, можуть піддатися серйозній небезпеці;

б) зростання токсичності. Генетична модифікація може збільшити природну токсичність рослини. Коли «вбудований» ген почне свою роботу, то, крім очікуваних результатів, він може викликати вироблення природних токсинів;

в) опірність антибіотикам. У процесі генетичної модифікації для визначення того, чи прижився «вбудований» ген, учені використовують так звані гени-маркери. Але більшість генів-маркерів можуть розвивати в організмі резистентність до дії антибіотиків;

г) поширення «супербур’янів. При висаджуванні генетично змінених рослин, гени можуть перейти через насіння та пилок і утворити  «супербур′яни», стійкі до гербіцидів;

д) зменшення ефективності пестицидів. Деякі найбільш вдалі генетично модифіковані культури містять ген, який виробляє токсичний для шкідливих комах протеїн. Однак учені занепокоєні тим, що, зіткнувшись із цим токсином, комахи вироблять опірність пестицидам, а це зробить використання останніх неефективним; е) шкода іншим організмам. У травні 1999 р. американські дослідники повідомили про такий випадок: гусениці метелика-монарха, що живилися листям, на яке потрапив пилок генетично модифікованої кукурудзи, захворіли й загинули.         Імовірний ризик від генетично модифікованих продуктів харчування існує, але їх прямої небезпеки для людини та інших живих організмів науково не доведено. Сучасна наука поки не навчилася вміло поводитись із транс генними організмами, більшість генів погано вивчені, а деякі зовсім не відкриті. Тому продукти харчування, які отримуються за сучасними генно-інженерними технологіями, повинні проходити, суворий контроль  на безпечність для людини.

 

 

 

 

 

 

 

СПОЖИВАТИ ОРГАНІЧНУ  ЧИ  ГЕНЕТИЧНО  ЗМІНЕНУ  ІЖУ?

 

Суспільство сьогодні має право робити вибір – споживати органічну чи змінену їжу. Для цього в більшості країн світу забезпечується маркування на упаковках з генетично модифікованою продукцією. На території Євросоюзу продукти, що містять ГМО, можуть вільно продаватися за наявності відповідної етикетки, на якій повинна бути фраза: «Цей продукт виготовлений із ГМО».

За європейськими нормами гранично допустимий рівень їх вмісту в продуктах – 0,9%.        Відповідно до Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» зміни, згідно з якими на етикетці харчових продуктів має бути напис: «із ГМО» чи «без ГМО» відповідно від  наявності чи відсутності модифікованих компонентів. Наявність або відсутність такого маркування не може говорити  про безпеку чи небезпеку продукту. Маркування має сенс для того, щоб споживач свідомо віддав перевагу одному продукту перед іншим.

 

ПРОБЛЕМИ  МОРАЛЬНОГО  Й  ЕТИЧНОГО ПЛАНУ.

На думку багатьох людей, генетична інженерія виходить за межі прийнятого людиною використання природних ресурсів планети, утручаючись у саму сутність життя. Біологічні види починають сприйматися просто як генетична інформація, якою  можна маніпулювати. Це приводить до нових стосунків людини з природою і змушує ставити такі запитання: «Чи володіє життя власною цінністю, чи варто його оцінювати тільки з позицій практичної вигоди? Які обов’язки є в нас стосовно наступних поколінь? Яку ми несемо відповідальність перед істотами, які живуть поряд з нами?

Уживати генетично модифіковані продукти харчування чи ні, кожен повинен вирішувати для себе самостійно.

 

 

ПРОЕКТ №2

ХАРЧОВІ ДОБАВКИ

План

1.  Харчові добавки – небезпека для здоров’я!

 

2.  Кольорові вороги.

 

3.  Штучна їжа – монстр без права на життя.

 

4.  "Шедеври" хімічної промисловості: жуйки і цукерки; фаст-фуди; копченості та ковбасні вироби.

Як  ми обираємо  продукти  харчування?

                   На    що   звертаємо  увагу?  

1.Перевіряємо термін придатності?

2.Читаємо склад?

3.Цікавимося країною – виробником?

4Думаємо, яку користь вони принесуть організму?

5.Оминаємо шкідливі продукти?

Останнім часом ми все частіше задаємо собі такі питання. 

У склад наших продуктів входять консерванти, барвники, емульгатори, стабілізатори, підсилювачі смаку та аромату. Це вже стає проблемою, викликає занепокоєння.

У кінці ХХ ст. виробництво харчових добавок стало потужною, зростаючою галуззю багатотоннажного виробництва. Щорічно виробництво харчових добавок збільшується в країнах Європи – на 2%, у США – на 4,4% , в Азії на 10-15%. У світі особливо зростає виробництво підсолоджувачів (щорічно на 7% ).

Харчові  добавки – небезпека  для   здоров’я.

       До складу наших продуктів входять різні харчові добавки: 

консерванти (Е 200—299); барвники ( Е 100—199 );

стабілізатори та емульгатори (Е400—599); підсилювачі смаку та аромату(Е600—699) тощо.

      Харчові добавки Е100—199 означають харчові барвники, більшість яких природні сполуки: зокрема, зелений барвник Е 140-хлорофіл з кропиви і трави, бетаїн Е162—екстракт червоного буряка, який надає продуктам фіолетово-червоного забарвлення. Добавки Е200—299 консерванти, що перешкоджають розвитку мікроорганізмів, Е221—сульфіт натрію, Е250—нітрит натрію, Е251—нітрат натрію, Е210—бензойна кислота, якої багато в клюкві, горобині і яка забезпечує їх стійкість до гнилісних бактерій, додається в джеми, фруктові соки та йогурт; вона має бактерицидну і протигрибкову дію. Е282 – пропіонат кальцію перешкоджає росту пліснявих грибів у хлібних  продуктах, спеціально додається  в деякі сорти сиру. Добавки Е333—321 антиоксиданти, найпоширенішим з яких є вітамін С (Е300) та аскорбат натрію , антиоксидант і консервант  барвників.

Харчові добавки з Е числом більшим за 321 – емульгатори, які забезпечують однорідність маси, Е 504 – карбонат магнію знижує кислотність і попереджує злежуваність. Глутамат натрію Е 621 у промислових  масштабах  добувається з буряків та клейковини пшениці і використовується для  покращення якості їжі з високим умістом білку. Е 221, 251, Е250 відповідальні за підвищену збудливість дітей, Е212 (бензоат натрію) і Е213 (бензоат кальцію) небезпечні для астматиків та людей, чутливих до аспірину. Е621 викликає прискорене серцебиття, запаморочення, головний біль і слабкість, тому його заборонено додавати в продукти дитячого харчування.

 Купуючи продукти, звертайте увагу на Е-числа, адже деякі харчові добавки (Е 103, 111, 121, 123, 125, 126, 130, 152, 181) В Україні заборонені для вживання.

 

 

 

 

ЯКИЙ КОЛІР  У  ХВОРОБИ ?

 

Барвником є будь-який пігмент або речовина, яка може надавати колір у разі його додавання або накладання на харчові продукти. Барвники використовуються в харчових продуктах з багатьох причин, у тому числі  для відшкодування втрати кольору внаслідок зберігання або обробки харчових продуктів, а також для коректування природної колірної гами харчових продуктів.

Кольори, дозволені для використання в харчових продуктах , поділяються на апробовані і звільнені від перевірки. Апробовані кольори отримуються вручну, у цьому разі кожна партія товарів підлягає перевірці виробником і Управлінням харчових продуктів і ліків для забезпечення їх відповідності суворим технічним вимогам відносно чистоти. Барвники, які звільняються від перевірки, включають у себе пігменти, отримані з природних джерел: овочів, мінералів, тварин.

Наприклад, карамельний колір для його використання в соусах, підливках, напоях, випічці та  інших  вуглеводів  в умовах , що суворо контролюються. Багато з  кольорів , які  звільнені  від  перевірки, також  повинні  відповідати  певним технічним і санітарним вимогам.

Багато  хто  вживає  солодкі  газовані напої.  Але напої  містять  барвники, ароматизатори, консерванти – усе це шкідливо для здоров’я. Вони мають дуже кислу активну реакцію (рН 2-4). Такою водою можна мити чайники від накипу і обробляти  город  від  шкідників. Недивно, що вона викликає гастрити та інші захворювання Єдиний  правильний спосіб  утамування спраги – пити чисту воду. Бажано мінеральну з низькою загальною мінералізацією – до 1г/л, розлиту безпосередньо з джерела.

Штучна їжа – монстр без права на життя!

 «Легкий» майонез виробляють на основі модифікованих рослинних олій – транс-жирів. Ці молекули не зустрічаються ніде в природі та є продуктом хімічної модифікації олій. Їх додають у маргарин, «легке» масло і «легкий» майонез. Зазвичай їх називають «високоякісним рослинним жиром».

1.     Транс-жири практично не розщеплюються нашими ферментами. Як результат – «американська хвороба» зайвої ваги, атеросклероз, інші обмінні порушення.

2.     Крім того, будь-який майонез містить емульгатори, підсилювачі смаку, консерванти.

Жуйки і цукерки! Адже це – просто «шедеври» хімічної промисловості. У них немає нічого натурального, хіба що цукор. А якщо цукерка «дієтична», то і цукру теж немає. Суцільна хімія: фарбники, ароматизатори, підсолоджувачі. Прочитайте склад – скільки там незнайомих слів і загадкових буквено – цифрових позначень. Цей продукт міг би з гідністю зайняти перше місце чорного списку. На щастя, такі цукерки якщо і їдять, то зазвичай у невеликих кількостях.

Копченості та ковбасні вироби. Будь-який дим містить велику кількість фенолів та інших канцерогенних речовин, таких, що викликають рак. Відомо, що вживання копчених продуктів істотно підвищує ризик розвитку пухлин. Їжа, приготована на вугіллі без диму (наприклад, правильно приготований шашлик), у цьому сенсі набагато безпечніше за копченину: балик, ковбаса, копчена риба. Додайте до канцерогенів ще підсилювачі смаку і консерванти (також забезпечують м’ясу і ковбасі характерний соковитий червоний колір) – і одержите вкрай малоїстівний продукт.

Ще гірша ситуація із сосисками, сардельками, «лікарською» ковбасою та іншими. У їх складі м’яса може взагалі не бути. Зате є целюлоза як основа, «високоякісний рослинний білок» (тобто трансгенна соя), «високоякісний рослинний жир» (тобто транс – жири) і повний «джентльменський набір» ароматизаторів, підсилювачів смаку, емульгаторів і консервантів.

Фаст-фуд містить украй шкідливі для здоров’я транс – жири, які є чи не основною причиною масового ожиріння в США і країнах Західної Європи.

Фаст-фуд зазвичай містить надлишок кетчупу, майонезу та інших соусів із підсилювачами смаку, ароматизаторами, консервантами і барвниками. Уся ця їжа смажена, як правило, у фритюрі, що означає надлишок жирів, наявність канцерогенів (аналогічно копченині) і глікотоксинів.

Глікотоксини – це специфічні молекули, що утворюються при високотемпературній обробці їжі (обсмажуванні). Розповсюджуючись по організму, вони викликають запальні реакції в різних органах або активізують вогнища хронічного запалення. Накопичуючись у тканинах, глікотоксини є однією з основних причин старіння. 

Обережно, ковбаса!

Дива харчових технологій і огріхи в українському регулювання дозволяють продавати споживачам ковбасу, у якій немає жодного грама м’яса, як м’ясну. 

Переважно замість м’яса використовують так звану MDM – певну субстанцію, зроблену з кісток і залишків м’яса. Це – катастрофа, рівнозначна сої. Але якщо добавки сої все - таки вказують у складі як рослинний білок, то MDM  записують як м'ясо. В Європі, щоб уникнути цього, виробників зобов’язують записувати не лише склад, а і кількість м’яса, спецій і інших компонентів.

Крім того, не кожен кусок м’яса в Європі вважають м’ясом. М'ясо великої рогатої худоби повинно містити не більш ніж 25% жиру і 25% сполучних тканин (жилок, зв'язок, хрящів), у свинині жиру може бути на 5% більше, а в птахах і кроликах: жиру – до 15%, сполучних тканин – до 10%. Усі ці норми прописані у відповідних документах ЄС; вони введені для того, щоб покупець знав, за що платить і що їсть!

Часто правильний вибір не дають зробити наші помилкові погляди. Наприклад, практично всі надають перевагу ковбасам і м’ясним виробам яскраво – рожевого кольору, уважаючи їх більш свіжими. Це не так! Колір їм надають нітрити і харчові добавки, фіксуючи колір сирого м’яса. Це далеко не найнебезпечніші добавки, та виробники використовують їх у невеликих дозах, потураючи смакам споживачів. Набагато корисніші м’ясні вироби сіруватого кольору – природного кольору м’яса після переробки (буженина, деякі білі сосиски і сардельки).

Можна робити без нітритів і сирокопчені ковбаси, натуральне м'ясо для яких в’ялиться і зберігає  свій колір. Споживачів потрібно привчати до продуктів природного кольору!

В Україні виробникам дали право розробляти власні технологічні умови (ТУ) і виробляти за ними ковбаси. У результаті вміст м’яса в ковбасі почав різко скорочуватися.

Існує два види замінників м’яса: рослинного походження (соя, мука, крохмаль) та тваринного (сухий білок, жир яловичий). Згідно з ТУ, заміна складає від 10% до 50%, а то і більше. Проте коли м'ясо і потрапляє в ковбаси, то, звичайно, це продукція 1-2-го сортів. М'ясо вищого сорту йде на виробництво копченостей і дорогих ковбас.

 

Ковбасні вироби                                       Ковбаса варена: 

Сосиски в полімерній оболонці:                Пташине м'ясо 30%:

Емульсія 45%                                             Емульсія 25%

Соєвий білок 25%                                       Соєвий білок 25% 

Пташине м'ясо 15%                                    Просто м'ясо 10%

Просто м'ясо 7% Мука, крохмаль 8% Мука, крохмаль 5%   Смакові добавки 2% Смакові добавки 3%     Салямі:

Сардельки:                                                 Свинина

Емульсія 35%                                              Свине сало

Соєвий білок 30%                                       Сіль

Просто м'ясо 15%                                       Порошкове молоко

Пташине м'ясо 10%                                    Декстрин

Мука, крохмаль 5%                                    Декстроза

Смакові добавки 5%                                   Спеції

                                                                    Вино

Стабілізатор (Е-450)

Антиоксиданти (Е-331, Е-301)

Посилювачі смаку (Е-621)

Консерванти (Е-252, Е-252)

Фарбники (Е-120, Е-124)

 

 

…

Після проекту учні:

1.     Навчились планувати свій час, здобувати інформацію з різних джерел;

2.     Аналізувати, систематизувати та робити висновки;

3.     Навчились проводити цільовий ефективний пошук у мережі Інтернет; отримують досвід публічного виступу під час захисту проекту; навчились переносити наукові методи пізнання(аналіз, синтез, оцінювання), відпрацьовані під час роботи над проектом, на навчальну та суспільну діяльність; набудуть навичок давати творчу оцінку результатам проектної діяльності та особистим навчальним досягненням тощо. 4. Були оцінені!