ТЕМА. ВИКОРИСТАННЯ ФОНОВИХ ЗНАНЬ НА УРОКАХ ВИВЧЕННЯ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ ДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “ЛІСОВА ПІСНЯ”

БОРИНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ І РЕМЕСЕЛВИКОРИСТАННЯ ФОНОВИХ ЗНАНЬ НА УРОКАХ ВИВЧЕННЯ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “ЛІСОВА ПІСНЯ”ПІДГОТУВАЛА ВИКЛАДАЧКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИПУДЛО ДІАНА СТЕПАНІВНАБОРИНЯ2021р.

Тема. Використання фонових знань на уроках вивчення драматичного твору драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

“Лісова пісня” - це діамантовий вінець Лесі Українки. М. Рильський

Фонові знання (як методичний термін) - це наукові систематичні знання, що мають інформаційно-культурологічний характер, не завжди прямо зв’язані з художнім текстом, проте без них його розуміння неможливе; це знання, які з тих чи інших причин не можна почерпнути з певного художнього тексту, але які в прихованому для читача (а іноді й для письменника) вигляді в ньому містяться.

Фонові знання - це ті знання, які повинні бути відомі і читачеві й автору, щоб між ними відбувся діалог (а читання художнього твору - це, як відомо, своєрідний діалог між читачем і автором). Отже, фонові знання служать для певного підкреслення або для виразнішого виділення основного - художнього тексту. Називаємо ми їх фоновими тому, що на їх тлі розглядається художній твір.

Коментар з філологічної точки зору - це жанр дослідження, з методичної - це прийом. Основна відмінність цих двох понять полягає в тому, що фонові знання - це певний обсяг інформації, а коментар - це засіб передачі, спосіб використання цих знань. Незважаючи на відмінності, ці два терміни тісно взаємозв`язані.

Фонові знання - це такі знання, без яких неможливо адекватно авторському задуму сприйняти художній текст. Це знання, які учні здебільшого здобувають у процесі цілеспрямованого навчання. Вони характеризуються систематичністю, глибиною проникнення в сутність того, що вивчається. Фонові знання визначаються читацьким призначенням і відповідають основним принципам вивчення літератури у закладі освіти. Фонові знання відрізняються від поняття «коментар», оскільки фонові знання - це певний обсяг інформації, а коментар - спосіб її передачі.

На вступному уроці, доцільно використати історико-культурологічні, біографічні і літературознавчі фонові знання, розповівши учням про епоху, коли створювалась п’єса, про літературний процес цього історичного періоду, навести деякі відомості про життя і творчість письменниці, а також дати поняття про деякі теоретико-літературні терміни. Необхідно повідомити, що «Лісову пісню» написано за два роки до смерті авторки у 1911 році у грузинському місті Кутаїсі. Це був час, коли особливо загострилися соціальні стосунки, коли пожвавився суспільний рух.

3 липня 1911 року в Грузії Леся Українка почала писати чи не найяскравіший свій драматичний твір «Лісову пісню», чорновий варіант якої лежав вже на столі через декілька днів. Про це вона писала у листі до сестри Ольги: « Писала я її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій…». Чому ж так швидко створювалася драма, чому був такий «непереможений настрій?» На чужині завжди до людини приходять спомини про далеку любу батьківщину, а передчуття скорої смерті загострює дитячі враження.

Мавка – казкова лісова русалка, в яку вона перетворилася із померлої нехрещеної дівчинки.

Мавка

Русалка водяна

Русалка польова

Русалка лісова

Лукаш – у перекладі з латини «народжений при сході сонця»

Лев – у перекладі з грецької «цар лісу», який оберігає та боронить своє лісове царство

Водяник – міфологічна істота – маленький володар свого царства (водяного)

Водяник та Русалка. Водяник – це суворий та справедливий дух води, він стежить за порядком та не любить зазіхання з боку чужинців. Русалка – подруга Мавки, проте має зовсім інший характер. Вона заздріслива, підступна та лиха. Заздрить щастю Мавки й мріє погубити її коханого Лукаша, бажає йому смерті. Легковажна та грайлива.

Лісовик -міфологічна істота – маленький володар свого царства (лісового)

Потерча

Літавиці

Куць

"Той, що греблі рве"

ВОВКУЛАКА

Злидні

Перелесник

Леся Українка в назві використовує слово «пісня» невипадково, адже саме вона посідає одне із чільних місць в українському фольклорі, з нею зв’язане все життя народу, вона супроводжує людей і в радості, і в горі, і в роботі, і на відпочинку. Поетеса усвідомлює роль пісні для людей, тому обирає її для назви свого твору. Означення «лісова» теж невипадкове, адже воно вказує на місце дії, на місце життя міфічних істот драми.

«Драма як жанр – п’єса соціального чи побутового змісту з гострим конфліктом, який розвивається у постійній напрузі. Герої переважно звичайні рядові люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів» ; «Драматична поема – невелика за розміром віршована п’єса, в якій зливаються драматичне й ліричне розкриття теми у лаконічному викладі; в центрі ідейний конфлікт в момент його найбільшого загострення»; «Феєрія – театральна, циркова чи естрадна вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті»; «Драма-феєрія – п’єса з казково-фантастичним сюжетом та персонажами і з гострим конфліктом».

Чи можемо ми стверджувати, що «Лісова пісня» –драма-феєрія?

«…Ні! Я жива!Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…»