Тема. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині. (10 клас)

Тема. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині. (10 клас)

Мета: визначити причини встановлення нацистської диктатури; схарактеризувати внутрішню політику режиму нацистів, наголосивши на його расистському, антисемітському характері; формувати вміння аналізувати хід історичних подій, текст історичних документів, установлювати причинно-наслідкові зв’язки; утверджувати пріоритет загальнолюдських цінностей; виховувати

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Поняття й терміни: нацизм, антисемітизм, Третій рейх, гестапо.

Основні дати та події:

• 30 січня 1933 р. – призначення Гітлера канцлером Німеччини;
• 23 березня 1933 р. – прийняття рейхстагом закону про надання Гітлерові надзвичайних повноважень;
• 2 серпня 1934 р. – затвердження Гітлера довічним президентом і канцлером.

Хід уроку

І Організаційний момент

Перевірка присутності учнів на уроці, підготовка учнів до уроку

ІІ Актуалізація опорних знань

Робота з поняттями

Учитель зачитує визначення поняття, учні дають назву поняттю

1. Необмежене володарювання однієї особи або якоїсь верстви чи групи, яке спирається на насильство і не пов’язане жодними законами.     (Диктатура)
2. Основний та універсальний засіб здійснення політичної влади.    (Держава)
3. Різновид фашизму і найбільш повне його втілення.    (Нацизм)  
4. Політична організація, яка представляє частину певної соціальної групи, націлена на одержання та здійснення влади і прагне з цією метою здобути народну підтримку.   (Партія) 
5. Одна з форм державного ладу, для якої характерні повний контроль над всіма сферами життя суспільства.   (Тоталітаризм)
6. Соціально-політичний рух, ідеологія та державний режим тоталітарного типу.  (Фашизм) 
7. Політика усунення, придушення політичних супротивників насильницькими засобами, аж до фізичного знищення.   (Терор)

Робота над уривком роману Еріха Марії Ремарка «Три товариші»

Прослухайте і дайте відповіді на питання.

«… На сцені стояв коренастий, приземкуватий чоловік, у якого був низький, гучний голос, добре чутний у найвіддаленіших куточках залу. Це був голос, який переконував вже сам по собі, навіть якщо не вслухуватись в те, що він говорив. Та й говорив він речі легко зрозумілі. Тримався вільно, розходжував по сцені, розмахуючи руками. Відпиваючи час від часу зі стакану, завмирав й, повернувшись до публіки, голосом, що різко змінювався, одну за одною кидав гострі фрази – відомі всім істини про нужду, про голод, про безробіття, і тоді голос його наростав, доходячи до крайнього, громового пафосу при словах: «Так далі жити не можна! Зміни необхідні!»

Публіка виражала гучне схвалення, вона аплодувала й кричала так, нібито ці зміни вже настали. Чоловік на сцені чекав, його обличчя блищало від поту. А потім міцним, незаперечним потоком зі сцени полилися обіцянки, це була справжня злива обіцянок, що захопила кожного: це була лотерея, в якій на кожен квіток припадав головний виграш, у якій кожен міг безперешкодно здобути й особисті права, й особисту помсту, й особисте щастя.

Я розглядав слухачів. То були люди різних професій – бухгалтери, дрібні ремісники, чиновники, велика кількість робітників і безліч жінок. Але, незважаючи на те, що їхні обличчя були різні, вони були однаково позбавлені відчуттів й мали однаково мляві погляди, спрямовані в туманну далеч; в цих поглядах була порожнеча.

Чоловік на сцені знав усе, у нього на кожне питання була відповідь, на кожен симптом малися ліки. Було приємно довіритися йому. Було приємно знати, що є хтось, хто думає про тебе. Було приємно йому вірити».

Запитання

1. Як ви думаєте, що це був за чоловік?
2. Чому люди слухали цього чоловіка?
3. Хто були його слухачі?
4. Який шлях виходу з кризи бачили ці люди?

Учитель. (робить узагальнення з відповідей учнів). Слухали тому, що хотіли вірити. багатьом німцям здавалося, що подолати економічну і політичну кризу в країні можливо лише за наявності «сильної руки», вождя, який би сам вирішив всі болючі питання. І такою постаттю в Німеччині став Адольф Гітлер.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. В історії Німеччини, як і Європи загалом, відкрилася трагічна сторінка. До влади прийшли фашисти на чолі з А. Гітлером. На цьому уроці буде розкрито суть нацистського режиму, в основі якого лежало нещадне знищення політичних супротивників, ліквідація громадянських і політичних прав і свобод, створення поліцейського апарату насильства, політика антисемітизму й ідея «Німеччина понад усе». У результаті цього світ наблизився до нової світової війни.

Проблемне запитання уроку: Чим можна пояснити те, що країна, яка дала світові класичну філософію, творчу спадщину Гете і Гейне, науковий доробок Ейнштейна та Планка, стала батьківщиною нацизму, розпалила війну і поставила під загрозу власне існування людства?

План уроку

1. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині.
2. Внутрішня політика режиму.
3. Антисемітська політика нацистів у 1933 – 1939 рр.

ІV Вивчення нового матеріалу

1.Встановлення нацистської диктатури в Німеччині.

Учитель. Пройшло 75 років від початку Другої світової війни. Але ще живі свідки й очевидці, які й дотепер пам’ятають ці події. Війна принесла сльози і страждання мільйонам людей на Землі, які не тільки втратили своїх рідних і близьких людей, але й самі постраждали в ці роки, переживши страхіття війни та окупацію.

Що нам відомо про Адольфа Гітлера?

Історичний портрет А. Гітлера (Шікльгрубер) – (1889 – 1945 рр.)

Австрієць. Народився в м. Брандау на баварському кордоні в родині митного службовця.

Прізвище Гітлер батько майбутнього фюрера успадкував від румунського нафтопромисловика Гітлера, з дочкою якого він мав одружитися, отримавши при цьому великі капітали, а натомість взяти прізвище тестя. Проте Софія Гітлер, так і не ставши дружиною Шікльгрубера, померла до укладення шлюбу, а нове прізвище вже перейшло до Шікльгрубера-старшого. Одружившись із служницею сімейства Гітлерів – Кларою Пінц (матір’ю А. Гітлера), Шікльгрубер залишився при власних інтересах.

Змалку був замкненим, самотнім.

Гітлер не здобув якоїсь освіти, хоча з дитинства у нього виявилися художні здібності. Реальне училище покинув, а вступити до вищої академії мистецтв не зміг. З того часу й до 1913 р. мешкав у Відні, перебиваючись випадковими заробітками. Деякий час працював декоратором і художником поштових листівок. Цього ж, 1913 р., переїхав до Мюнхена. Там у 1914 р. пішов добровольцем до німецької армії. Воював на фронтах Першої світової війни, двічі був нагороджений хрестом другого і першого ступенів, одержав єфрейторські нашивки.

Успішна кар’єра А. Гітлера почалася після Першої світової війни зі вступом його до Німецької робітничої партії. Згодом став його лідером і перейменував на Націонал-соціалістичну робітничу парію.

Багато працював над собою, над своїм голосом, удосконалював ораторські здібності.

8-9 листопада 1923 р. разом із генералом Е. Людендорфом організував «пивний путч» у Баварії, який провалився. За це суд присудив його до п’яти років в’язниці. Проте судовий процес зробив його національним героєм. У грудні 1924 р. був достроково звільнений з Ландсберзької тюрми. У тюрмі написав свою знамениту книгу «Майн кампф».

3 січня 1933 р. – рейхсканцлер Німеччини. Після смерті Гінденбурга у 1934 р., об’єднав посаду рейхсканцлера з посадою президента.

А. Гітлер був ініціатором розв’язання Другої світової війни, одним із організаторів масового винищення військовополонених і мирного населення на окупованих територіях.

Зі вступом радянських військ у Берлін покінчив життя самогубством. Міжнародний Нюрнберський трибунал за злочини проти людства визнав А. Гітлера військовим злочинцем.

Трагедія Німеччини полягає в тому, що нацисти прийшли до влади законним, конституційним шляхом. Вночі 28 лютого 1933 р. вони підпалили рейхстаг, звинувативши в цьому КПН.

Ще в 1920 році А. Гітлер проголосив на зборах НРП програму з 25 пунктів. Серед них були положення про створення «Великої Німеччини» та її колоніальної імперії, розрив Версальського договору, боротьбу з комунізмом, позбавлення євреїв громадянських прав, конфіскацію великих універсальних магазинів; зниження цін; ліквідацію буржуазної преси, запровадження загального військового обов’язку.

На початку серпня 1932 р. президент Гінденбург запропонував Гітлерові очолити уряд, але за умови, щоб він спирався на більшість у рейхстазі, якої нацисти не мали. промисловців таке половинчасте рішення також не влаштовувало. Від їхнього імені 29 серпня Шахт надіслав Гінденбургу лист, наполягаючи на передачі влади Гітлеру без жодних умов і вимагаючи, щоб, крім того, забезпечувалася «вирішальна участь нацистської партії в уряді». 19 листопада з ініціативи Шахта й банкіра Шредера Гінденбургу було надіслано нову петицію промисловців: запросити до керування кращу нацистську партію. Демарш підписали рурські магнати Тіссен, Феглер, Рейш, Росберг, шредер, Шахт.

Просування фашистів до влади, події:

• 31 липня 1932 р. – на виборах до рейхстагу фашисти одержали 37,4 голосів виборців і  230 із 608 місць.
• 30 серпня 1932 р. – Германа Герінга обрано головою рейхстагу.
• 30 січня 1933 р. – Гітлер призначений канцлером.
• 23 березня 1933 р. рейхстаг прийняв закон про надання Гітлеру надзвичайних уповноважень.

Запитання

1. Чому німецькі промисловці та фінансисти в 1932 р. наполягали на передачі влади нацистській партії?
2. Яким їхнім інтересам відповідали програмні настанови фашистів?

Таким чином, прихід фашистів до влади був неминучим, бо демократичні сили країни залишалися роз’єднаними. І, як ви побачили, фашисти прийшли до влади в Німеччині законним шляхом.

2.Структура влади в нацистській Німеччині.

Уже наступного дня після призначення Гітлер заявив, що без вагань розпустить парламент й організує нові вибори. З цього часу в Німеччині починається період нацистської диктатури.

Звертаю вашу увагу на структуру влади в нацистській Німеччині. (Викладач будує схему на дошці за ходом розповіді.) 

Структура влади в нацистській Німеччині

Герінг запевняв промисловців, що це будуть останні вибори в Німеччині на 10, а може, і на всі 100 років.

У ніч з 27 на 28 лютого був організований підпал будівлі рейхстагу з метою скомпрометувати політичних супротивників – комуністів. За цією справою було арештовано 10 тис. чоловік, у тому числі болгарський комуніст Димитров.

Наступного дня після підпалу рейхстагу надзвичайним декретом президент скасував найважливіші демократичні права і свободи, заборонив всі політичні партії.

23 березня 1933 р. новий парламент надав уряду Гітлера надзвичайні повноваження, що, власне, і скасувало Веймарську конституцію.

Після смерті президента було прийняте рішення про суміщення посад канцлера і президента. Усі військові присягнули на вірність Гітлерові як фюреру (вождю) німецького народу.

19 серпня 1934 р. в країні був проведений референдум про надання Гітлеру виняткової влади. 89,9 % громадян схвалили цю зміну в системі державної влади. В усіх структурах влади міцно затвердилася вертикальна система фюрерства, тобто підпорядкування нижчих фюрерів вищим. Була створена Генеральна Рада німецького господарства, яка спрямовувала державну економічну політику. До її складу увійшли 12 представників найбільших монополій. Формувалася система примусової праці. У країні запроваджувалася загальна трудова повинність.

Таким чином, на 1938 рік Німеччина стала могутньою державою і в промисловому виробництві вийшла на І місце в Європі і на ІІ місце у світі, однак економіка Німеччини була повністю підпорядкована воєнним приготуванням.

Штурмові (СА) та охоронні (СС) загони стали частиною цього апарату насилля. було створено державну таємну поліцію (гестапо), а в 1933 р. по всій країні з’явилися концентраційні табори – Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен – для утримання в них усіх невгодних режимові людей, передусім діячів опозиції, зокрема комуністів і соціал-демократів, а також інакомислячих, не згодних з поглядами нацистів.

Запитання

А що ж потрібно було зробити, щоб всі німці думали однаково, по-нацистськи?

Учитель. Гітлер знав, що робити. Щоб привчити всіх німців думати однаково, по-нацистськи, потрібно було усунути джерела ідей, що не відповідали гітлерівському світогляду. З одного боку, для нацистів це означало придушити носіїв таких ідей. З іншого, - духовне підкорення народу вимагало ліквідації маси книг. І в ніч на 10 травня 1933 р. нацисти влаштували публічне спалення книг, написаних «не арійцями», тобто євреями та антифашистами. (Хроніка з фільму «Звичайний фашизм», де показана ця страшна акція.) На оточену штурмовиками й есесівцями площу біля Берлінського університету десятки вантажівок підвозили все нові партії невгодних нацистам книг. На очах у збудженого натовпу були кинуті у вогонь видатні твори літератури: твори Гейне, Манна, Ремарка та інших авторів.

Згадується страшне пророцтво великого німецького поета Генріха Гейне, єврея за походженням, чиї твори також палали у цьому вогнищі: «Той, хто починає зі спалення книг, може закінчити спаленням людей».

Запитання

На вашу думку, що мав на увазі Гейне і чи існує зв’язок між долею людини та долею книжок?

 3.Антисемітська політика нацистів у 1933-1939 рр.

Учитель. Антисемітизм – одна із форм національної нетерпимості, яка виражалася у ворожому ставленні до євреїв.

На момент приходу до влади нацистів (1933 р.) серед населення Німеччини євреїв було менше 1%, але нацисти цілеспрямовано проводили антисемітську політику. І тут виникає питання «чому?». А тому що Гітлеру потрібно було згуртувати німців. Він обрав євреїв як ворожу націю, для боротьби з якою німцям потрібно згуртуватися. І тому нацисти постійно проводили різного роду акції проти євреїв.

Першою такою акцією був економічний бойкот. 1 квітня 1933 р. нацисти оголосили бойкот єврейському бізнесу й торгівлі.

Щоб згуртувати німців, проводилась анти французька агітація. Франція розглядалась нацистами як зовнішній ворог № 1, винний в усіх нещастях Німеччини, що їй приніс Версальський мир. Євреї ж вважались головним внутрішнім ворогом. Справа в тому, що, хоча євреї дійсно складали незначну частку населення Німеччини, їхні представники займали міцні позиції в банківсько-фінансовій сфері, торгівлі, культурі і науці і складали серйозну конкуренцію німцям, зайнятим у цих галузях. За умов економічної кризи конкурентна боротьба між єврейськими і німецькими колами загострилась. Зокрема, єврейським банкірам дорікали за те, що свої капітали вони наживають не за рахунок підприємницької діяльності, а в результаті біржових махінацій, сумнівних валютних операцій, лихварства і переводять гроші за кордон, не вкладаючи їх у німецьку промисловість, тим самим її знекровлюючи, а євреям – діячам науки і культури – за те, що вони не поділяють традиційних німецьких цінностей. Тобто німецькі промисловці і фінансисти, частина науковців і митців сприймали ідеологію нацизму як найдієвіший засіб назавжди розправитися з конкурентами. У свою чергу, майно і капітали, вилучені у євреїв на користь державної казни, дали змогу нацистам провести економічну модернізацію.

У день бойкоту біля єврейських магазинів стояли нацисти-пікетчики з плакатами в руках: «Німці, захищайте себе. Не купуйте нічого у євреїв». Метою бойкоту було залякати євреїв Німеччини й усього світу та не дати їм чинити опір нацизму.

Були видані найсуворіші, навіть абсурдні за своїм змістом постанови, закони та укази про вилучення євреїв з культурного та громадського життя Німеччини. Як, наприклад, розуміти закон, що забороняв євреям гуляти у громадських місцях, у садах та парках, відвідувати басейни? А заборону єврейським дітям тримати цуценя або кошеня? Ці правові акти переслідували жахливу мету: створити психологічну прірву між німцями та євреями. Німців привчали думати про євреїв як про ворожу расу, що негідна жити поруч з арійцями або знаходитися в їх товаристві.

Третій рейх формував таку суспільну атмосферу, де єврей сприймався як ворог. У вересні 1935 р. на з’їзді нацистської партії були прийняті Нюрнберзькі закони, що позбавляли євреїв всіх громадянських прав і зводили їх до рівня осіб, що не можуть розраховувати на якісь привілеї та державні посади.

Нюрнберзькі закони звели расизм у ранг правової основи. А що означає життя людини, яку позбавили всіх прав?

Не можна не сказати ще про одну акцію нацистів – «Кришталеву ніч». 7 листопада 1938 р. молодий польський єврей вбив у Парижі німецького дипломата на знак протесту проти насильної депортації з Німеччини до Польщі 15 тис. євреїв, серед яких були і його батьки, на що гестапо відповіло нищівним погромом. Увечері і вночі з 9 на 10 листопада по всій Німеччині прокотилася хвиля погромів: були спалені і зруйновані всі 1400 синагог Німеччини, зруйновані і пограбовані єврейські будинки, магазини, школи. 91 єврея було убито, декілька тисяч поранені, відправлені до концтаборів. А верх цинізму полягав у тому, що нацистське керівництво звинуватило в усьому євреїв. На єврейську общину Німеччини було накладено контрибуцію в 1 млрд марок. Ці події увійшли в історію під назвою «Кришталева ніч» або «Ніч битого скла».

Запитання

Що сталося у Кришталеву ніч?

V Узагальнення й систематизація знань

Дискусія, обговорення проблемного питання.

Учитель. На цьому уроці ми побачили суть нацистського режиму, в основі якого лежало нещадне знищення політичних супротивників, ліквідація будь-яких політичних прав людини і громадянина, ідея «Німеччина понад усе». У результаті цього світ наближався до нової світової війни.

Невдовзі після закінчення війни Бертольт Брехт сказав: «Ще плодоносить чрево, з якого виповзло ЦЕ». Французький філософ-письменник, лауреат Нобелівської премії Альбер Камю у романі «Чума» писав: «…Бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не зникає, десятиріччями вона може дрімати десь у закутку меблів або в стосі білизни, вона наполегливо вичікує на свою годину в спальні, у підвалі, чемодані, носових хустках і в паперах, і, можливо, наступить день, коли на біду і для науки людям чума розбудить щурів і пошле їх конати на вулицю щасливого міста».

В Україні сьогодні є небезпека появи реальної сили, яка запропонувала б на перший погляд прості та ясні рішення складних проблем за рахунок нового переділу власності, обмеження цивільних свобод, експропріації, відмови сплачувати за старими фінансовими зобов’язаннями. Ніхто не може поручитися, що країна не піде за цими «месіями».

Існування політичних екстремістів сьогодні в Україні здається вигідним комусь з представників правлячої еліти. Ними можна, наприклад, лякати політичних опонентів.

Вигідні вони й силовикам: адже під боротьбу з «чорносорочечниками» можна отримати додаткове фінансування. «Загроза екстремізму» стане у пригоді опозиції, які, однією рукою благословляючи їх, іншою рукою стукатимуть по трибуні і вимагатимуть «відставки тих, хто свідомо дає зростати націонал-соціалізму».

Нехай ніхто з нас ніколи не стане ні катом, ні жертвою, ні байдужим спостерігачем!

VI Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

Написати есе за темою «Чи було невідворотним встановлення фашистської диктатури в Німеччині?»