Тематична лінійка до річниці початку повномаштабної війни росії проти України

Сценарій тематичної лінійки до річниці початку повномасштабної війни росії проти України  «Не забудем і не пробачим»

Вчитель: Доброго дня шановні учні та учителі! Ця тематична лінійка присвячена річниці початку повномасштабної війни росії проти України. Сьогодні ми згадаємо імена людей, які потом і кров’ю пишуть нашу історію, тих хто віддав найцінніше – життя, щоб ми могли жити та радіти кожному новому дню.

  24 лютого 2022 року о 3:40 ранку російська танкова колона вдерлася в Україну на територію Луганської області. Незадовго до 05:00 за українським часом  путін оголосив, що прийняв рішення розпочати спеціальну воєнну операцію на сході України. За кілька хвилин після оголошення війни росія запустила крилаті та балістичні ракети по аеродромах, військових штабах і складах у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку, Дніпрі, Василькові.                            Незадовго до 07:00 Президент України В.Зеленський оголосив про запровадження в Україні воєнного стану.

Тим часом рашистська нечисть  посунула на українські землі, руйнуючи та плюндруючи кожен клаптик нашої святої землі. На своєму шляху орки нищили будинки та автомобілі мирного населення, куди не могла дістати російська піхота, туди запускали ракети. рашисти всіма силами намагалися зробити з квітучої України руїну.

Учень:                                                                                                                        Війна! Порожні вулиці, сирени, укриття,
Вдягає ляльку поспіхом розгублене дитя. 
Вломились «визволителі» злодюгами у дім.
Поборемо, здолаємо!  Дамо вогню усім! 

Ніколи не пробачимо загарбницьку орду
За долі покалічені, за сльози і біду.
Війна. Летять над згарищем лелеки й журавлі,
І вперто лізе паросток зелений з-під землі.
(Н. Карпенко)

Учень:                                                                                                                                               Війна, війна! І знов криваві ріки!
І грім гармат, і шаблі дзвін.
Могили, сироти, каліки
І сум покинутих руїн.
Але за меч! На бій кривавий,
За край, за волю, за своє!
Наш ворог, хижий і лукавий,
Вже кров по наших селах ллє.
Руйнує, нищить і грабує
Ордою диких розбишак.
Борців розстрілює, катує,
Скидає в яму, як собак.
За меч! За меч! Нехай поляжем...
На те настали скрізь жнива!
Але і смертію ми скажем,
Що Україна ще жива. 

Ведуча: У лютому 2022 р. окупантам  вдалося захопити Житомирську,  Запорізьку, Київську, Миколаївську, Одеську, Сумську, Харківську, Херсонську і Чернігівську області. Та українці не мали наміру коритися. І з перших днів виступили на захист держави, показуючи своєю мужність та хоробрість.                                                                      

       Одним із таких був Герой, ім’я якого  стало відомим не лише в Україні, а й за її межами – це сапер та матрос Віталій Скакун. Він  24 лютого 2022 року перебував у складі сил, які одними з перших давали відсіч ворогу на Кримському перешийку. Віталій був добровольцем, який здійснив мінування та підрив автомобільного мосту Генічеськ — Арабатська Стрілка. Разом з мостом підірвався і мужній воїн, справжній син неньки України. Завдяки героїчному вчинку Віталія було значно уповільнено просування танкової колони ворога.

Учень: 

 Журавлі летять спокійним клином,
Розрізають синю височінь
І летять,  курличуть безупинно
В далечінь, безкрайню далечінь.
Вийде мати одинока в поле;
В самотині піде по ріллі,
Уклоніться жінці сивочолій
Журавлі - солдати - журавлі
Повесні вона вас виглядає,
Як зоря  зоріє над селом,
І чекає, все ж таки чекає.
Може, син торкне її крилом.

                                                                                                                                                                                        Ведуча: Завдяки мужності наших воїнів у квітні вдалося звільнити від окупації  Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську області.

     Війна – це кров, страждання, смерть, а окупаційна влада, як показує історія, знущання з місцевого населення. Але те що побачив світ у звільнених Бучі та Ірпені це не війна – це військові злочини, геноцид українців. Кожна вулиця – залита кров’ю , кожен будинок кричить від болю, болю закатованих, зґвалтованих та убитих невинних мирних людей.  На подвір’ях та дитячих майданчиках горбочки свіжої землі, під якими покояться душі замучених  українців.                                                                                                                                 

Учень:                                                                                                                                                        Чуєш кате, бійся засинати,
Бо маленький хлопчик з Ірпеня
Прийде уночі, щоб нагадати,
Як вмирала вся його сім’я,

Коли ти прийшов у їхню хату,
Біль і крик у маминих очах…
Їхній крик повік буде лунати
У твоїх, перевертню, вухах!

Він буде ходити за тобою,
Крок за кроком, кате, щоб ти знав!
Бійся!.. Не дадуть тобі спокою,
Душі, тих, що ти закатував…
(Г. Я. Британ) 

 Ведуча: Українські військові ціною власного здоров’я та життя звільняють українські міста і містечка від окупації. Влітку звільнено  Одеську область, а восени майже всю Миколаївську та Харківську область.                                                                                     Жителі Ставчанської  громади теж виступили на захист України.. Взявши до рук зброю вони стали на захист  Батьківщини.               Та нажаль не всім судилось зустріти перемогу. За рік цієї безжальної війни  громада втратила ______ мужніх воїнів.             

Учень:                                                                                                                                                                                                                             Ти  не  плач,  найрідніша  матусю,  
Розлучила  з  тобою  війна,  
Я  лелекою  знову  вернуся
У  наш  дім,  як  розквітне  весна.  

Ми  завжди  будем  поряд  з  тобою
У  гнізді  на  вцілілім  даху,  
Хоч  будинок,  розбитий  війною,  
Я  назад  вже  ніяк  не  верну.  

Ти  пробач  за  недоспані  ночі
Й  передчасну  твою  сивину.  
Чуєш,  бусол  із  даху  клекоче  ?–
Це  твій  син  повертає  весну.  

Розцвіте  уціліла  ще  вишня
І  калина,  що  скраю  в  садку. 
Ти  не  плач,  моя  мамо,  так  вийшло..
Я  ось  тут  у  гнізді  на  даху.  

Ти  не  плач,  моя  мамо,  так  вийшло..
Я  ось  тут,  у  гнізді  на  даху.
Розцвіте  Україна,  мов  вишня
І  калина,  що  скраю  в  садку..

 Ведуча: До небесного війська приєднались і 2 наші односельці – _______________________________________________________________

Учень:                                                                                                                              Запам’ятай  мене  живим,  
Завжди  усміхненим  веселим  -
Я  буду  вічно  молодим..
Повісь  світлину  цю  в  оселі.  

З  далеких  буду  я  доріг
До  тебе  завжди  повертати,  
І  білим  снігом  до  воріт
Я  буду  стежку  застеляти.

Я  буду  йти  у  твої  сни,  
Щоби  з  тобою  розмовляти
І  білим  цвітом  щовесни
На  вишні  буду  розквітати.  

Тобі  співатиму  пісні
Я  соловейком  у  садочку,  
Промінням  сонця  на  лиці
Я  цілуватиму  у  щічку.  

Осіннім  листям  у  танку  
Навколо  буду  я  кружляти,
Й  достиглі  яблука  в  садку  
З  тобою  буду  обривати.  

Ти  не  тамуй  свій  біль  і  щем..
Про  себе  зможу  нагадати,  
Як  з  журавлиним  я  ключем  
У  небі  буду  пролітати.  

  Ведуча: На сьогодні  в окупації залишається частина Запорізької,  Донецької,  Луганської,  Херсонської областей та Крим. На території донеччини та луганщини   йдуть найзапекліші бої.  У цьому пеклі перебувають і наші односельці, які стали на захист Батьківщини. Нехай їх оминають ворожі кулі, нехай кожен з них повернеться додому живим та неушкодженим. Нехай наша молитва буде їхнім оберегом, а Янгол охоронець убереже  від біди.

 Учень:                                                                                                                          Коли у нас закінчиться війна (О. Калина)                                                                                   Коли у нас закінчиться війна -
Я зможу святкувати Перемогу.
А поки-що, солона йде сльоза 
З очей моїх і ллється на дорогу.  

Нехай тоді оркестри грають Гімн,
А голуби злітають в чисте небо, 
І мир несуть у синю голубінь,
Стяг майорить, звучить пташиний щебет. 

Коли у нас закінчиться війна,  
Я перед Богом впаду на коліна, 
І за синів молитимусь  -  сповна 
Пізнало горя їхнє покоління.

Бійці-Герої хай стають в строю, 
Єдиним кроком вийдуть на Хрещатик.
Пройдуть за себе й брата, що в бою
Життя віддав – полеглих так багато…

Коли у нас закінчиться війна,
Я буду святкувати Перемогу.
Я дочекаюсь і прийде вона. 
Й розплата винуватців жде від Бога.    

Ведуча: Ми всі віримо в те, що війна залишиться в минулому,  російський ворог буде покараний, що наші воїни повернуться до рідних домівок з перемогою. І ми зможемо кожному ГЕРОЮ вклонитися та  подякувати за подвиг. І з гордістю сказати : «Слава Україні! Слава нашим незламним Героям!»