Теоретичні засади й художні відкриття поезії французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці.

Теоретичні засади й художні відкриття поезії французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Співдружність мистецтв на уроці літератури.

Художники - імпресіоністи кінця ХІХ - початку ХХст. Імпресіонізм - напрямок в живописі, що зародився у Франції в XIX-XX століттях, що являє собою художню спробу сфотографувати який-небудь момент життя у всій його мінливості і рухливості. Картини імпресіоністів немов якісно змита фотографія, що відроджує в фантазії продовження побаченої історії.

 Імпресіонізм як мистецька течія в живописі, а також в літературі та музиці, виникла в 1860-ті рр. та остаточно сформувалася на початку XX ст. у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму — опис не власне предмета, а враження від нього. Ця назва виникла після виставки 1874 р., на якій Клод Моне презентував картину «Враження. Схід сонця».

Клод Моне, картина «Враження. Схід сонця», 1872.

Клод Моне (1840-1926) АВТОПОРТРЕТИ ХУДОЖНИКА

Клод Моне – художник, який не тільки став одним із засновників імпресіонізму, а й дав назву цьому напряму живопису. Саме через його картину, що описує схід сонця в порту Гавра, згодом так назвуть нову художню течію. Клод Моне двічі був одружений. Перший раз на Каміллі Донсьє, другий – на Алісі Ошеді. Портрет Камілли, написаний за 4 роки до їхнього весілля, 1860 р., приніс художнику популярність. Вона померла 1879 року від туберкульозу, залишивши художнику двох синів. Майже весь цей час сім'я жила в містечку Аржантей поблизу Парижа і тут було написано кілька найкращих полотен майстра. Вдруге Моне одружився лише через 13 років, у 1892 році, і прожив із Алісою Ошеде 18 років.

Клод Моне. «Прогулянка»-1875; «Дама з парасолькою»-1886.

Полотна дуже схожі, так як моделлю була та сама жінка - Сюзанна Гошеде, яка надалі стала прийомною дочкою великого майстра, він одружився з її матір'ю. Але ще в 1875 році Моне написав першу картину «Дама з парасолькою», для якої позувала його перша дружина. Потім, в продовження сюжету, через довгі і нерішучі 10 років, він все ж зважився і доповнив цикл двома новими творами. Великий художник Клод Моне в 1886 написав знамениту картину «Дама з парасолькою», вірніше цілих дві картини «Дама з парасолькою, що дивиться направо» і «Дама з парасолькою, що дивиться ліворуч».

Картина «Прогулянка. Дама з парасолькою», так само вона відома і під назвою «Камілла Моне із сином Жаном». На картині зображено першу дружину Моне зі старшим сином Жаном. Ця робота найвідоміша з ранніх робіт імпресіоніста-Моне. Художник зобразив свою дружину, що стоїть на пагорбі, на тлі блакитного неба з білими хмарами. Вона одягнена в легку світло-блакитну сукню, а в руках у неї літня парасолька. Все навколо залито яскравим сонячним промінням, з чого випливає, що погода досить спекотна. Красива жінка і маленька дитина, начебто розчиняються у променях сонячного світла. Маленький Жан стоїть трохи віддалік, і тому погляд глядачів сфокусований на Каміллі, такій повітряній і прекрасній. Її волосся, спідниця сукні та косинка розвиваються на легкому вітрі, а від хмар, що біжать по небу, складається враження легкості всього простору полотна, посилюючи його динамічність. Погляд молодої жінки трохи здивований, ніби, побачивши художника, вона трохи збентежена тим, що її застали зненацька. Але вона не поспішає йти, оскільки її долає цікавість. Моне не наголошував на природі, лише зобразив під ногами дружини зелений луг. Маленький хлопчик стоїть на відстані, як сторонній спостерігач. Картина «Прогулянка» дуже позитивна та світла, що випромінює щастя та кохання. Художнику вдалося передати і поєднати воєдино неземне із земним, вічність із звичайним життям. Картина зберігається у Вашингтоні у Національній галереї мистецтв.

Майстер імпресіонізму Клод Моне працював переважно над пейзажами. Він чудово вмів передати на полотні і пекуче марево літнього дня, і вологий сніг м’‎якої французької зими (серії «Копиці сіна» та «Руанський собор»).

Цикл «Руанський собор» з 30 полотен.

Цикл живописних творів з 25 полотен. «Стоги сіна» в Живерні.

«Стоги сіна на заході, ефект снігу», 1891 рік.

«Стіг сіна вранці, ефект інею», 1891 рік.

Картина-рекордсмен, продана за 111 мільйонів доларів.

Едуар Мане (1832-1883)

Художники-імпресіоністи внесли в живопис свіжість та безпосередність сприйняття світу. Для їхніх здобутків характерні зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що полягають у неврівноваженості, фрагментарності композиції, несподіваних точках зору, ракурсах, зрізах фігур рамою. У такому напрямі працював один із найвидатніших французьких художників XIX ст. Едуар Мане. Він писав портрети, жанрові композиції, натюрморти, залишив цікаві зразки графіки в малюнках і офортах.

Эдуар Мане. «Бар в «Фолі-Бержер», 1882; «Балкон», 1868.

«Букет бузку», 1882; «Ваза з півоніями», 1864; «Пучок спаржі» і «Спаржа», 1880.

Замовнику так сподобалася робота, що він надіслав художнику чек на 1000 франків. Мане, недовго думаючи, малює маленький натюрморт із одним стеблом спаржі. І відправляє його Шарлю Еффрусі з супровідним листом: «Висилаю недостатнє стебло для вашого пучка». Так Ефруссі за 1000 франків придбав два натюрморти. Навряд чи Мане на той момент міг уявити, що його картина-жарт зберігатиметься в музеї! Едуард Мане. Спаржа. 1880 р. Музей Д'Орсе, Париж. У музеї Д’Орсе у Парижі зберігається картина Едуарда Мане «Спаржа». Чому такий талановитий імпресіоніст написав неварте особливої ​​уваги стебло спаржі? Незрозумілість «героя картини» підкреслює мармурова стільниця. На ній лежить цей малопримітний овоч. Коли з'ясувалась історія створення цього маленького натюрморту (розміри картини 16.5 х 21.5 см), складно було не оцінити почуття гумору художника. Виявилося, що в 1880 Шарль Ефруссі, меценат і мистецтвознавець, замовив Едуарду Мане натюрморт «Пучок спаржі». Домовилися про ціну 800 франків. (Зараз ця робота Мане зберігається у Музеї Вальрафа-Ріхарца – Німеччина, Кельн).

П’єр-Огюст Ренуар (1841-1919) АВТОПОРТРЕТИ ХУДОЖНИКА

Життєрадісне сприйняття світу, притаманне загалом імпресіонізму, особливо чітко проявилося у творчості одного з найбільших представників цього напряму Оґюста Ренуара. У написаних ним портретах тонко встановлено подібність з оригіналом: заворожує живий блиск очей, ніжні відсвіти барвистих тонів на шкірі обличчя. Одне з найвідоміших полотен Ренуара — «Бал у Мулен де ла Ґалетт».

Огюст Ренуар - портретіст.

«Танці у Мулен де ла Галетт», 1876. 

Імпресіоністичний стиль в літературі Наприкінці XIX ст. імпресіоністичний стиль охопив також літературу. У ній він не становив окремої школи, як у живописі, однак принципи й засоби імпресіонізму письменники різних країн широко використовували у своїй творчості. Ознаки імпресіонізму характерні для французьких митців слова П. Верлена, С. Малларме, братів Ґонкурів, пізнього Ґі де Мопассана, М. Пруста; норвезького автора К. Гамсуна; британських митців О. Уайльда, Джозефа Конрада, Р.Л. Стівенсона; австрійських письменників Петера Альтенберґа, Г. Бара, А. Шніцлера.

Поетика імпресіонізму проникає і в українську літературу. Насамперед, це стосується новелістики М.М. Коцюбинського (недарма український письменник називав свої новели акварелями, образками, етюдами), В.С. Стефаника, Марка Черемшини, частково О.Ю. Кобилянської.