Презентація "Культура Відродження"

«Культура відродження»Виконала студентка 4-Б курсу: Сирбу Аліна

Доба Відродження, або Ренесанс, — одна з найвизначніших епох в історії людської цивілізації. У галузі мистецтва та літератури вона виплекала таких видатних митців, як Данте Аліг’єрі, Франсуа Рабле, Мігель Сервантес, Вільям Шекспір, Леонардо да Вінчі, Тиціан, Мікеланджело, Рафаель, Альбрехт Дюрер та багатьох інших, чиї неперевершені твори й досі зберігають своє всесвітнє значення. Це був потужний культурний рух, у ході якого відбулося подолання духовної диктатури церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ і прагнень людей, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука, небувалого розквіту досягло мистецтво.

«Немає страждання сильнішого, ніж згадувати щасливі дні у дні нещастя.»(Данте Аліґ’єрі)

Видатний італійський поет, велетенська постать якого, за висловом Ф. Енгельса, визначає кінець феодального середньовіччя і початок сучасної капіталістичної ери. В історію світової літератури він увійшов як "останній поет середньовіччя і перший поет нового часу" (Ф. Енгельс), автор "Нового життя" (1292-1293) і "Божественної комедії" (1313-1321). Народився Данте у Флоренції в дворянській сім'ї, яка належала до партії гвельфів, однієї з найбільш впливових флорентійських політичних партій. Данте з молодих років брав участь у політичній боротьбі на боці гвельфів, що вплинуло на формування його активної та діяльної натури. В той же час, навчаючись юриспруденції в Болонському університеті, Данте захоплюється поезією. Данте Аліґ’єрі(1265-1321)

Цікаві факти про Данте1. Коли Данте заледве виповнилось тринадцять років, його заручили з Джеммою ді Донаті і через 14 років вони одружились, але істинним коханням та музою поета стала Беатріче Портінарі.2. Хоч Данте і Беатріче були сусідами і бачились досить часто вони розмовляли всього двічі. За спогадами Данте вперше вони розмовляли коли йому було 9 років, на світській вечірці, куди його взяв зі собою батько, а вдруге аж через 9 років, коли вони випадково зустрілись на вулиці.3. Попри те, що в шлюбі з Джеммою він мав трьох дітей, ім'я дружини Данте жодного разу не згадує ні в одному зі своїх творів, однак Беатріче він присвятив більшість сонетів і канцон зі збірки «La Vita Nuova» (Нове життя) і вона є одним з головних персонажів «Божественної комедії».4. Данте і Беатріче стали символами любовної пари такими як Петрарка і Лаура, Трістан та Ізольда, Ромео і Джульєтта.

5. Свого часу Данте навіть вибрали на посаду пріора, але він був втягнутий в політичний конфлікт між партіями білих та чорних гвельфів і разом зі своєю партією білих гвельфів був вигнаний з Флоренції. Так почалися поневіряння поета по всій Італії, більше за життя до Флоренції він не повернувся.

За допомогою папської влади "чорні" гвельфи розгромили "білих" і почали над ними розправу. Будинок Данте зруйнували, а самого його присудили до спалення. Рятуючи життя, Данте у 1302 році покидає Флоренцію, до якої так і не зможе більше повернутись. Перші роки вигнання він живе надією на поразку "чорних", намагається встановити зв'язки з гібелінами, але швидко зневірившись в них, проголошує, що віднині він сам "собою творить партію". Залишаючись прибічником єдиної Італії, Данте покладає надії на германського імператора Генріха VII, який невдовзі вмирає. У вигнанні поет повною мірою пізнає, яким "гірким буває чужий хліб і як важко підніматись чужими сходами". Йому доводиться жити в меценатів — однодумців, розбирати їхні бібліотеки, служити секретарем, на деякий час (приблизно 1308-1310 роки) він перебирається до Парижа. Флоренція пропонує Данте повернутись до рідного міста за умови виконання принизливого образу покаяння, від чого Данте рішуче відмовляється. У 1315 році флорентійська сеньйорія знову засуджує його до смертної кари, і Данте назавжди втрачає надію на повернення до Флоренції, але не припиняє своєї суспільно-політичної діяльності за Італію без міжусобних війн і без папської влади.

Не припиняє він і літературної діяльності. У його творчості періоду визнання з'являються нові риси, зокрема пристрасний дидактизм. Данте виступає як філософ і мислитель, керований бажанням вчити людей, відкривати їм світ істини, сприяти своїми творами моральному поліпшенню світу. Поезія його наповнюється моральними сентенціями, казковими знаннями, прийомами красномовства. У цілому ж превалюють публіцистичні мотиви і жанри. До 1313 року, коли він впритул приступає до створення "Божественної комедії", Данте пише морально-філософський трактат "Бенкет" (між 1304-1307 роками) і два трактати латиною "Про народну мову" і "Монархія". "Бенкет", як і "Нове життя", поєднує прозові тексти та вірші. Грандіозний за задумом (14 філософських канцон і 15 прозових трактатів-коментарів до них), він на жаль, залишився незакінченим: було написано 3 канцони і 4 трактати. Вже в першій канцоні Данте проголошує, що його мета — зробити знання доступними широкому колу людей і тому "Бенкет" написано не традиційною для народу того часу латинською мовою, а доступною для всіх людей італійською мовою-вольгаре. Він називає її "хлібом для всіх", хлібом, "яким наситяться тисячі... Він буде новим світлом, новим сонцем, яке зійде там, де зайде звичне; і воно дарує світло тим, хто перебуває в темряві, бо старе сонце їм більше не світить".

Данте назвав свій твір "Комедією", пояснюючи, що так позначається, згідно з нормами середньовічної поетики, будь-який твір середнього стилю зі страхітливим початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою. "Божественною комедією" дантівську поему назвав Джованні Боккаччо, автор "Декамєрону" і перший біограф Данте, в своїй книзі "Життя Данте", виражаючи своє захоплення художньою досконалістю форми й багатством змісту твору. Поема складається з трьох частин: "Пекло", "Чистилище" і "Рай".

«Я не Рафаель, ну так що ж, то що ж? Вірю я, що все ж таки, - любов допоможе На полотні залишити око твоїх зелений хміль! Я не Рафаель, але коли ми любимо – Ми улюблений образ у мріях малюємо. Кожен, хто закоханий, напевно, у чомусь Рафаель.»(Рафаель Санті)

Рафаель Санті — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Народився Рафаель 28 березня 1483 в Урбіно, Італія. Перше навчання художній майстерності проводив його батько – Джованні Санті. Залишившись в 11 років сиротою, Рафаель став навчатися у П’єтро Перуджіно – відомого італійського художника. Рафаель Санті(1483-1520)

До флорентійського періоду творчості Рафаеля відносяться картини:«Свята Катерина Олександрійська»«Сон лицаря»«Три грації»

Зображення Мадонни зробили Рафаеля настільки знаменитим, що в результаті Рафаеля сам Папа Римський запросив до Риму для участі з іншими художниками розпису парадних залів Ватиканського палацу. Але Папа Римський Юлій II оцінивши фрески Рафаеля, вигнав інших художників довіривши Рафаелю одному розписувати всі зали.

Станца дель Інчендіо ді Борго (Кімната Пожежа в Борго)Станці Рафаеля у музеї Ватикану

Цікаві факти Рафаеля Санті: Завдяки мирного характеру Рафаеля навколо нього завжди не було місця сварок і чвар. Уміло поєднуючи узагальнення з конкретної реалістичність, образи божественних немовлят у нього завжди алегорія. Є автором ескізів, названих «Рафаелевской біблія», ескізи написані на сюжети Старого і Нового завіту і які повинні були прикрасити Ватиканські лоджії.

«Коли я бачу людину талановиту чи розумну, яка в чомусь майстерніша чи красномовніша за інших, я не можу не закохатися в неї і тоді віддаюся їй безроздільно, так що вже перестаю належати собі.»(Мікеланджело Буонарроті)

Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) – італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер, знаменитий представник епохи Високого Відродження. Він був першим скульптором, який добре знався на анатомії людини, і для зображення людського тіла у вигляді скульптур, працював з твердим матеріалом – мармуром.

Мікеланджело народився в містечку Капрезе (Тоскана, Італія) 6 березня 1475 в сім’ї небагатого міського старости Лодовіко Буонарроті. Не маючи достатньо коштів на виховання всіх своїх дітей, батько віддав Мікеланджело на виховання в іншу сім’ю, де маленький геній навчився азам роботи з глиною та інструментом. З 1488 він навчався в майстерні у художника Доменіко Гірландайо, а через рік перейшов у школу мистецтв Лоренцо Медічі у Флоренції. Медічі був наставником Мікеланджело, він розгледів його талант і всіляко сприяв його творчості. У період з 1490 по 1492 рр. були створені рельєфи «Мадонна біля сходів», «Битва кентаврів», в яких втілився геніальний талант юного майстра. У 1492 році, коли помер Медічі, Мікеланджело повернувся в рідні краї.

«Мадонна біля сходів»«Битва кентаврів»

Робота, виконана Мікеланджело на стелі Сікстинської капели, особливо важлива для мистецтва епохи Відродження, а «Створення Адама» – найвідоміша фреска цього шедевра. За популярністю твір поступається тільки «Мона Лізі», і поряд з «Таємною Вечерею» да Вінчі це найбільш тиражований релігійний живопис всіх часів. Образ майже дотичних рук Бога і Адама інтерпретували, імітували і пародіювали нескінченну кількість разів. Фреска «Створення Адама», близько 1511 року

Мабуть, найвідоміша у світі п'ятиметрова скульптура, «Давид» була створена художником всього протягом трьох років. Історія Давида і Голіафа – один з найбільш часто інтерпретованих епізодів Біблії в мистецтві. Особливість роботи Мікеланджело в тому, що він став першим художником, який зобразив не переможного Давида після битви з Голіафом, а показав його в напрузі перед легендарною битвою. «Давид» перебував на площі Синьйорії у Флоренції більше 300 років, поки 1873 року не був перенесений в Академію красних мистецтв, де є і сьогодні. Скульптура виставлена ​​під світловим люком, який для неї спеціально розробив італійський архітектор XIX століття Еміліо де Фабріс. Завдяки своїй неймовірній популярності існує величезна кількість копій і зліпків. Найвідоміші з них: на площі Синьйорії, в італійському дворику Пушкінського музею і в Музеї Альберта і Вікторії. Скульптура «Давид», 1501-1504

Тондо «Мадонна Доні» – єдина збережена до наших днів картина Мікеланджело. Вона написана на замовлення флорентійського банкіра Аньоло Доні, в честь його шлюбу з представницею знаменитого тосканського дворянського роду – Маддаленою Строцці. До сих пір розміщена у своїй оригінальній рамі, створеній самим Мікеланджело. Робота перебуває в флорентійській галереї Уффіци з 1635 року. Існує думка, що переливчасті відтінки «Тондо Доні» і хитромудре зображення її «героїв» – в основі художнього стилю маньєризм.«Мадонна Доні», близько 1507 року

Цікаві факти  про Мікеланджело. Відому статую Давида Мікеланджело створино зі шматка білого мармуру, який залишився від іншого скульптора. Цінний камінь перейшов в інші руки тільки тому, що колишній власник не зміг виконати роботу з цього шматка, після чого кинув його. У Сікстінській капелі Мікеланджело розмалював близько тисячі квадратних метрів стелі і далеких стін капели. На розпис стелі у художника пішло 4 роки. За цей час здоров’я майстра сильно погіршилось – при роботі величезна кількість фарби потрапляла в його легені і очі. Мікеланджело працював без помічників, цілодобово розписував стелю, забуваючи про сон, і спав на лісах, не знімаючи чоботи тижнями. По суті, це окремі фрески, але всі разом вони представляють композицію величезних розмірів на стелі будівлі. Так от знаменитий художник тримав усю цю картину в цілому та її окремі частини в голові. Не було ніяких попередніх ескізів і т.д. Мікеланджело в наші дні більше відомий як автор прекрасних статуй і виразних фресок; проте мало хто знає про те, що знаменитий художник писав не менш чудові вірші. Поетичне обдарування Мікеланджело проявилося повною мірою тільки під кінець його життя. До наших днів збереглося близько 300 віршів Мікеланджело.

«На землі завжди відбуватимуться спустошливі війни… І смерть нерідко буде спадком усіх сторін, що борються. З безмежною злістю ці дикуни знищать безліч дерев у лісах планети, а потім звернуть свою лють на все, що ще знайдеться живого навколо, несучи йому біль та руйнування, страждання та смерть. Ні на землі, ні під землею, ні під водою не залишиться нічого недоторканого та непошкодженого. Вітер рознесе по всьому світу позбавлену рослинності землю і присипле нею рештки істот, що колись наповнювали життям різні країни.»(Леонардо да Вінчі)

Леонардо да Вінчі – італійський художник (живописець, скульптор, архітектор) і вчений (анатом, натураліст), винахідник, письменник, музикант. Народився 15 квітня 1452 в селищі Анкіано, недалеко від Флоренції, його батько був нотаріусом, а мати звичайною селянкою. У 1466 Леонардо да Вінчі надходить у майстерню Верроккьо підмайстром художника. У віці 20 років Леонардо да Вінчі отримує кваліфікацію майстра в Гільдії Святого Луки. Крім живопису, Леонардо да Вінчі вивчав також пластику, архітектуру, математику, фізику і механіку, дивував всіх оточуючих рідкісною багатосторонністю своєї геніальної натури.

Захоплюючись ідеєю створення літального апарату, Леонардо да Вінчі розробив спочатку найпростіший апарат (Дедала і Ікара) на основі крил. Новою його ідеєю став аероплан з повним керуванням. Однак її втілити в життя не вдалося через відсутність мотора. Також знаменитою ідеєю Леонардо да Вінчі є апарат з вертикальним зльотом і посадкою. Вивчаючи закони рідини і гідравліку в цілому, Леонардо вніс значний внесок в теорію шлюзів, портів каналізації, перевіривши ідеї на практиці.

Якщо говорити про пам'ятки мистецтва і культури, що мають світове значення, не можна не згадати картини Леонардо да Вінчі. Безсумнівно, однією з найбільш відомих є його робота «Тайна вечеря». Хтось стверджує, що на її написання майстра надихнула Божа іскра, а хтось твердить, що заради такої майстерності він продав душу дияволу. Незаперечно одне - те вміння і ретельність, з якою художник відтворив всі нюанси сцени з Євангелія, до сих пір залишаються недосяжною мрією для більшості живописців. 

«Мадонна з горностаєм»Ця картина – один із чотирьох відомих жіночих портретів, що належать пензлю Леонардо. Вона має дуже цікава історія і багатозначний символізм, властивий більшості зображень да Вінчі. Навіть якщо не заглиблюватися в численні теорії про належність титану Відродження до різноманітних таємних товариств, сама картина дає велику кількість посилань до різних асоціацій та гри слів.

«Мона Ліза» цікаві факти«Мона Ліза», вона ж «Джоконда»1. Повна назва – Портрет пані Лізи дель Джокондо (італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo).2. Картина, вважається, є портретом Лізи Герардіні, дружини торговця шовком з Флоренції Франческо дель Джокондо. Написана близько 1503-1505 року.3. В даний момент картина виставлена ​​в Луврі. За охоронну систему віддали 7000000 доларів. Тут і куленепробивне скло і сучасна складна сигналізація. А спеціально створений мікроклімат не дасть зіпсуватися полотну.4. За всю історію свого знаходження в Луврі картина не разу всерйоз не постраждала від рук вандалів, хоча її намагалися пошкодити кислотою, каменем, глиняною чашкою і розпорошеною фарбою.5. Експерти встановили, що дана картина, Мона Ліза, перероблялася два рази. Також було встановлено що перші дві версії були набагато яскравіше.

Леонардо да Вінчі цікаві факти1. Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.2. Вважається, що да Вінчі був вегетаріанцем. Людей, які споживають тваринну їжу, називав «ходячими кладовищами».3. Леонардо любив воду: він розробив інструкції з підводних занурень, винайшов і описав прилад для підводного занурення, дихальний апарат для підводного плавання. Усі винаходи Леонардо лягли в основу сучасного дайвінгу.4. Леонардо першим з живописців став розчленовувати трупи, щоб зрозуміти розташування і будівлю м’язів. Леонардо да Вінчі зробив тисячі заміток і малюнків, присвячених анатомії, проте не публікував свої роботи. На думку професора клінічної анатомії Пітера Абрамса, наукова робота да Вінчі обігнала свій час на 300 років і багато в чому перевершувала знамениту «Анатомію Грея»5. Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі “Про живопис» він писав: «Синява неба відбувається завдяки товщі освітлених частинок повітря, яка розташована між Землею і чорнотою, яка знаходиться вгорі ».

Мазаччо (Masaccio) (1401–1428), італійський живописець флорентійської школи. Разом з архітектором Брунеллескі і скульпторами Донателло і Гіберті вважається одним із засновників Ренесансу. Своєю творчістю він сприяв переходу від готики до нового мистецтва, яке прославляло велич людини і її світу. Значення живопису Мазаччо було знову оцінено у 1988 році, коли його головне творіння – фрески каплиці Бранкаччі в церкві Санта Марія дель Карміне у Флоренції – були відновленні в первинному вигляді.

Мазаччо народився в провінційному тосканському містечку Кастель-Сан-Джованні 21 грудня 1401 року. Його повне ім’я – Томмазо ді Джованні ді Сімоне Кассаі (Tommaso di Jiovanni di Simone Kassai). Про дитинство і юність художника майже нічого невідомо. Мазаччо прожив дуже коротке життя, тому біографічних свідчень про митця збереглось небагато. Прізвисько художник отримав за свою неуважність і байдужість (з італ. його можна перекласти як “той, що промахується”) щодо речей, які лежали за межами мистецтва, котрим Мазаччо, за спогадами товаришів, був одержимим. Припускають, що вчителем Мазаччо був флорентієць Мазоліно. Великий вплив на юнака мали творчість Джотто та контакти з відомими сучасниками: скульптором Донателло і архітектором Брунеллескі – одним з діячів флорентійського “кватроченто”. Очевидно, Брунеллескі допомагав Мазаччо у питаннях зображення перспективи у картинах. В 1422 році Мазаччо вступив у флорентійську гільдію лікарів і аптекарів (до якої прираховувались і художники), але невідомо, в кого він вчився і коли приїхав до Флоренції.

Одна з ранніх спільних картин Мазаччо і Мазоліно - "Мадонна з немовлям і Св. Анною" була написана для церкви Сант Амброджо близько 1424 року. Мазаччо, Мазоліне. “Мадонна з немовлям та Св. Анною”Мистецтвознавець Роберто Лонгі вважав, що пензля Мазаччо належить Мадонна з немовлям і правий ангел, який тримає завісу, а все інше написано Мазоліно, якому, мабуть, була замовлена ​​картина. У картині збережено середньовічну іконографічну схему сюжету “Св. Анна втрьох” (на колінах у Ганни сидить Марія, але в колінах Марії – немовля Христос). Але вже у цій картині Мазаччо сміливо береться за вирішення проблеми просторової глибини та композиції, моделювання людського тіла. Картина наповнена декоративною красою – характерною рисою його робіт.

1426 року в Пізі за невисоку плату Мазаччо створив великий вівтарний поліптих для капели монастиря Санта Марія дель Карміне. Зараз важко уявити, як він виглядав спочатку, тому що вже у XVIII столітті цей образ був розрізнений і зараз його частини перебувають у музеях та зборах різних країн світу. Центральна частина вівтаря "Мадонна з немовлям та ангелами" знаходиться в лондонській Національній галереї. У "Мадонні з немовлям та ангелами" декоративні елементи відійшли на задній план. Зображення побудоване за законами перспективи Джотто. Тут Мазаччо вже вміло використав тривимірне місце для створення скульптурної об'ємності фігури Мадонни. Завдяки чудовому знанню анатомії бездоганно написані постаті ангелів.

Це перше реалістичне зображення людського тіла. За середньовічної традиції людські постаті зображалися так, що “ступні ніг не ступали на землю і не скорочувалися, а стояли навшпиньки” (Вазарі). Мазаччо надав їм стійкості. Тіла Адама та Єви не тільки анатомічно правильні, їх рухи природні, художник чудово передав їхнє почуття сорому та розпачу. А зображення ангела з мечем у руці створює ілюзію простору. Мазаччо. "Вигнання з раю"

Віддаючи данину середньовічної традиції, Мазаччо розмістив три різночасні епізоди багатофігурної композиції на одній площині. Але на порушення тієї ж традиції сцени в ній не йдуть одна за одною, художник збирав їх окремими смисловими групами, але з таким художнім розрахунком, щоб послідовність того, що відбувається, була очевидною. Мазаччо блискуче вирішив проблеми повітряної та лінійної перспективи. Уздовж йдуть пагорби та дерева, фігури вільно розміщуються у пейзажі, між ними створюється ніби повітряне середовище. Мазаччо перетворив біблійну легенду на живу розповідь, надавши портретні риси групі учнів Христа в центрі: права крайня постать вважається автопортретом Мазаччо, в особі ліворуч від Христа вгадується схожість із Донателло. Фрески Мазаччо в капелі Бранкаччі з їх появи стали справжньою школою живопису багатьом поколінь художників. Сюди приходили Леонардо да Вінчі, Ботічеллі, Рафаель, Мікеланджело, щоб познайомитись із роботою засновника ренесансного реалізму. Мазаччо. "Диво зі статиром"

Місце Мазаччо у мистецтві важко переоцінити. За словами Вазарі, "він першим поставив людей на ноги", вирішив проблеми перспективи, дав новий образ людини, наділеної рисами демократизму, що виключає будь-яку станову обмеженість. Портрет молодої людини. 1425 р. Мазаччо (?). Національна галерея мистецтв, Вашингтон.

«Будь-яке пізнання бере початок від розуму і походить від почуттів. Мудрість є пізнання загальності речей. Філософія є вивчення мудрості.»(Франческо Патріці)