Теоретичний матеріал з варіативного модулю "Волейбол" для учнів 5-го класу

Про матеріал
Цей матеріал поєднує в собі теоретичні відомості з варіативного модулю "Волейбол"з програми "Фізична культура" для учнів 5-го класу (перший рік вивчення). За обсягом, зміст документу зручно розділити на декілька уроків.
Перегляд файлу

Теоретичний матеріал з варіативного модулю «Волейбол»

для учнів 5-го класу.

План

  1. Історія розвитку українського волейболу.
  2. Загальна характеристика гри волейбол.
  3. Правила безпеки на ігровому майданчику.
  4. Санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю.
  5. Особиста гігієна спортсмена.

 

 

1. Гра в волейбол зародилася в 1895 у США; ініціатором гри вважається В.Морган (штат Массачусетс). Подальше поширення гри продовжилось у Японії, Китаї, на Філіппінах. У Європі у волейбол уперше стали грати в Чехословаччині (1907). У 1947р. утворена Міжнародна федерація волейболу (ФІВБ), що поєднує 110 країн (на 1 січня 1971). Офіційними змаганнями ФІВБ для жінок і чоловіків є першості світу (з 1949), континентів, у тому числі Європи, - з 1948, а також змагання на Кубок світу - для національних команд (з 1965) і Кубок Європи - для клубних команд (з 1961). З 1964 жіночі і чоловічі змагання з волейболу включені в програму Олімпійських ігор.

Найбільше поширення волейбол одержав у колишньому СРСР, Чехословаччині, Польщі, Японії, Мексиці, Бразилії. У СРСР перші правила гри затверджені в 1926 році. У 1932 створена Всесоюзна секція волейболу. Перша офіційна першість цієї гри в СРСР проведена в 1933 серед збірних команд міст. У 1948 році Федерація волейболу СРСР вступила у ФІВБ.

До України ж ця гра завітала 1925 року. У тодішньому Харкові мешкав професор В.Блях. Це був спортивний чоловік: якось у Москві він випадково потрапив на цю гру й не на жарт зацікавився таким дійством. Щось подібне вирішив організувати в Харкові. Професора підтримали його колеги, учні. За кілька днів у місті було зведено перші волейбольні майданчики. Почалися масові змагання, які, власне, і поклали початок розвитку волейболу в Україні.

У лютому 1926 року при Губернській раді фізкультури створюють організаційну групу з розповсюдження та розвитку цього виду спорту. Всеукраїнський спортивно-технічний комітет затвердив єдині правила. На той час у Харкові вже налічувалося близько ста команд. Створюються перші колективи в Дніпропетровську, Одесі, Києві. У 1927 року в Харкові провели змагання на першість України. У змаганнях взяли участь колективи з 11 міст. Перемогу святкували дніпропетровці. Цей турнір, висловлюючись сучасною термінологією, став доброю перевіркою сил перед стартом Всесоюзної спартакіади, яка відбулася в серпні 1928-го. Зокрема, прекрасний український жіночий колектив у Харкові створив Георгій Шелекетін. У складі слобожанської чоловічої дружини відмінно діяв Олексій Єсипенко. У збірній Дніпропетровська своєю неординарною грою вирізнявся популярний на той час волейболіст Семен Великий. Київ також славився своїми майстрами «летючого» м’яча. Це Михайло Берлянд, Лев Вайнтрауб, Яків Маргуліс. Поруч з ними свій тренерський фах удосконалював Леонід Небилицький, котрий пізніше успішно працював з юнацькими збірними України.

В порівнянні з Радянським Союзом збірна України втратила рівень майстерності на міжнародному рівні, про що свідчить зниження позицій на Олімпіаді та на першості світу. Контроль та організацію цього виду спорту здійснює з того часу Федерація волейболу України(ФВУ). Головною проблемою стало значне зниження фінансування на всіх рівнях розвитку та переїзд кращих гравців, які іммігрували у престижні закордонні клуби: О. Фоміна, І. Жукова, Р. Мілосердова, О. Сказка, О. Гончарова, Г. Сокур, К. Кривець, Р. Яковлев, О. Косарєв, Р. Полтавський, Д. Мусерський, О. Баранов, В. Мельник, В. Титаренко, Д. Чаус, М. Пантелеймоненко, М. Павлов, Д. Вдовін, С. Шульга, С. Щавінський та ще багато інших . Проте, разом з усіма проблемами системи підготовки молодих волейболістів, які є в українських клубах, ДЮСШ зберігає та вдосконалює свої досягнення.

В нашій країні значні успіхи у дитячих і молодіжних командах збірну України, які представляють країну на міжнародних змаганнях. Таким чином, у 2002 р. збірна команди України стала срібним призером Європи серед юніорок, та в 2005 р. збірна команда України здобула золоті медалі чемпіонату Європи серед дівчат. У ті ж дев’яності роки успішно у європейському Кубку чемпіонів виступали волейболістки луганської «Іскри». У 1996 році українська жіноча команда здобула право участі в Олімпіаді. Та останнім успіхом українок у жіночому волейболі можна вважати 4 місце у Європі 2001 р. А у чоловічому волейболі міжнародні успіхи України обмежуються досить пристойним виступом у чемпіонаті Світу-98 (10 місце). Пом’якшують ці негативні враження успішні виступи на Кубках Європи харківського «Локомотиву». У вересні 2016 року в Болгарії відбулися вирішальні матчі групового етапу молодіжного чемпіонату Європи з волейболу збірна України виступала в групі 1 і зуміла здолати Німеччину з рахунком 3: 0. Цей результат дозволив команді вийти в півфінал. І це далеко не всі визначні тренери, які вдало готують першокласних волейболістів та показують високий професіоналізм.

 Покладаючись на такі підстави можна вважати, що клубні команди та національна збірна мають хорошу можливість для підйому рівня майстерності, досить складного часу для розвитку волейболу. Хочеться наголосить на те, що самі ДЮСШ та клуби не зможуть вирішувати ці проблеми. Ґрунтуючись на це, розумієш, що необхідно об’єднувати свої зусилля, державні ограни, добровільні спортивні організації, меценатів до вирішення таких проблем волейболу. Хочеться повернути славу українському сучасному волейболу, котрий здобував провідні місця на міжнародній арені волейболу та виховав класних майстрів спорту, ім’я яких відомі у міжнародній арені волейболу. На даний час Україна має 14 олімпійських чемпіонів, 11 чемпіонів світу, 27 переможців європейських форумів.

 

2. Існують декілька різних версій гри. Мета гри — направити м'яч над сіткою таким чином, щоб він доторкнувся до ділянки суперника та запобігти спробі гравців суперника зробити те саме. Для цього команда має торкнутися до м'яча не більше трьох разів (або, можливо, ще один раз на блоку).

 

М'яч вводиться до гри через подачу: гравець, що подає, завдає удару по м'ячу направляючи його у бік суперника. Розіграш кожного м'яча триває до приземлення м'яча на майданчик, виходу в «аут» або порушення правил.

 

У волейболі команда, яка виграла розіграш, отримує очко (за системою «кожний розіграш — одне очко»). Коли команда, що приймає подачу, виграє розіграш, вона одержує очко і право подавати, її гравці переходять на одну позицію за годинниковою стрілкою.

 

Волейбол (англ. volleyball від volley — «залп», «удар з льоту», і ball — «м'яч») — вид спорту, командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, прагнучи направити м'яч на сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику супротивника (добити до підлоги), або гравець команди, що захищається, припустився помилки. При цьому для організації нападу гравцям однієї команди дається не більше трьох торкань м'яча поспіль (на додаток до торкання на блоці). Центральний орган волейболу, як міжнародного виду спорту, що визначає зведення правил FIVB (англ.) — Міжнародна волейбольна федерація. Волейбол — олімпійський вид спорту з 1964 року. Волейбол — неконтактний, комбінаційний вид спорту, де кожен гравець має свою спеціалізацію на майданчику. Найважливішими якостями для гравців у волейболі є стрибучість для можливості високо піднятися над сіткою, реакція, координація, фізична сила для ефективних ударів. Для любителів волейбол — поширена розвага і спосіб відпочинку завдяки простоті правил і доступності інвентарю. Існують численні варіанти волейболу, що відгалузилися від основного виду, — пляжний волейбол (олімпійський вид з 1996 року), міні-волейбол.

Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Майданчик розділений посередині сіткою. Гра ведеться сферичним м'ячем колом 65—67 см, вагою 260—280 г. Кожна з двох команд складається максимум з 12 гравців, а на полі одночасно знаходяться 6. Мета гри — ударом добити м'яч до ігрової поверхні майданчика половини супротивника або примусити його помилитися.

Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за кількістю гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права подачі переходять від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

Волейбольна партія не обмежена в часі і триває до 25 очок. При цьому, якщо перевага над супротивником не досягла 2 очок, партія триватиме до тих пір, поки не буде досягнута потрібна перевага. Матч триває до того, як одна з команд виграє три партії. У п'ятій партії (тай-брейк) рахунок ведеться до 15 очок. У кожній партії тренер кожної з команд може попросити два тайм-аути по 30 секунд. Додатково у перших 4 партіях призначаються технічні тайм-аути після досягнення однієї з команд 8 і 16 очок (по 60 секунд). У кожній партії тренер має право провести не більше 6 замін польових гравців (окрім ліберо).

 

3. Інструкція
з охорони праці № _______
для учнів під час проведення занять з волейболу

1. Загальні положення інструкції з охорони праці на заняттях з волейболу

1.1. Інструкція з охорони праці під час проведення занять з волейболу розроблена у відповідності до Закону України "Про охорону праці" (Постанова ВР України від 14.10.1992 № 2694-XII) в редакції від 20.01.2018р, на основі «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», затвердженого Наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9 в редакції від 30 березня 2017 року, з урахуванням Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 в редакції від 30 січня 2017 року № 140.
1.2. Інструкція з охорони праці для учнів на занятті з волейболу встановлює вимоги безпеки життєдіяльності для учнів 1-11 класів під час проведення уроків волейболу у спортивному залі та на майданчику, а також виховних заходів та позашкільних занять з предмету фізична культура.
1.3. Дана інструкція з охорони праці розроблена для учнів школи, які займаються на уроці фізичної культури вивченням техніки гри у волейбол і безпосередньо грають у волейбол.
1.4. Уроки з волейболу включають в себе наступні розділи:

  • технічна підготовка;
  • тактична підготовка;
  • спеціальна силова підготовка:
  • розвиток стрибучості;
  • розвиток швидкості;
  • розвиток реакції.

1.5. До уроків по волейболу допускаються учні основної медичної групи. Заняття проводяться на стадіоні і спортивному залі.
1.6. Учні займаються на уроці в спортивній формі і взутті встановленого зразка з урахуванням всіх санітарно-гігієнічних вимог і норм.
1.7. Учні, які не допущені до занять через відсутність належної спортивної форми, хвороби, погане самопочуття і ін., присутні на уроці.
1.8. Урок починається і закінчується за дзвінком відповідно до розкладу.

2. Вимоги безпеки перед початком заняття волейболом

2.1. На перерві учні переодягаються в роздягальнях в належну спортивну форму. У роздягальнях дотримується чистота і порядок. Кожен клас складає свої речі окремо від іншого.
2.2. Урок починається за дзвінком з побудови.
2.3. Перед вивченням нової теми учні проходять інструктаж з охорони праці, про що робиться запис у відповідному журналі реєстрації проведення інструктажу з питань охорони праці.

3. Вимоги безпеки на уроці фізкультури під час занять учнів волейболом

3.1. На уроках з волейболу учні виконують програмні вправи і здають навчальні нормативи, згідно з якими отримують поточні, підсумкові і четвертні оцінки.
3.2. На уроках по волейболу учні виконують наступні вимоги:
а) Технічна підготовка:

  • індивідуальні та групові вправи виконуються після команди вчителя:
  • при сигналі про припинення виконання вправи все учні зобов'язані взяти м'ячі в руки і вислухати методичні вказівки вчителя фізичної культури;
  • виконувати тільки ту вправу, яке було дано вчителем;
  • забороняється учням бити м'яч ногами.

б) Тактична підготовка:

  • при навчальної двосторонній грі суворо виконувати правила розстановки і переходу;
  • виконувати подачу тільки після свистка вчителя фізкультури;
  • між вправами передавати м'яч тільки під сіткою.

в) Спеціальна силова підготовка:

  • обов'язково виконувати загальну і спеціальну розминку;
  • при виконанні спеціальних силових вправ дотримуватися необхідну дистанцію і інтервал;
  • при виконанні стрибків, приземлятися на обидві ноги на всю стопу.

3.3. На уроках по волейболу учні опановують методами самоконтролю. При поганому самопочутті на уроці фізкультури учень повинен припинити заняття, повідомити вчителя і звернутися в медпункт школи.

4. Вимоги техніки безпеки після закінчення заняття волейболом

4.1. За командою вчителя фізкультури учні на уроці фізичної культури будуються в шеренгу.
4.2. Після підведення підсумків, повідомлення оцінок, домашнього завдання, учні ладом залишають спортзал або спортивний майданчик і розходяться по роздягальнях, уникаючи зіткнень.

Правила безпеки на ігровому майданчику

1. Перевіряти стан майданчика та спортивної зали, прибирати всі сторонні предмети, що можуть спричинити травми.

2. До початку гри гравцям необхідно зняти речі, що можуть спричинити травми (годинники, браслети та ін.).

3. Під час проведення занять стежити, щоб сторонні м’ячі не потрапили під ноги гравців.

4. Під час навчання нападаючого удару - проводити додаткову спеціальну розминку.

5. Під час навчання захисних дій необхідно навчити учнів безпечних способів падіння та самострахування.

6. Учні повинні перебувати на заняттях у спортивній формі.

7. Ігри слід проводити відповідно до правил змагань.

8. В учнів необхідно попереджувати грубість, виховувати повагу до суперників, суддів і глядачів.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях на заняттях з волейболу

5.1. В процесі роботи попереджати виникнення аварійних ситуацій:

  • не курити в спортивних приміщеннях, роздягальнях, тренажерної кімнаті, хореографічної кімнаті;
  • не приносить отруйні речовини і не розпорошувати їх в роздягальнях, спортивних приміщеннях, на території школи;
  • не приносить вибухонебезпечні речовини;
  • не йти самовільно з уроку;
  • не залишатися роздягальнях на час уроку;
  • в разі аварійної ситуації, слідувати вказівкам вчителя фізичної культури.

6. Завершальні положення інструкції

6.1. Перевірка і перегляд інструкції з охорони праці на заняттях з волейболу повинна здійснюватися не рідше одного разу на 5 років.
6.2. Дана інструкція повинна бути достроково переглянута в наступних випадках:

  • при перегляді міжгалузевих і галузевих правил і типових інструкцій з охорони праці та техніки безпеки;
  • при черговому впровадженні нової техніки і (або) нових технологій;
  • за результатами аналізу матеріалів розслідування аварій та нещасних випадків на робочому місці, а також професійних захворювань;
  • на вимогу Державної служби України з питань праці або Держнаглядохоронпраці України.

6.3. Якщо протягом 5 років з дня затвердження (введення в дію) даної інструкції з техніки безпеки на заняттях з волейболу умови праці не змінюються, то її дія автоматично продовжується на наступні 5 років.
6.4. Відповідальність за своєчасне внесення змін і доповнень, а також перегляд даної інструкції покладається на відповідального за охорону праці співробітника загальноосвітнього навчального закладу.

4. Санітарно – гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю

Спортивний інвентар і обладнання, що використовуються на уроках із волейболу, повинні відповідати санітарно-гігієнічним нормам і правилам змагань.

Волейбольна сітка має ширину 1 м, довжину – 9,5 м. На сітці під боковими лініями встановлюються так звані антени, висота яких більша за висоту сітки на 0,80 м.

Верхній крах сітки обшивається стрічкою матеріалу білого кольору завширшки 5 см. Усередині цієї обшивки пропускається гнучкий трос. По нижньому краю сітки також пропускається гнучкий трос в ізоляційній оправі. Необхідно стежити за кріпленням сітки до стійок та цілісністю троса, яким кріпиться сітка.

Волейбольні стійки повинні встановлюватися на віддалі не ближче за 0,50 м від бокових ліній, а їх кріплення не мають створювати небезпеку для гравців. Висота стійки забезпечує кріплення сітки на необхідному рівні.

Волейбольний м'яч повинен бути з м'якої шкіри, круглий. Тиск повітря всередині камери м'яча має складати максимум 0,051 кг/см3.

Колір сітки, стійок, підлоги, стін повинен відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, правилам змагань і не відволікати увагу учнів під час занять.

5. Особиста гігієна спортсмена.

Слово «гігієна» походить від імені давньогрецької богині здоров’я – дочки бога лікування Ескулапа. Як наука  гігієна вивчає умови, що впливають на здоров’я людини, розробляє норми та вимоги, що спрямовані на збереження здоров’я.

Фізичними вправами необхідно займатися в спеціальному спортивному одязі, що повинен відповідати погодним умовам і бути завжди чистим, охайним і зручним, не заважати вільним рухам. Спортивну форму та взуття не рекомендується використовувати для повсякденного носіння.

Перед початком занять волейболом необхідно зняти великі прикраси (ланцюжки, годинники, обручки), нігті мають бути короткими, довге волосся охайно зібраним на потилиці. Взуття повинно мати гумову неслизьку підошву, шнурки міцно зав’язані та сховані. Після занять рекомендується прийняти душ, якщо такої можливості немає – скористатись вологими серветками та обов’язково вимити руки та обличчя милом.

Не рекомендується займатись фізичними вправами після хвороби, у стресовому стані або під час перевтоми.  

 

docx
Додано
7 листопада 2020
Переглядів
1933
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку