24 вересня о 18:00Вебінар: Використання елементів проєктної діяльності в умовах змішаного навчання

Термічні опіки. Хімічні опіки. Перша медична допомога.

Про матеріал
Термічні опіки. Хімічні опіки. Перша медична допомога. Опік — ураження шкіри та тканин організму під дією висо¬ких температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного корот¬кохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури. Комбустіологія(лат. combustio — опік) — наука та підрозділ практичної хірургії, який вивчає механізми виникнення опіків, їх перебіг, можливі ускладнення та лікування. Комбустіологія відносно молода галузь медицини.
Перегляд файлу

Тема:                      Термічні опіки. Хімічні опіки.

                                   Перша медична допомога.

 

 

 

Мета:    розглянути особливості термічних та хімічних опіків;

                     розвиток умінь моделювати першу допомогу

                                     на різних ступенях опіків.

 

Очікувані результати:  учень повинен охарактеризувати термічні та хімічні опіки, уміти по­яснювати способи профілактики опікового шоку, знати різні спосо­би накладання пов'язок при опіках, вміти моделювати першу допо­могу при опіках.

 

 

Тип уроку: засвоєння нових знань

 

 

 

Обладнання: підручник, робочий зошит, . схема « Класифікація опіків »,

                          «Ступені опіків»,

 

 

Структура уроку

І. Організаційний  етап……………………………………………3 хв.

 

ІІ Актуалізація опорних знань ………………………………….2 хв.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності  …………………………5 хв.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу …………………………………25 хв.

  1. Поняття « Опіки».
  2. Класифікація опіків.
  3. Ступені важкості опіків.
  4.  Вимірювання площі опіків.
  5. Ускладнення: опіковий шок, опікова хвороба.
  6. Перша медична допомога.

 

V. Узагальнення й систематизація знань учнів ………………5 хв.

 

VІ. Висновки ……………………………………………………..2 хв.

 

VІІ. Домашнє завдання …………………………………………3 хв.

 

 

 

Хід уроку

І. Організаційний  етап

 

Повідомлення теми та мети уроку.

 

 

ІІ Актуалізація опорних знань

 

Фронтальна бесіда

 

  1. Якими є причини опіків? Які бувають типи опіків?
  2. Які є ступені важкості опіків?
  3. Які ускладнення виникають при опіках?
  4. Як правильно надати першу медичну допомогу?

 

 

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 

Проблемне питання

 

Як не завдати шкоди при наданні першої допомоги при опі­ках?

 

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

 

Лекція з елементами бесіди.

 

V. Узагальнення й систематизація знань учнів.
 

 

VІ. Висновки

 

 

 

VІІ. Домашнє завдання

 

Вивчити зміст даного конспекту. Вивчити зміст відповідного параграфа підручника.

 

 

 

 

 

 

 

  1. Поняття « Опік».

Опік — ураження шкіри та тканин організму під дією висо­ких температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного корот­кохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури.

Опік – це технічна травма, яка виникає внаслідок дії на тканини високої температури.

Опіками називають ушкодження тканин, що виникають внаслідок дії термічних, фізичних, хімічних агентів ( чинників ).

Комбустіологія(лат. combustio — опік) — наука та підрозділ практичної хірургії, який вивчає механізми виникнення опіків, їх перебіг, можливі ускладнення та лікування.

Комбустіологія відносно молода галузь медицини. Практичним досягненням розвитку цього підрозділу є те, що уже можуть рятувати людей з опіковою площею 80—90% майже незалежно від глибини опіків.

Для ефективної роботи опікового відділення потрібні кваліфіковані комбустіологи, вартісне сучасне обладнання та відповідне медикаметозне забезпечення, також неменш важливим є і реанімаційно-анестезіологічне забезпечення.

 

  1. Класифікація опіків.

Залежно від походження, опіки поділяють на кілька типів

 

Схема 1. Класифікація опіків.

 

 

 

Опіки

 

 

Термічні

 

 

Хімічні

 

Променеві

 

Радіаційні

Виникають під дією високих температур, кип'ятку, гарячої пари, розпечених предметів

Виникають під дією їдких хімічних речовин: кислот, лугів, концентрованих солей.

Виникають під час дії інтенсивного інфрачервоного, ультрафіолетового випромінювання.

Виникають під час контакту з радіоактивними речовинами.

 

Термічні опіки найчастіше зустрічаються у побуті, але не ви­ключені такі травми і на виробництві. Останні, як правило, пов'язані з нехтуванням правил особистої безпеки.

 

Тяжкість усіх видів опіків залежить:

  • від глибини ураження тканин;
  •  пло­щі поверхні, що зазнала опіку;
  • комбінації з іншими видами травм.

 

Першою допомогою при термічних опіках, особливо II—III сту­пенів є екстрена госпіталізація.

 

Схема 2:         Класифікація термічних опіків.

 

Ступені опіків

 

 

Клінічні ознаки опіків

 

І ступінь

 

Поверхневе ураження шкіри:

 почервоніння;

 набряк

---      при дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль.

 

 

 

II ступінь

 

 великий набряк;

 пухирці з прозорою рідиною;

 при руйнуванні пухирців утворюється блискуча рана;

 сильний, тривалий, ниючий біль

 

 

 

III ступінь

 

 

 сильний біль;

---       поверхня обпеченої шкіри вкривається пухирцями, вона втрачає життєздатність;

---       Окремі місця шкіри обвуглені, але глибокі тканини функціонують;

 тканинна рідина та кров утворюють струп'я

 

 

IV ступінь

 

Обвуглення шкіри й підшкірних структур;

Повна втрата ними життєздатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша допомога. Дії при опіках.

1. Зупинити дію термічного фактору:

 - вилити велику кількість холодної води (через одяг);

- накинути цупку тканину, якщо одяг горить (потім облити холодною водою);

2. Обрізати одяг навколо опіку;

3. Обробити шкіру навколо опіку теплою водою з милом або спиртовмісною речовиною;

4. Накласти асептичну пов'язку з 2 % розчином перманганату калію(блідо-рожевого кольору);

5. Не можна зрізати пухирці;

6. Якщо не уражена травна система — дати багато пити.

 

Уражаючі речовини:

 

  • концентровані кислоти;
  • концентровані луги;
  • деякі солі важких металів.

 

 

 Особливості хімічних опіків:

 

  • проникнення хімічних речовин під шкіру;
  • змочений одяг посилює опік;
  • речовини, які утворюються внаслідок реакції хімічних речовин із тканинами, погіршують опіковий стан.

 

Хімічні опіки виникають у разі дії на шкіру концентрованих кислот (сульфатної, хлоридної, нітратної, карболової тощо), лугів (їдких калі, натру, концентрованих розчинів аміаку, негашеного вапна), фосфору, деяких солей (нітрату аргентуму, хлориду цинку та ін.).

Хімічні опіки небезпечні ще й тим, що спричинюють загальне отруєння організму.

Їх ознаки:

- сип,

-  пу­хирці,

- локальний біль без видимих ушкоджень,

- головний біль,

- утруднене дихання.

 Вони можуть проявлятися як відразу, так і через деякий час.

 

 

 

 

 

 

 

Перша медична допомога при хімічних опіках.

У разі опіків концентрованими кислотами (крім сульфатної) на поверхню опіку ллють холодну воду або розчин соди (1 чай­на ложка на склянку води) протягом 10—15 хв.

На опіки, спричинені лужними розчинами, також ллють воду і обробляють 2 % -вим розчином оцту чи лимонного соку. Потім накладають пов'язку.

Під час опіків білим фосфором уражену частину тіла зану­рюють у воду і там зчищають фосфор. Маніпуляції на повітрі неможливі, оскільки фосфор може спалахнути. Уражену поверхню обробляють 5 %-вим розчином мідного купоросу (сульфату купруму ІІ) та закривають чистою сухою пов'язкою. Такі опіки не можна змащувати жиром чи мазями, оскільки це сприяє всмоктуванню фосфору в тканини, а фосфор — надзви­чайно отруйна речовина.

У разі опіків негашеним вапном місце ураження слід змастити жиром, а рану закрити пов'язкою. Водою змивати негашене вапно неприпустимо.

 

Обпечені очі промивають водою (крім опіків вапном) або молоком, після чого накладають пов'язку і доставляють потер­пілого у лікарню.

 

Схема 3: Класифікація хімічних опіків

 

 

 

Ступінь опіків

 

 

Клінічні ознаки опіків

 

І ступінь

 

 

-  почервоніння шкіри;

- набряк

 

 

ІІ ступінь

 

 

Некроз епідерміса

 

ІІІ ступінь

 

 

некроз шкіри;

утворення пухирців.

 

 

ІV ступінь

 

 

Некроз підшкірних тканин.

 

 

 

 

 

 

Перша медична допомога.

 

  • термінове видалення ураженого одягу і взуття;
  • змивання хімічної речовини з тіла великою кількістю про­точної холодної води 10-15 хв (не можна використовувати воду при опіках алюміній органічними речовинами);
  • у воду необхідно додати нейтралізуючі речовини:

- кислотні опіки — 2 % розчин питної соди;

- лужні опіки — 2 % розчин оцтової кислоти, 2 % розчин лимонної кислоти;

  • накладання покривних пов'язок, змочених 4 % розчином питної соди або оцтової (лимонної) кислоти;
  • транспортування в лікарню;
  • якщо не уражена травна система — багато пити.

 

Опіки променевою енергією сонця, тобто ультрафіолетовим випромінюванням, спричинюють:

  • почервоніння шкіри,
  • високу температуру,
  • нудоту, блювання,
  • головний біль.

Перша медична допомога.

  1. У цих випад­ках слід накласти на обпечену ділянку холодний компрес, постійно його змінюючи.
  2. Можна використати для компресів кисломолочні продукти (сметану, кефір) чи просто холодне молоко.
  3. Для зняття болю потерпілому варто дати аспірин чи парацетамол.

Для очей небезпечні опіки лазерним випромінюванням та сильним світловим потоком.

Причини:

-  можуть виникнути під час проведення дослідів, ремонту та експлуатації відповідного обладнання,

-  під час спостерігання за електрозварювальними роботами

- перебування на засніжених вершинах гір. Там сонячне світло містить дуже жорсткий ультрафіолетовий компонент.

 

У цих випадках пошкоджується рогова оболонка очей, і людина втрачає зір.

 Допомога полягає у зав'язуванні очей і негайній доставці потерпілого у медичний заклад. Якщо допо­мога своєчасна, зір через деякий час поновиться.

 

Коли на шкіру та слизові оболонки потрапляють радіоактив­ні речовини, виникають радіаційні опіки, які дуже важко ліку­ються.

 

 

 

  1.              Вимірювання площі опіків.

 

І. « Правило дев'ятки ».

 

Розміри поверхні, що зазнала опіку, виражають у відсотках від усього шкірного покриву.

Для дорослих людей

  • поверхню голови і шиї, що приблизно дорівнює одній верхній кінцівці, приймають за 9 % усієї поверхні тіла,
  • поверхня грудей та жи­вота, що приблизно дорівнює поверхні однієї нижньої кінцівки, — за 18 %.
  • На ділянку паху припадає 1 %.

Це так зване «правило дев'ятки».

 

ІІ. «Метод долоні»

 

Другим способом визначення площі є «метод долоні».

Як одиницю виміру використовують площу долоні, включаючи пальці, що становить приблизно 1 % по­верхні тіла.

 

 

ІІІ. Використання стерильної прозорої целофанової плівки.

 

Точніше площу опіку можна виміряти за допомогою стерильної прозорої целофанової плівки.

Плівку накладають на ділянку опіку і 1- % розчином метиленового синього обводять межі обпечених ділянок.

За допомогою сантиметрової стрічки – підраховують площу опіку.

 

ІV. Використання схеми Вілявіна.

 

Для документації і підрахунку площі опіку найчастіше використовують схему Вілявіна.

На зображенні силуета людини контури опіку наносять на схему різнокольоровими олівцями.

І ступінь – жовтим кольором;

ІІ ступінь – червоним кольором;

ІІІ ступінь – синім кольором;

ІV ступінь – чорним кольором.

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Ускладнення: опіковий шок, опікова хвороба.

 

 Будь-який опік II ступеня, який вразив 10 % поверхні тіла, слід вважати тяжким, так само, як опік III сту­пеня, що вразив більше, ніж 2 % поверхні тіла. Ураження очей, пальців рук, району геніталій і анального отвору вважа­ються потенційно більш серйозними, ніж ураження інших частин тіла.

 

Якщо тіло уражене на 15 % опіками II та III ступенів, вини­кає тяжке ускладнення — опіковий шок, який за перебігом нагадує травматичний шок, але його дія вдвічі триваліша.

Опіковий шок — шоковий стан організму людини при якому виникає загроза для життя внаслідок дії опікових чинників.

 

Тривалість цього виду шоку від кількох годин до 3 діб з моменту отримання опіку. Все залежить від ступеня(глибини) та площі опіків, загального стану та віку пацієнта: чим більше ушкоджень і вони глибші тим коротша тривалість, та навпаки.

Як і при більшості видів шоків, опіковий, має 2 фази перебігу - еректильну та торпідну. У першій фазі постраждалий збуджений, може кричати, плакати, стрибати (та інш.), здіснювати неадекватні вчинки. Цю фазу також називають фазою "яскравих проявів", вона завджи набагато коротша в часі, за торпідну або фазу "прихованих змін". ЦНС(центральна нервова система) швидко виснажується, і як наслідок настає гальмування, що проявляється різними ступенями порушення свідомості аж до непритомності. Також відбуваються інші тяжкі метаболічні зміни, централізація кровообігу, що сумарно приводить до розвитку опікової хвороби, смерті.

 

Вирізняють 4 ступені важкості проявів о.шоку:

 

I ступінь — легкий о.шок. Свідомість збережена, шкірні покриви бліді. Непокоїть спрага, нудота, рідко - блювання. Помірна тахікардія, АТ — стійкий. В крові - незначна гемоконцентрація — Hb - до 150 г/л, Er — до 5*10^12 г/л, електролітний баланс в межах норми, функція нирок збережена.

 

II ступінь — шок середньої важкості. Свідомість збережена, однак постраждалі загальмовані. Видимі шкірні покриви, окрім обпечених ділянок, білід, сухі, холодні. Турбує лихоманка, спрага та нудота. Тахіпноє — 25 рухів за 1 хв, тахікардія до 120 уд/хв, гіпотензія. В крові — гемоконцентрація - Hb - до 160-180 г/л. Олігоурія, гематурія, альбумінурія.

 

III ступінь — важкий о.шок. Загальний стан дуже важкий. Свідомість збережена але сплутана(стопор), шкіра ціанотична, холодна. Турбує спрага та блювання. Тахіпноє — 25-30 рухів за 1 хв, тахікардія до 120-130 уд/хв, гіпотензія. В крові — значна гемоконцентрація — Hb - до 180-200 г/л. Олігоурія, гематурія, альбумінурія, уробілінурія. Проявляються перші ознаки парезу кишечника.

 

IV ступінь — дуже важкий шок. Свідомість відсутня, шкіра ціанотична, холодна. На перше місце виходять ознаки паралітичної кишкової непрохідності, блювання по типу "кавової гущі". Тахіпноє — більше 30 рухів за 1 хв, тахікардія, ниткоподібний пульс, гіпотензія — менше 100 мм.рт.ст. Неймовірно висока гемоконцентрація — Hb - до 200-240 г/л, Er — до 7-8*10^12 г/л, азотемія — 0,4-1,4 г/л, гіперкалійемія — понад 8 ммоль/л, гіпонатрійемія — менше 130 ммоль/л. Анурія.

 

Перша медична допомога.

Опіковий шок вимагає невідкладних як долікарських так і лікарських та високо-кваліфікованих дій, які забезпечать швидке та якісне виздоровлення постраждалого. Обсяг лікувальних заходів впершу чергу залежить від ступеня тяжкості опікового шоку.

 

  • усунення постраждалого від джерела опіку,
  • звільнити від одягу обпечені ділянки.
  • Перевірити наявність життєво важливих функцій, при їх відсутності — серцево-легенева реанімація.
  • Знеболення — внутрішньом`язево або внутрішньовенно вводять наркотичні анальгетики,
  •  на до госпітальному етапі можна давати таблетовані (краще, швидкорозчинні) анальгетики.
  • Охолодити обпечені ділянки,
  • асептична пов`язка,
  •  імобілізувати ліктьову вену, введення кровозамінників та сольових розчинів, препаратів які впливають на реологічні властивості крові,
  • терміново госпіталізувати машиною швидкої допомоги.

 

 

Якщо постраждалий організм витримує о. шок самостійно чи з медичною допомогою, розвивається наступна стадія опікової хвороби - токсемія.

У потерпілого може також виникнути загальне тяжке ураження, відоме під назвою опікова хвороба.

 

Опікова хвороба — це гостре порушення водно-сольового обміну в організмі, що супроводжується загальною інтокси­кацією.

Часто стан хворого ускладнюється запаленням легенів, ураженням печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.

Опікова хвороба — складний комплекс клінічних, анатомо-морфологічних, біохімічних, імунних, обмінних та інших розладів, змін та порушень, що виникають в організмі людини з опіком.

 

Найчастішою причоною о.хвороби є термічні опіки.

 

Захворювання загалом має несприятливий перебіг, тому прогностична оцінка для адекватних раенімаційно-лікувальних заходів набуває особливого значення при такій патології. Існує кілька систем прогнозу("правило сотні", індекс Франка та інш.), та в практичній комбустіології це питання залишається остаточно нерозв`язаним.

 

Перебіг хвороби залежить від виду та площі опіку, його глибини, наявності сопутньої патології, віку постраждалого та швидкості і ефективності проведення невідкладних та лікувальних заходів.

 

О.хвороба має характерну етапність перебігу:

  • опіковий шок,
  •  токсемія,
  • септикотоксемія,
  • реконвалесценція.

 У кожному періоді можуть наступати незворотні зміни в організмі, які ведуть до біологічної смерті.

 

Залишкові патологічні зміни у внутрішніх органах виявлють у 6% постраждалих. У віддаленому періоді можливе утворення карциноми опіковго рубця (Majorlin tumor).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Перша медична допомога при опіках.

 

  •              Надаючи допомогу, насамперед треба погасити одяг, що горить,
  •              ні в якому разі не допускати, щоб потерпілий при цьо­му бігав, бо повітря ще сильніше роздмухує полум'я.
  •              Найкра­ще накинути на нього пальто або куртку.
  •              Якщо це неможливо, повалити на землю і намагатися збити полум'я пере­кочуванням по землі.
  •              Потім обпечену частину тіла звільнити від одягу, обрізаючи його.
  •              Одяг, що приклеївся до шкіри, зали­шають.
  •              Неприпустимо торкатися обпеченої поверхні руками, протикати пухирці, заповнені рідиною, оскільки це може при­звести до інфікування рани.
  •              Не можна змащувати сильний опік жиром та іншими речовинами.
  •              Після звільнення від одягу на уражені місця слід накласти стерильні пов'язки.
  •              Краще, як­що є спеціальні контурні опікові пов'язки, просочені проти-опіковим препаратом.
  •              У разі значних опіків нижніх та верхніх кінцівок їх іммобілізують за допомогою шин чи підручних засобів.
  •              Якщо травмовано більшу частину тіла, потерпілого найкра­ще обгорнути чистим простирадлом.
  •              У всіх випадках потрібні знеболювальні заходи,
  •              напування підсоленою водою.
  •              Найбільш небезпечні — опіки, отримані в результаті дії таких горючих речовин, як напалм, синтетичні в'язкі речови­ни тощо. Вони прилипають до тіла і одягу та, продовжуючи горіти, вражають тканини на значну глибину. Спроба збити по­лум'я призводить до розмащування горючої суміші по тілу, що веде до збільшення площі ураження. Припиняє горіння зану­рення у воду чи накладання змоченої у воді пов'язки.
  •              Для лікування термічних опіків І та II ступенів з невеликою площею ураження народна медицина пропонує викорис­товувати компреси з обліпихової олії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
25 лютого
Переглядів
1176
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку