Тест до теми "Давня Індія"

Історія Стародавньої Індії поділяється на чотири основні періоди: Індійський (XXIII—XVIII ст. до н. е.), Ведійський (XIII—VII ст. до н. е.), Буддійський (VI—III ст. до н. е.), Класичний (II ст. до н. е. — V ст. н. е.). Тогочасна територія Індії охоплювала територію сучасної Індії, Бангладеш, Непалу, Пакистану та Шрі-Ланки. Перші поселення землеробів, виявлені в низькогірських західних райо­нах долини р. Інд, масово почали виникати з середини III тис. до н. е. Одним із осередків цієї цивілізації було місто Харапп, звідки її назва — Хараппська. Вона існувала впродовж 2300—1700 рр. до н. е. Через тисячо­ліття в іншому регіоні та в іншій історичній обстановці знову виникла цивілізація. Вона постала в Північно-Східній Індії, у долині р. Ганг, що було пов'язано з міграцією індоарійських племен. Вважається, що вони спершу потрапили в Іран, а потім в Індію. Майже тисячоліття тривало освоєння аріями Північно-Східної Індії. Саме тоді санскритом було складено священні тексти Вед, тому цей період в індійській історії одержав назву Ведійського. Напівкочові арії під впли­вом місцевої землеробськаї культури стали переходити до осілого земле­робського життя. До середини І тис. до н. е. весь басейн Гангу було обжито. У VIII ст. до н. е. тут виникли міста та численні держави з різним політичним устроєм — монархії, олігархії, республіки. Найсильнішими серед них були Кошала та Магадха, остання взяла гору в змаганні цих держав і завоювала ряд сусідніх держав. Так була об'єднана вся Північна Індія. Після загибелі Хараппської цивілізації в долині р. Інд існували чис­ленні карликові князівства, розпорошеністю яких скористалися перські царі з династії Ахеменідів і завоювали їх. Індійці сплачували персам ко­лосальну данину — майже 9 т золота щорічно. У IV ст. до н. е. після завоювання Перської імперії Александр Маке­донський вторгся в Індію. Він легко оволодів рядом князівств, зібравши величезну данину.