11 клас. 2 семестр. Українська мова. Підсумкова контрольна робота за ІІ семестр (сімейне навчання).

Твої очі як зорі.

Мова не полова.

Липневі дні неповторні.

Лиш боротись значить жить!

Я полководець миру і добра.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень.

Кожен кущик горбок долинка і стежечка усе було йому знайоме.

Усе було все кануло у Лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

А цій землі нічого не забракло ні рік,ні моря ні озер ні трав.

 Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою в сипанках в мішечках та мішках.

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

Щасливиця я маю трохи неба.

Собор свідок подій минувшини височіє на околиці міста.

Осінній вітер хитрий Каїн у лісі шастає.

Андрій Шевченко як футболіст відомий у світі.

Біліє розквітла гречка де-не-де підсинена волошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею, а в ній зрідка прокочується бджолиний звук.

„Запам’ятайте, – говорив учитель, – Вітчизна починається з берізки посадженої своїми руками, з прозорої водиці зі струмочка, що протікає поруч із вашим домом”.

 Картоплі по пояс густі непролазні.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Намита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Йому було приємно що він старий генерал якого сусіди звали

„червоним” і небезпечним завжди лишався вірним собі.

Осінніми вечорами вона рано світила світло чепурилась немов у свято і сидячи.у свіїй охайній хатинці часто поглядала на двері тривожно прислухаючись до гавкання собак і хвилювалась немов на щось чекала.

Вона поклала букетик у якому були різні польові квіти крім васильків.

З більшим нетерпінням ніж будь-коли ми рвались до рідного дому.

Я мало тоді стрічався зі скарбами людського духу та гріх було б гудити ті часи вони були по-своєму прекрасні.

У поля виходжу і, здається бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу.

Правду кажучи, його вабив не розкішний палац, а столітні дуби в лісі.

Малоросійство багатонаціональне, так би мовити, його головну

ударну силу становлять колишні українці.

Так чудно її звуть на ймення, що, їй-богу, ніяк не второпаю.

Чи, може, у мене настав отой момент, коли чоловік сам собі дивується?

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

 Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

В небосхил задивившись далекий, де задумливо зорі горять, дві високі гілчасті смереки край заснулого саду стоять.

Який же хлібороб щасливий коли із печі на світанку,

мов сонце випечене з млива, ми хліба беремо буханку.

Коли місяць запріг небо, засіяне зорями, й сошником своїм землю орав, наша сотня стояла дозорами біля чорної смуги Дніпра.

Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.

Угорі озвалися журавлі, що взяли літо на крила і летіли з ними в далекий вирій.

 На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Гамір стих на повір'ї школи пролунав дзвоник.

І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.

Пройшла гроза умилися міста і села.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Зійде сонце утру сльози ніхто не побачить.

Пролунав постріл почалися змагання.

 „Отже, тут кращі хліба, – подумав сам собі, – мабуть, сильніший дощ пройшов...”

Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: „Ще хтось молоти під’їхав. І ночі не доспав”.

„А ви спробуйте заспівати колискової, – зірвалося в мене і додав - вона мені подобається більше.

„Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід. – Гляди: перепаде нам обом за лебедів!”

„Не чуєш, як літо пішло нашим народом?” – дивується мати.

ефективні ліки

людяний майдан

будівельний майданчик

ефектний одяг

наш дільничий лікар

гіпербола, мрія, фієста, корсар

багаття, дует, лелека, спагеті

спікер, скриня, тире, шлях

аташе, шасі, пляж, йогурт

літера, літопис, зяб, градація

плентатися, виставка, лісовоз

уславлений, суниця, любий

озорити, йти, манюня

мити, лементував, стяг

примазався, свекрушище, волоцюга

І можу поклястись на знамені, що мав би за найвищу нагороду потрібним бути власному народу.

Діти працювали не покладаючи рук.

Козаки йшли під білими хоругвами, з піками, у зухвалих магерках.

Перст Божий освятив нашу землю, яку називаємо Україною.

Хто друга в горі не покине, той гідний вічної хвали.

 І скрізь пливуть широкі звуки гучної, світлої землі.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

Повесніли трави травенятами, Повесніли зайчики зайчатами.

 І ластівка проворна вгорі прокреслює мету.

Повіяв ранковий вітер, хвиля сплеснула голосніше.

просити, просо, просихати, просто

коса, косити, закосичитися, косовиця

осанна, осанка, осад, осадка

вода, водний, заводій, водяник

подорожник, придорожній, подорож, дорога

А 1 а 2 б 3 д 4 в

В 1 в 2 д 3 б 4 г

 Б 1 в 2 г 3 б 4 а

 1 в 2 д 3 а 4 г

 1в,2б,3а,4д

 1б,2д,3а,4г

 1б,2д,3г,4а

1в,2д,3б,4г