КР№3. Складнопідрядне речення

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила...

Я сідаю на горбок, щоб ключі журавлині зустріти.

Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу пухку ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Мабуть, почну писати, коли настане слушна мить.

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

Я певен, що кожен творитиме добро.

Тим загибелі нема, кому світять ідеали.

Щоб дух двокрилля не схолов, у мені живуть і гнів, і радість.

Здається, що вже не вмістить людського стогону земля.

Їдь, кобило, хоч три дні не їла.

Коли почав орати, то в сопілку не грати!

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Робив старанно, так що не причепишся.

Купив чи продав, аби поторгувався.

Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей.

Прославився, так що на люди вийти сором.

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

хоч і часу зовсім мало.

так що голодним не лишишся.

бо час трапези перенесли.

коли удосвіта виїдеш.

У тих місцях пісні, ... , ліризм посилюється.

У гаю, ... , свято весни вповні.

Вислів ... є двоскладним реченням.

Виглядатиму тебе, ... .

хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

як кожен із нас і планував.

оскільки клей наносили нерівномірно.

бо створене власними руками дороге.

як хвилюється в шторм море.

ніби в нашому ставку живе сом.

ніби солов'їха в гаю щебетала.

наче підручники видаватимуть завтра.

Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Ростуть слова, немов росте трава.

Був дуже веселий, бо поталанило йому дивовижно.

Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

Де коріння, там і дерево.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

 і вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

 Вода стояла на луках, скільки бачило око.

2

3

4

5

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть в цвіту.

Як не горю, то не живу

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки.

Справжня дружба полягає в тому, щоб бути вимогливим до своїх друзів.

Поезії Кобзаря народжені, щоб не вмирати ніколи.

Важливо, щоб зерно було добірне й живе.

Не може бути, щоб його — ніде

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити

способу дії

міри і ступеня

часу

мети 

умови

часу 

умови

мети 

міри і ступеня

способу дії

Долиною полилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву.

Од квіту вишень стало в світі біло так і чисто так, хоч вікно – навстіжень.

Де прикрили солдати цю землю грудьми, розквітають травневі сади

Народ захоплений танцем і все звужує коло, так що танцюри мов у криниці. 

Я дуже люблю день, … .

 Відчуття свята посилюється, … .

Нагадай час, … .

Речення … неускладнене.

Завжди збираємося того вечора.

складнопідрядне з підрядним з'ясувальним

просте ускладнене

складнопідрядне з підрядним наслідку

складне з різними видами зв'язку