Складне речення з різними видами зв'язку

частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками сурядності

частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками підрядності

частини складного речення з різними видами зв'язку ніколи не поєднуються сполучниками

частини складного речення з різними видами зв'язку можуть поєднуватися сполучниками сурядності,підрядності,сполучними словами та інтонаційно

Вересень буйно зеленів отавами на луках,заплітав павутинням в повітрі

Втер почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена

У верховіттях вітер шелестить,сумує стежка дичками внатрус

Нестор ціпенів від страху,притулившись чолом до шибки

Про юність золоту,що одцвіла зорею,лишились старості лиш спогади одні.

Осінній вітру крок,і хмари над землею,і пада жовтий лист в вечірньому огні.

Коли почую твій голос і сміх навколо забринить,мені здається:серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.

На старості літ Джеря любив довгими вечорами розказувати дочці й онукам,де він бував,що він бачив,в яких краях ходив,з якими людьми зустрічався.

Сонце і повітря лоскочуть щоки,а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо,що здається,надворі стоїть весна,одягнена у білі шати.

Минає літо,осінь вже бреде,лісів багрянець торкнувся вересневий,і пахне чебрецем,і листя де-не-де,кружляючи,лягає під дерева.

В ті дивні дні,коли мої штани іще тримались на одній підтяжці,я все ніяк допетрати не міг,що крутиться земля,мов куля кругла.

Варто писати про наші села й міста,про наші вулиці,треба називати їх справжніми іменами,щоб у серцях рідна земля оживала...

Яків повів коней навпростець,і було чутно,як тріщав у них під копитами сушняк.

Ніна спочатку думала про Якова Македона,що привернув її увагу,та згодом сильніші спогади витіснили його образ,і перед очима постали і люди інші,і події,що довіку не забути.

То поїзд затримували на станціях,бо колія була зайнята,то машиніст довго домовлявся із працівниками,що не хотіли відпускати вугілля,взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором.

Майже кожного місяця я приїздила до Києва,але раз у раз траплялося так,що або Ванда Львівна виїхала до Львова,або я через якісь обставини не могла її дочекатися.

Постановник не осипав Ярославу компліментами,він після роботи тільки потиснув їй руку,але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

Пташки замовкли,трави стихли,лише берези сколихнулись,лише вербиці поклонились,та вітер золотом жбурляв...

Тихо розмовляли,наказували,як бути з хлібом,що треба продати,що купити,чим засіяти пари і що сіяти по озимині.

Дивтой сміявся,той плакав,там обнімалися,там підняли на руки і цілували стареньку бабусю,що принесла останню качку.овижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі: