9 клас Українська мова

Не сплять лиш цвіркуни і фонтан та кліпа очами-зорями небо.

Чи то мені здається чи то справді свист тихшає?

Під вечір стихли голоси й засяяли в небесах зорі.

А гуси знов ґелґочуть на озерах і пахнуть медом плавні навесні.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Чи будеш ти читати цей роман і писати на нього рецензію?

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався.

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там не мудрували трутні.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

Щоб перебудувати світ, треба бути сміливим і сильним.

Тепла ще не було, дарма що минуло кілька днів березня.

Поки мати страву носила, батько став частувати старостів.

Займаю саме те місце, яке мені визначила доля, й не прагну кращого.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра.

Думою тугу розвію, щоб був я завжди таким, яким мене мати родила й благословила в світи.

рапляється, що кепський твір напише й великий письменник, але ще ніколи не траплялося, щоб кепський письменник написав великий твір.

А щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці, бо щастя не дається дурно.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра.

Трапляється, що кепський твір напише й великий письменник, але ще ніколи не траплялося, щоб кепський письменник написав великий твір.

А щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці, бо щастя не дається дурно.

А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра.

Думою тугу розвію, щоб був я завжди таким, яким мене мати родила й благословила в світи.

Трапляється, що кепський твір напише й великий письменник, але ще ніколи не траплялося, щоб кепський письменник написав великий твір.

А щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці, бо щастя не дається дурно.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра.

Думою тугу розвію, щоб був я завжди таким, яким мене мати родила й благословила в світи.

Трапляється, що кепський твір напише й великий письменник, але ще ніколи не траплялося, щоб кепський письменник написав великий твір.

І складаються строфи-куплети, коли серце болить і плаче.

Як тяжко жити в ті похмурі дні, коли нема де серцю відпочити.Десь об груди землі розбиваються лебеді, щоб училися вірності люди у них.

Чого б не зробили словами окрилені люди, коли б не ганьбили їх трепетних слів словоблуди.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити.

1

2

3

4