Аудіювання тексту публіцистичного стилю.

Із попелюшок – у королеви

Життя легендарної французької модельєрки Коко Шанель можна описати корот­ко: «Із попелюшок – у королеви». Дівчинка з сиротинця стала головною зіркою паризько­го світу моди. Її біографія – це вже готовий сценарій до фільму. Тому дивно, що кінема­тограф до останнього часу лише раз звертав­ся до такої «золотої жили» – у 1981 році на екрани вийшла американо-франко-британська кінопродукція «Самотність Шанель». Стрічка не мала особливого успіху, що, ймо­вірно, відбило бажання в інших звертатися до цієї теми. Невідомо, у якому порядку роз­ташувалися планети на небі, але нині, після майже 40 років кінозабуття, у роботі перебу­вають відразу три художні біографічні філь­ми про життя Коко. Перший – під простою назвою «Коко Шанель» – виготовлено для американського телебачення. Робоча версія другого – «Коко Шанель та Ігор Стравінський», виробництва Франції, – демонстру­валася на церемонії закриття Каннського кінофестивалю. А вже зараз на екранах Єв­ропи – найцікавіша кіноверсія біографії – «Коко до Шанель».

Габріель Бонер Шанель, як звучать її по­вне ім'я та прізвище, народилася 19 серпня 1883 року в містечку Сомюр. Хоча за жит­тя вона стверджувала, що з'явилася на світ... 1893 року в Оверньє. Жінкам властиво ви­давати себе молодшими, а у випадку Габрі­ель накладався ще один чинник – молоді роки жінки припали на період після Першої світової війни, яка відчутно викосила чоло­вічу половину Франції. Нові документи за­мість утрачених можна було виправити.

У шестирічному віці Габріель утратила матір, а батько невдовзі покинув майбутню зірку та її чотирьох братів і сестер. Діти були змушені перебиватися в родичів та по дитя­чих притулках. Габріель шість років провела в сиротинці.

18-річною дівчина влаштувалася пра­цювати продавцем у магазині одягу, а у вільний час співала в кабаре. Оскільки її улюбленими піснями були композиції під назвами Kо Ko Rі Kо та Qui qu'a Coco, то до дівчини й пристало прізвисько Коко.

Шанель так і не досягла успіху як співач­ка, але мала незаперечний успіх у чоловіків. З одним із них, офіцером Етьєном Бальзаном, вона втекла до Парижа. Там невдовзі змінила його на заможнішого шанувальника – Артура Кейпела, капітана британської ар­мії, промисловця та відомого гравця в поло. Кейпел на прізвисько Хлопчисько профінансував відкриття першого модного магазину Шанель, тобто зв’язок із ним був визначаль­ним у біографії Коко. Елегантний британець віддавав перевагу блейзерам і тим самим надихав модельєрку на впровадження більш чоловічих, «квадратних» елементів у жіно­чий костюм. Кейпел загинув в автомобіль­ній аварії 1919 року.

Коко Шанель знаменита тим, що здій­снила революцію в царині жіночої моди – саме вона позбавила жінок корсетів та інших обов’язкових «знарядь тортур». Прогресивна француженка пропагувала жіночі костюми простих і водночас елегантних фасонів. Від­так у 1926 році Шанель винайшла славетну «маленьку чорну сукню».

Після Другої світової війни, коли Єв­ропа та світ почали відроджуватися і зно­ву з’явився інтерес до моди, Коко в бук­вальному сенсі перевдягнула жінок із шинелей у «шанелі». Модельєрка запровади­ла в моду короткі спіднички-дзвони, форма яких утримувалася дротиками, подарувала жінкам легкі плащі та костюми з приталеного жакета й спідниці, яка облягала до колін, що стали вершиною елегантності. Її стиль – це також короткі спіднички без зайвих оздоб, гольфи та жіночі брюки, довгі низки перлів, пластикова біжутерія – усього й не перелічити.

Винаходом Шанель є й коротка жіноча зачіска «під пажа». Ну і хіба можна забути легендарні, створені ще 1922 року, популярні в усі часи парфуми «Шанель № 5»...

Десять фактів із життя Коко Шанель:

1.  Мала роман із представником царської родини князем Дмитром Романовим, який подарував їй «перли Романових». У 1924 – 1928 роках Коко разом із Пабло Пікассо була костюмером у виставах відомого балет­мейстера Сергія Дягілєва.

2.  У роки Першої світової війни деякий час працювала медсестрою у фронтовому шпиталі.

3.   На межі 1920-1930-х років у Домі моди Шанель, у Парижі на рю Камбон, у Коко в парфумерній лабораторії, на тек­стильній фабриці та в майстерні художньої біжутерії працювало 3,5 тисячі осіб.

4.   У роки Другої світової війни Коко мала роман із нацистським офіцером, тому після звільнення Парижа припинила актив­ну діяльність у світі моди і переселилася до Швейцарії, звідки повернулася лише в 1954 році.

5.  Попри великі статки, Шанель ніколи не мала власного дому. Її паризьким по­мешканням із середини 30-х років і до самої смерті були апартаменти в готелі «Рітц» на рю Камбон навпроти фірми «Коко Шанель».

6.  У 1920-х роках Коко запровадила моду на засмагу, повернувшись із відпочинку на яхті із золотаво-бронзовою шкірою. Доти взірцевою була порцеляново-біла шкіра – уважалося, що лише представники нижчих класів можуть мати засмагу, оскільки пра­цюють на сонці.

7.  Попри численні романи, Шанель зали­шилася незаміжньою і не мала дітей.

8.  Померла 10 січня 1971 року в Парижі у віці 87 років, але за заповітом похована у швейцарському місті Лозанна.

9.  Після смерті Коко Шанель у її шафі знайшли лише три сукні.

10.  У 1969 році на Бродвеї поставили мюзикл «Коко» зі знаменитою Кетрін Хепберн у головній ролі. 86-річна на той час Шанель заявила, що Хепберн у свої 62 над­то стара, щоб виконувати її роль (О. Боровський, 765 сл.).