Безполучникове складне речення

Музична ріка -- найкраща характеристика для творчості Павла Тичини.

Край берега, у затінку, прив'язані човни.

Був уже вечір , і над хащами парку сходив великий повний місяць.

Не вмирає наша дума, не вмирає воля.

Бачу здалеку хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Ти не кликав за собою я йшла непрошена.

Ніч прозора безшумна тепла оксамитом огортає людину степове повітря.

Мати засвітила каганець тіні заграли по хаті.

Далеко - далеко на південь засиніли смугою гори, сонце ховалося за них.

Хочеш їсти калачі -- не сиди на печі.

Марно воркують лагідні горлиці; тривожно голосять одинокі зозулі

Місяць на небі зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе

Лампадка тьмяно блимала в келії, стояла дивна тишина.

Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів.

Танцюють зорі -- на мороз чималий показують.

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

кома

тире

крапка з комою

двокрапка

Що не хата - то витвір мистецтва.

Птахи опускалися зовсім низько, майже до самої землі.

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка і померла.

коми

тире і кома

двокрапка і кома

тире і двокрапка

Час твій прийде з долею битися, сон пропаде.

Вдарили козаки веслами у воду -- одскачив дуб од берега.

Грицько стулив рота : вода вже сягала йому до очей.

Сашко задихався і зморився : більше години вони бігли з Сіроманцем лісом до глинищ.

Двері рипнули в хату, ступила Явдоха, Настина мати.

Батько стоїть замислений, мати плаче, діти поховались на печі.

Защебетав соловейко : пішла луна гаєм.

Зійшло сонце -- роса висохла.

Пригрівало літнє сонце закосичене піснею жайворонка дівчата повертали худібоньку в село.

Темная діброва стихла і мовчить листя пожовтіле з дерева летить.

Мир у світі таки буде його хочуть усі люди.

Говори говори моя мила твоя мова співучий струмок.