Безсполучникове складне речення

Микола впізнавав дівчину і не впізнавав, бо вона була не з їх села.

Обоє плакали у бур'яні: поет і його доля.

Схід уже червонів малиново, але навколо стояла пітьма.

В одну мить розсунувся простір - зорі стали ближче.

Україна моя починається там, де доля моя усміхається

До землі прихилився зоряний вечір, пісню тиху заспівав

Затишно в хаті, чисто і тепло, мову про хліб я заводжу навмисне

Змолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця

за допомогою сполучників та інтонації

без сполучників, а лише за допомогою інтонації

лише за допомогою інтонації

В неї запаморочилась голова; вона крикнула і трохи не впала на місці (І. Нечуй-Левицький).

У степу було тихо: блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина (Гр. Тютюнник).

 Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло (І. Нечуй-Левицький).

Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів... (Гр. Тютюнник).

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню

гомінку.

Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.

Учи азбуку – прийде хліб у руку.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній сім’ї.

Мороз притискує зривається північний вітер мете сніг через рейки.

Знаю з попелу сходять квіти.

Вірю з каменю б’є джерело.

В осінній час сім погод у нас сіє віє туманіє шумить гуде і зверху йде.

Я бачу ту кору пробивавють зелені голови жаб розкривають широкі рожеві роти, а відтак плямкають мокрими губами, немов старі ласунки.

Наука вчить багато а життя ще більше.

Найшла коса на камінь бо коса не втне а камінь не подасться!

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда

В дідуся затремтів голос: «Ну дивись, Даньку!»  

Сталось диво: тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував.

Зелений яр сьогодні незвичайний: хисткий туман хитається на дні. 

Речення – це синтаксична одиниця, яка виражає закінчену думку про факт або явище дійсності, що є реальним, бажаним чи можливим.

Речення складається щонайменше з двох слів і виражає повну інтонаційну і змістову закінченість.

Речення – це найменша синтаксична одиниця.

Слова в реченні пов’язані підрядним зв’язком

безсполучникові складні речення з рівноправними частинами

безсполучникові складні речення з нерівноправними частинами