Безсполучникове складне речення

Вмирає людина, але живе краса (П. Загребельний).

Багатому у двір котиться, а бідному - з двору (Нар. творчість).

А підходиш ближче - нема нікого (Л. Костенко).

Засуджують те, чого не розуміють (Нар. творчість).

Я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навіки (Л. Костенко).

Сонце блищить, а мороз тріщіть (Нар. творчість).

Не давай зайцеві моркву стерегти, а лисиці - курей (Нар. творчість).

Надворі спека - в будинку прохолодно (Нар. творчість).

Відберіть у людини мову, і вона здичавіє (І. Цюпа).

Сьогодні день прекрасний - я в Карпатах (С. Галябарда).

Ось зараз відізветься дзвінок, я відкри. двері й онімію від радості (І. Вільде).

Літо з дощами - осінь з грибами (Нар. творчість).

Радіє колесо на хаті: лелеченята сплять у нім (М. Вінграновський).

Працюй старанно, дні пройдуть немарно (Нар. творчість).

Менше говори: більше почуєш (Нар. творчість)

Трава залишає корені, людина - нащадків (Нар. творчість)

Життя людини має межі: воно коротке (Р. Гамзатов).

Що маємо - не дбаємо, загубивши - тужим (Нар. творчість).

Промчався вершник по німій Полтаві - у серці міста громом віддалось (Л. Костенко).

Ущухло серце джерела: Криниця тьмяна обміліла й всохла (В. Стус).

Усміхаюсь до тебе мріями, ми з тобою не маєм мрій (Л. Дмитренко).

Часом присниться синій барвінок, сивий полин, сум чебрецевий, озеро в лісі...(В. Стус).

Кожна птиця має свій голос, кожне поле має свій колос, кожна справа - свої почини, кожна казка - свої причини (Л. Костенко).

Наснився сад в веснянім цвіті, струнка берізка край воріт і найдорожча в цілім світі матуся сива на дворі (М. Бакай).

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти із сумом вродить печаль.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше зиску буде.

Угорі почало світлішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.