Безсполучникове складне речення

Минулася буря – і сонце засяяло.

Війнув холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику.

Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.

Упаде мороз на яблуневий цвіт будемо без урожаю.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Відра подзвонюють над степовою криницею, сонце спиняється в прошуміли кленах.

Поети йдуть за горизонт – поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

Бери до серця і затям: душа творця не переквітне.

Хтось шарпонув двері, і вони розчинилися навстіж.

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Учися як слід, то й добро буде.