Безсполучникове складне речення

у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

у якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

 Проходив дощ, а потім було зимно.

А речення - мов зоряний разок слів - намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно.

Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть.

Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря. 

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. 

У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника. 

Озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити.

Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують. 

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть.

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Ніч прозора безшумна тепла ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився. 

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Дощ упав на жито будем краще жити.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею стояв гайворон з опалим на землю крилом і діставав дзьобом пахуче їстиво.

На луках туманець при самій воді стелеться — лелеки вздовж болота походжають.

Сонце гріє вітер виє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину. 

Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу: з поля не вгавали перепілки, в скирті не спалося мишам, з озера сплескувала риба. 

подуває легкий вітерець.

прийшов квітень

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На зеленій траві білі чайки сидять білі свічі юрять на тарелях латать.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.