Безсполучникове складне речення. Самостійна робота

І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

В темряві подеколи траплялись ягоди; вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших.

чотири

п’ять

шість

сім

Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу сонця, як молитви.

Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.

Грім усе гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо.

Бачу я тебе в снах, у дібровах зелених, по забутих стежках ти приходиш до мене.

Пішла б же я утопилась - жаль душу згубити.

Зілля дива наробило - тополею стала.

Захочеш свіжини - приходь на вечерю до нас.

Зійшло сонце - ляшки-панки покотом лежали.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

Подивилась ясно: заспівали скрипки!

Є в нашім місті вулиця: там птиці гнізда в’ють.

Так тихо, так любо: так ніжно у полі.

Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.

З-поміж клекоту звичайних гармат і мінометів виразно чувся такий знайомий Максимові зловісний гуркіт „Катюш” батарея їх стояла десь, певно, зовсім близько.

Папір високої якості виготовляють із целюлози, отриманої хімічним способом дерев’яний брус ріжуть на дрібні тріски, які занурюють у хімічний розчин і нагрівають під тиском.

По городах була теж немала клопотнеча мазалися, білилися та прибиралися, готуючись уже до зими.

Дихнула перший раз весна поплив у повітря блакиттю золотавий сонячний човен.

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна. 

За традицією кожний, хто переживає сильне й глибоке почуття відкриває записничок і занотовує, як довго воно тривало.

Ми ще не пізнали світу, у якому живемо.

З-за дерев, які оточувли озеро проблискувало світло.

Ви скажіть своєму пану, що заплати не бажаю.

Часом здається, що життя стає легшим і простішим.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою