Безсполучникове складне речення. Складне речення з різними видами зв'язку

підрядний і сурядний зв’язок

сурядний і безсполучниковий зв’язок

сурядний, підрядний і безсполучниковий зв’язок

підрядний і безсполучниковий зв’язок

До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа.

Начебто звідусюди дивляться на тебе сині очі весни, й ти відкрито, відчуваючи душевне здоров'я, силу, теж дивишся в ті очі, що випромінюють приязнь і ласку.

Верба цвіте, нагадуючи, що весна вже не за горами, що невдовзі настане оновлювальна пора повсюдного зелен-квіту.

І колишеться м'ята, і тремтить долина, і доріг тих багато, а вітчизна одна.

[ ], [ ], [ ], (  ), (  ).

[ ], [ ], [ ], (  ).

[ ], [ ], (  ), (  ).

[ ], [ ], [ ], [ ], (  ).

І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

В темряві подеколи траплялись ягоди; вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших.

чотири

п’ять

шість

сім

Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу сонця, як молитви.

Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.

Грім усе гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо.

Бачу я тебе в снах, у дібровах зелених, по забутих стежках ти приходиш до мене.

Пішла б же я утопилась - жаль душу згубити.

Зілля дива наробило - тополею стала.

Захочеш свіжини - приходь на вечерю до нас.

Зійшло сонце - ляшки-панки покотом лежали.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

І тільки при людях, мабуть, дерева тремтять від жаху, бо кращих із них поведуть ні за що ні про що на плаху.

Ті верби похилилися додолу, червоні ружі зблідли на виду, бо вже погналось перекотиполе за літом по гарячому сліду.

Отак би й слухав про царя Салтана або про те, як весело козак обманював турецького султана.

Якби ми ремигали, як воли, якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками.

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

дві

три

чотири

п'ять