Безсполучникові складні речення

І літо минуло, і осінь прийшла і листям пожовклим всі стежки покрила .

Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева .

Зійшли сніги, шумить вода, весною повіва, земля квіточки викида, все мертве ожива .

Хороші у степу отакі хвилинки, коли зберуться всі разом і непомітно за розмовою почнуть пісню .

Осінній вечір морозом дихав, у небі місяць немов п’ятак.

Що швидше наближався час закінчення школи, то більше було в учнів тривожних розмов про майбутній фах.

Я знаю: мова мамина — свята, в ній вічний, незнищенний дух свободи.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

Бачу з далеку хвиля іскриста грає вільно на синьому морі.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

В селі моєму топлять ясні дими стоять.

І слова не можна було зрозуміти такий зчинився гамір.

Розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак але миритись брати назад свої слова у мене не було бажання. 

Стиха долітають звуки піаніно думки своє снують. 

Сонце зійшло враз над Києвом занялося ревище гудків. 

Настане літо жовтий цвіт укриє липу до вершини. 

Знову сіється сніг у полях за селом тчуться і тчуться сувої тонучи в сяйливій млі.  

У стилі козацького бароко створено справжні шедеври національної архітектури його зразки не мають аналогів у світі.

Всім відомо і мені сади квітнуть навесні.

То води весняні шуміли бриніла десь здалеку пісня. 

Вовка боятися — у ліс не ходити!

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград, красиве і корисне.

Найшла коса на камінь коса не втне камінь не подасться! 

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю чому я не сокіл чому не літаю 

Іде весна, іде красна — земля оживає.

Стихла пісня — тихо стало над степом.

Вас попросив би я зразки ліпити - ви чоловік тямущий. 

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Я чув легенду Прометей добув огонь для всіх людей.

Посієш зерно золоте забринить пшениця як струна. 

Вітер війнув листя з клена жовте жовтаво-золоте полетіло. 

Вітер війнув листя з клена жовте жовтаво-золоте полетіло.

В осінній час сім погод у нас сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде. 

Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі 

Всім відомо і мені сади квітнуть навесні.

Коло самої греблі взяв ліворуч він хотів на самоті побродити полями.                 

Передали тривожну звістку почалось виверження вулкана.

Над низиною навис туман пектиме знов цілий день.

Можна розділити на сто частин яблуко але не можна розділити Землю.