Білет 14 з філософії

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

а) емпіричне підтвердження;

б) раціональне доведення;

в) чуттєве свідчення.

а) сукупністю виробничих відносин; 

б) божественним напередвизначенням;

в) власним вибором людини своєї поведінки

а) пристрастями;

б) несвідомим; 

в) розумом. 

а) неотомізм;

б) неопозитивізм;

в) постмодернізм.

а) Аристотелем;

б) Піфагором;

в) Сократом. 

а) Д. Чижевський та О. Кульчицький;

б) В. Асмус та Я Розанов;

в) В. Липинський та Ю. Липа.

 а) чуттєвого пізнання; 

б) раціонально-логічного пізнання

в) життєво-досвідного пізнання.

а) повне вичерпне знання;

б) процес пізнання світу;

в) правильне відображення предметів і явищ дійсності.

а) будь-яку соціалізовану людину;

б) особливу, переважно – видатну людину;

в) людину, що постає як суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків.

 а) внутрішній та зовнішній діалог;

 б) мову та національну символіку;

в) кількість лауреатів міжнародних премій.

А) людина створена Богом і розглядається як центр Все-світу, отже займає цент-ральне положення в усіх сферах дійсності, в тому числі – й в суспільстві. Тому не людина має пристосовуватись до суспільства та обслуговувати його, а, навпаки, суспільство має всіляко сприяти максимальній самореалізації людини. 

Б) оскільки людина стає людиною лише тоді, коли вона набуває соціальних якостей (проходить соціалізацію), коли включається у виконання тих чи інших соціальних функцій, а поза соціалізацією поводиться як звичайна тварина, то саме суспільство є першою та вирішальною силою суспільного життя, а людина має пристосовуватись до його потреб та вимог.

В) ні суспільство не може існувати поза розвитком та діяльністю людини, ні людина не може набути людських якостей поза суспільством, тому перед людьми та суспільством стоїть завдання запровадження таких форм суспільного життя, які би дозволили максимально реалізуватись людині, проте водночас і зміцнювали би суспільство. 

 А) під буттям перш за все та переважно слід розуміти всезагальну основу світу, тобто – усіх явищ та процесів дійсності; ця основа, маючи внутрішню структуру, охоплює все і в той же час задає основу численним та різноманітним явищам світу; надійно пізнати будь-що можна лише за умови визначення його місця та ролі у процесах світового цілого. 

Б) буття недоступне людському пізнанню, оскільки людський розум обмежений і може пізнавати лише те, що знаходиться у просторі та часі, тобто те, що людині дано у відчуттях, а саме буття виходить за межі чуттєвого сприйняття, постає беззмістовним та невизначеним.

В) буття продукується людиною як абстрактне поняття з метою узагальнення набутих знань про окремі явища та предмети дійсності; отже, буття – це уявлення, інструмент людського пізнання та осмислення світу, те загальне уявлення, що надає змогу зібрати разом різноманітні та розпорошені дані різних наук.

А) значний прогрес у пізнанні природи та обґрунтуванні космологічних теорій; осмислення субстанції як вихідної підоснови дійсності; залучення геометрично-математичного апарату до розв’язання натурфілософських проблем; введення і розробка принципу антилогіцизму (антипанлогізму), тобто протесту проти будь-яких логічних унормувань інтелектуальної діяльності.

Б) відкриття ролі і значення принципу агностицизму у пізнавальних можливостях; подолання гносеологізму попередніх епох; обґрунтування ідеї розвитку як революції в підході до Всесвіту і суспільства; вчення про безмежні можливості людського розуму і суб’єкта в цілому. 

В) принцип активності як вихідної характеристики людини: всі здобутки людини і суспільства є результатом людської активності; розробка розгалужених та повних систем філософського знання; принцип взаємозв’язку усього з усім, що продукує один результат – всезагальний розвиток.

А) Дж.Локк сповідував позицію існування в людському розумі вроджених ідей, що є найпершими та незаперечними. Усе людське пізнання базується на вроджених ідеях, розвиваючись від простих ідей до складних. Р.Декарт не визнавав вроджені ідеї, а незаперечні ідеї виводив із сумніву

Б) Р.Декарт базував своє розуміння пізнання на ідеях пізньої схоластики, а тому вважав, що людина може пізнавати тільки шляхом осяяння, озаріння, натхнення. Натомість Дж.Локк надавав вирішального значення доведенням та досвіду, відкидаючи пізнавальне значення схоластики. 

В) Р.Декарт стверджував, що все наше пізнання залежить виключно від діяльності розуму, тому надійним є пізнання, що базується на незаперечній тезі та використовує вроджені ідеї. Дж.Локк казав про те, що в початковому стані розум людини є «Чиста дошка», а пізнання відбувається на основі чуттів та рефлексії.