Цитати.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос

«Ні, – сказав сам собі Василько – щуки я не піймаю, бо вона прудка»

«Життя мені всміхалося, – говорив Франко, – а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

«Багато сього літа зілля назбирала? – питає Тетяна і   озирається по закутках, де стара приятелька держала насушене чародійне зілля» (О. Кобилянська).

«Королевою весняного лісу вважають конвалію в народі.

«Як навесні добре ореться, буде добрий рік», – сказав Михайло Федорчук.   

За словами А. Герцена: « Природа не може суперечити людині, якщо людина не суперечить її законам».

як при непрямій мові

як при прямій мові 

як при діалозі

як при простих неускладнених реченнях

дослівно наведений уривок із якогось тексту для підтвердження певної думки.

слова, які використовують в іншому тексті для підтвердження чи пояснення якоїсь думки. 

уривок з тексту, що пояснює якусь думку.

уривок, що використовують в іншому тексті.

«Васильку, а йди сюди» – гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» – тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» – вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна.

А: «П!».

«П», – а.

«П?» – а.

«П», – а, – «П».

Ксенія у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Ксенія у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Ксенія у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Ксенія у свою чергу спитала про щастя.

береться в лапки

пишеться в дужках

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире

не береться в лапки

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.

Михайло Наєнко писав про Олеся Гончара, що "Пройшовши курс її "окопних університетів", Гончар виніс сумні враження про руйнівні сили житття і з допомогою слова став утверджувати протилежне..."

Герой "Зачарованої Десни" умів бачити "зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах".

Євген Маланюк за епіграф до поезії "Уривок з поеми" узяв слова Еміля Верхарна - "Я син своєї раси".

"Поет удосконалює поетику образного зіткнення смислових контрастів і антитез, довірливо, акварельно чисто передає психологічні стани..."- Так пише про Євгена Плужника Микола Жулинський.

Євген Плужник писав:

"Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі".

"Слова - полова, але вогонь в одежі слова!.."- писав Іван Франко.

Словами: "Заприсяг себе на роль блазня" Василь Стус характеризує Павла Тичину.

Про Панаса Мирного говорять як про: "першого симфоніста української літератури".

Микола Ільницький писав, що "Стихія Богдана-Ігоря Антонича - це занурення у глибини природи, в прапервісність світу..."

Роман Лубківський про Б.-І.Антонича - "Поета часто називають містиком, але це дуже вузьке бачення".

Вільгельм Гумбольдт наголошував - "У мові дух нації".

Юрій Андрухович, написавши "Козака Ямайку", заявив: "Невже коли ти з Європи, то вже не єси чоловіком..."

"Ні, сея, - озвався голос, - Маю справу дуже пильну".

"Що ж? - поет на те говорить: - То за ручку та до шлюбу".

"Годі жартів! - Крикнув згорда. - Бо задам тобі я гарту!"