Cкладне речення з різними видами зв`язку

Біля самого лісу злобно загаркавив, задудонів кулемет, і, задихаючись од переляку, по-жіночи, заахкала на леваді луна.

Невсипущим жіночим болем защеміло серце, що в кожній небезпеці бачить свого чоловіка, своїх рідних та кревних і не знати кого і всіх просить, щоб оберігала їх доля від нещастя.

Одначе не зразу довелося перейти на іншу розмову: позаду заюрликали копита, і легка бричка, вивірчуючи за собою навскісний стовп пилюги, промчала повз них.

Дебелі коні, закусивши вудила, витягувались в одну лінію і, здається, не бігли, а, метляючи крилами грив, летіли вперед,

Уже роса випала на землю, коли Сафрон в'їхав у притихле село і зразу ж зрадів, на надбрів'ї розгладився покручений жмут зморщок.

Знову уся його земля тривожно і принадно наближалась до нього, наче вона, кружляючи всіма п'ятьма шматками, бігла за ним і, випливаючи з долини, простягалась перед бричкою, втискалась хвилюючими контурами в незнайомі осінні городи.

Данило так виразно уявив їх, що навіть почув хрипкі, простуджені голоси дружного птаства, яке вміє вберегти себе і від хижака, і від людини.

Отак і дійшла до високої громобитної. дзвіниці, що мовчала всі ці дні страсного тижня, як нібито мовчали колись у цю пору апостоли.

але одразу й затихли, щоб не налякати дівчину.

 а згори шерехкотіло перестояним деревом.

наче хотіли заговорити до неї.

і , проспівавши свою нехитру пісню, затихли.

Стояла тиха, ласкава година, коли вже віястий липень поскладав сіно в копиці і думав собі про те, що з неділі треба складати в полукіпки жито. 

Як рожеві птахи, зашуміли, заспівали примороззю підкучерявлені очерети, і їхній пух полетів у святешну далечінь, де злегка поскрипував мороз чи земля і на добрий сон вкладалося село.

Благословенна тиша і зоряні титли стояли над волошковим засніженим світом, що на невидимих решетах пересівав сяйво й підтемінь, а на місячних верстатах ткав льняні рушники.

А місяцю все хотілося бавитись у піжмурки з ним — і він то закидав його аж у саме небо, то раптово так вигойдувавсь на скатертину снігів, що аж кособочились хати.

Море так невинно голубіє під стінами скель і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється (М. Коцюбинський).

 Певно, не забула того, що якби дід Улас не приберіг, то пропала б. (Панас Мирний.)

Він прокинувся увечері, довго пив чай, а, коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Первомайський).

Пароплав довго стояв у порту, а коли усі формальності було

завершено, ми з полегшенням зійшли на берег.

Сполучниковий сурядний і підрядний

Сполучниковий сурядний і підрядний та безсполучниковий

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний

Безсполучниковий та сполучниковий підрядний