Діагностична контрольна робота за ІІ семестр

Ну, добре, як воно вам підходить, то беріть.

Як добре жити, думати про інших.

Семен ніяк не може рішення прийняти.

Як це здається, пане війте, вам?

Навіть позашляховик тут може не пройти.

Доведеться чекати на поїздку всю осінь, літо і весну.

Господиня готує обід, а чоловік готується в дорогу.

Мудрували над цим питанням і молодші, і старші.

На музику та голосні вигуки ніхто не реагував.

Сонце повільно звертає на захід, земля готується до сну.

За плюскотом і гомоном нічого не було чутно.

З ранку й до ночі тут лунають пісні.

Багато помилок і прорахунків сталося за цей час.

Мисливці й рибалки не відокремлювали себе від природи.

Йому сподобались сумлінність й акуратність хлопця.

Нарешті зійшов сніг й ожив стомлений зимою ліс.

Усе навколо було насичене сильними пахощами скошеного зілля.

Завтра оголосять результати і можна буде відпочити.

Хтось підійшов до машини яка стояла біля під′їзду.

Лінзи - це скельця опуклої форми вони збільшують дрібні предмети.

Вільно й широко розлягались зелені поля.

Темні соснові гілки не пропускали сонячного проміння.

Гречний щирий прийом ще довго грів теплом усіх присутніх.

Дерево вмросло зі слабкого хирлявого корінця.

Налляті холодним соком яблука ніби світяться.

Ще довго добиратимуться додому натомлені за день робітники.

Не помічені юним гвардійцем ми зупинились поблизу.

Укритий вечірнім туманом Богун уже був за вікном.

Спокійний, самотній сидів десь на ганку порожнього дому.

День вітаючи новий, у лузі бусел заклекоче.

Ми працю любимо, повиту творчістю ясною.

Світ змінюється швидко, і змінюємо його ми, люди.

Котились низом ниви стелились горбами повні свіжі багаті.

Все знайоме і рідне до болю в душі і криниця в саду і червона калина.

Небо сьогодні вигравало сміялося й палахкотіло.

Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Низьке темно-сіре небо не то ранок не то вечір цілий день.

І стежка у росах і тиха діброва то все моя рідна співуча земля.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі усе в чеканні.

Хвиль метелики сині і найперша краплина у зливі все лягає на снрце моє.

У цій кімнаті все і зелена лампа й офорт і книги нагадуватимуть про нього.

Мій синку, нема такого зілля на землі, щоб серце лікувати ним.

Гей, іржали ситі коні, вороні й булані.

Унизу, далеко в степу, у батька є хатина й стайня.

І ніхто того не чує, не знає, опріч Марка маленького.

Скінчився степ - рівнини бездеревні.

У душі людській, крім видимого неба, є одинадцять всяческих небес.

У печі, розмальованій густою синькою, топилося.

Бач, я вже починаю читати вам лекції, перебираючи ваш хліб.

На далеких горизонтах, повитих ніччю, мерехтіли багряні спалахи.

На передньому возі їхав Микола, високий гарний парубок.

І пада сонце пташкою до рук.

Якийсь неспокій сполохав її душу.

Світло мигнуло крізь вікно.

Після довгої розлуки вони знову зустрілися.

Вечірньої години усе навколо замовкає.