Діагностичне тестування

А Жайворонки спускаються нижче, тихнуть, сідаючи на землю... 

Б По землі котилася тінь од хмари, трава обіч дороги хвилювалася.

В Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі, гуркотіла у вікна.

Г Розбризкуючи калюжi, ми побiгли на узлiсся .

Д Степове безмежжя хвилює, бентежить, забиває дух.

А Ось уже палають кільканадцять свічок... 

Б Кожне з вас несе додому світло мерзлої калини...

В Перші краплі дощу м’яко пробігли по стежці...

Г Понад їхніми головами, зовсім низько, рівно б’ючи крильми, мерехтячи білим підпушком грудей, пролетів табунець диких качок.

Д Вабить знов мене Чумацький Шлях...

А Кожне дерево має свій настрій.

Б З подвір’я віяло смутком і запустінням .

В Осінній день видався теплим, ясним...

Г На пісок полетів здоровий осетр і почав гнути спину підковою... 

Д Хвилі котились на золотий берег... 

А Море лащилось до берега легесенькою хвилею й ледве шелестіло на піску.

Б Весь перший урок я ламав собі голову.

В Трамвай був майже порожній.

Г Ми з вами будемо вивчати ботаніку, а згодом і зоологію.

Д Платон почав сильно гребти веслом.

А Восени приходили збирати під дубом жолуді.

Б Уже смеркало.

В Проте диких гусей на стерні ніде не було.

Г Калина щось нашіптувала.

Д Наступного дня підходили до лісу.

А Пасіка була вуликів з двісті.

Б Сонце почало припікати.

В Обабіч стежки росло багато квітів.

Г Сіється сніг.

Д Повернувся батько задоволений.

А Співають жайворонки.

Б І чутно жайворонків.

В Мабуть, і він зачарований співом жайворонків.

Г Над полем у високості співали вже жайворонки.

Д Вийся, жайворонку, вийся над полями.

А Ставало парко, аж млосно.

Б На веранді, нагрітій сонцем, дихати не було чим.

В Пахло опеньками...

Г Земля пахла осінню і втомою.

Д Чебрецем запахло в хаті.

А Хлопці ходили ще до річки вкосити трави і носили її оберемками.

Б Дмитро принишк, вслухаючись у темряву, вдивляючись у сизу пляму вікна... 

В Стежка підіймалась угору, вилась межи пнями й колодами, перелазила через високе каміння.

Г Важкий холоне пил, немов гречаний мед.

Д Човен м’яко уткнувся в річний пісок.

А Громада гула, неначе вітер у лісі.

Б Низькі гортанні звуки лунали глухо, наче з-під землі, і танули у високому чистому небі.

В Лискучі пасма чуприни як воронячі крила падали Мишкові на очі...

Г Стало чуть, як щебетали в садку пташки.

Д Край був багатий та пишний, як рай.

А Поволі пакували свої речі, акуратно складаючи в човні запаси харчів, одяг, алюмінієвий посуд, намет, рибальські снасті.

Б Замість навчатися чотири роки в коледжі, Тім знайшов фахівця з меблярства й домовився з ним про чотирирічне учнівство.

В Оперезане синьо-зеленим поясом, на пагорбі стояло місто-замок.

Г Попереду стояло кілька закритих саней з домочадцями князя —

княгинею Оленою, дочками та онуками.

Д Ось ви вже й за селом, у царині.

А Увечері розкладали багаття варили юшку розмовляли.

Б Раз по раз крайнеба зблискували зірниці.

В Скупі квіти припалені серпневою спекою не втратили свого святкового лазурового блиску.

Г Поскубуючи конюшину Шептало ступав та й ступав собі по лісосмузі.

Д Надвечір раптом похолодало.

А Десь отам, з правого боку, повинен би бути берег.

Б На небі, поміж хмарами, ще висів блідий ріжок місяця.

В Якусь хвилину князь Ярополк стояв, тримаючи цей меч.

Г А праворуч, за плавнями, ледве вгадується Вовкулацький кут.

Д Там, на березі, гуляли інколи великі птахи — журавлі й чаплі.

А Чи не бачили ви, дядьку, тут буланого коня? 

Б Другого дня, в неділю, одяглися, пішли у Вільшану.

В Може, якусь ягоду й не добачило восени людське око.

Г Та нині, цієї пізньої пори, в лугах усю калину вже зірвано.

Д А ще вчора море було синє, аж чорне... 

А Продають фіалки, сині, наче очі.

Б За добро добром платять.

В З вогнем не жартуй!

Г Люби свій край!

А Означено-особове

Б Безособове

В Неозначено-особове

Г Узагальнено-особове

А Звідси ніби бачиш увесь світ.

Б Поживемо — побачимо (народна творчість)

В За селом сіють жито й овес, садять картоплю та квасолю в межряддя. 

Г Так хороше і моторошно так.

А Дивлюсь і думаю про вірші. (Л. Костенко)

Б Настав сірий, морозний ранок. (О. Довженко)

В Ударили у дзвін, народу сповістивши перемогу. (Л. Забашта)

Г Пливу човником… (О. Копиленко)

Д  Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)

А Хати хитало течією. (О. Довженко)

Б Гримнуло ближче, загуркотіло й покотилось у небі. (С. Васильченко)

В Ударили у дзвін, народу сповістивши перемогу. (Л. Забашта)

Г Вчителя й дерево пізнають з плодів. (Нар. творч.)

Д Поспішиш — людей насмішиш. (Нар. творч.)

З гармат по горобцях не стріляють.  

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось.

Буду хлібом і цвітом ділитись, відчиняти ворота гінцям.

Таких чекають все життя заради миті.

А Мовчанка мудрості довкола. 

Б Заморосило осінь у сльозу.

В Темна, беззоряна ніч.

Г   Яку ще хочем більшу славу укласти в блідість власних слів?