Дієслово та його форми. Дієприкметник

 показати, улюблений, вари, їжа

 хотіти, їзда, проїжджаючи, їздив би

 їздити, знайдено, шукаючи, досягнути

нагромаджувати, досягнення, хотів би, зважаючи

 шукати, написаний, сум, ніжитися

 Осягнути подумки все, що сталося з початку нової ери бодай у нашій країні, –

справа безнадійна.

 Сивим попелом забуття припорошує час багато подій.

Здобувши незалежність, ми прокинулися нарешті від летаргійного сну,

випросталися на повен зріст і на весь світ заявили, що ми таки є народом!

Давня істина: сьогоднішній день – похідне вчорашнього, а завтрашній – похідне

сьогоднішнього.

Зміцнів Київ, знову став культурною віссю нашої землі.

малюють, переказуєш

 одержують, хочеш

 водете, жениш

відпишемо, скажуть

 наллють, будуть

сидимо

 допоможете

 вивчаймо

 працюємо

зрозуміємо

Форму умовного способу дієслова вжито в значенні наказового в реченні

 Приніс би ти мені води холодної.

Якби мені черевички, то пішла б я на музички.

 Насипало б снігу повний двір, та осінь ще не відступається.

Виконали б цю роботу, та вміння забракло.

 допомагати, білити, тримати

  шуміти, господарювати, з’єднувати

 слухати, хотіти, затихати

плавати, платити, спати

 платити, відкладати, зустрічати

 бач..мо, біж..мо

свищ..мо, хоч..мо

 збор..мо, роб..мо

 ріж..мо, маст..мо

завад..мо, гра..мо

 почервонівший, спитаний, промоклий, сказаний

 стомившийся, прибитий, надівший, вимощений

 потемнілий, засумувавшийся, лежащий, відрізаний

 зубожілий, вилитий, напомаджений, замерзлий

 полеглий, зігрілий, зрізаний, прив’ялий

Спочатку люди заходили в напівтінь галерей Софії, а лише після цього відвідувачі мали бути осліплені внутрішнім сяйвом мозаїки, духовним світлом собору.

Одяг козацької старшини виготовляли з дорогої тканини, привезеної із Західної

Європи.

Одяг старшини складався із сорочки з тонкого полотна, вишитої шовком, сріблом або золотом.

На свята одягали парчеві шуби, оздоблені риссю, соболями, чорностаями.

„Мрія” – це безсумнівне народне слово, видобуте літературною мовою з глибин душі народу-мовотворця

На причілку хата була підперта двома стовпами обмазаними білою глиною

 Од вікон до самої печі простягся промінь ніби одягнені стовпи виткані з сонця та дрібного пороху котрий ворушився в чсному проміні неначе дрібненька мошка.

Вона принесла з хижки зав’язані в хустинці квіти та стрічки і розсипала їх по

столі.

Тільки собаки надворі ще довго брехали роздратовані криком та світлом у хаті в таку пізню добу.

На горах за шпилями вкритими лісом пишно горів вечірній світ сонця.

 Ми майже нічого не знали б про сиву давнину, якби історія не подарувала нам

літописців – людей мобілізованих словом і правдою на виконання свого обов’язку перед далекими нащадками.

Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова.

У XVII столітті все найкраще здобуте голландцями німцями французами Петро І намагався перейняти й застосувати в Росії.

Ткану зорями теплу хустинку ніч на тихе село одягла.

Парадні сходи обрамлені з обох боків казковими птахами хапають гострими

пазурами білі мармурові сходинки. 

На подвір’ї зібралися бувші випускники.

 Подорожуючі студенти підкорили ще один маршрут у кримських лабіринтах

 Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Головуючий на зборах запропонував обрати новий склад комісії з

правопорушень.

Наша вчителька знала багато – просто ходяча енциклопедія.