Додаток

Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно.

Перехожі з подивом зиркали на дівчину.

В лісах чулася хода весни.

Черниш дивився на поранених майже з тривожною шаною.

при долині

сестра

три явори

явори

Немає щастя, так біда знайшлася!

В нашому місті дуже надзвичайні краєвиди.

Пишучи матері, я замріявся про подальшу зустріч.

Своє натхнення я знайшла у малюванні.

Нема у світі цвіту цвітнішого від маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки.

Учням першого класу подарували органайзери.

Біля печі мати висунула горщик і в миску насипала борщу.

Андрій помалу взяв із стола свої папери й планшет.

як, де? кого? чого?

кого?чого?кому? ким? чим?

як? де?коли?куди? звідки?

хто?що?

Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом. (А. Малишко)

Виходить дівчина із хати води в криниці набирати. (А. Малишко)

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась вогнем блискавиці… (Леся Укра­їнка)

Везе Марко Катерині сукна дорогого, а батькові шитий пояс шовку червоного, а наймичці на очіпок парчі золотої… (Т. Шевченко)

Вересень запалив осінні вогнища у лісах і дібровах.

Вітер з моря розносив прохолоду.

У гаю весело щебетали пташки.

У жовтому вбранні йде осінь.

Смаглява ніч в колисці гір гойдала місяця малого.

Високе небо грається струмком.

Десь грає ніч на скрипці.

Я натомився від екзотики.

Сонце пробивається крізь хмари.

Сашко поклав книжку.

Звістка облетіла село.

Ніхто не повернув голови.

Жалкує юний вересень за літом.

Петрик купив хліба.

Дикі тварини мають жити в природі, а не розважати глядачів у цирку.

Капітан хворіє, просить зайти.

Нам було весело.

Петрик купив хліба.

Сашко обожнював свою першу вчительку.

Сміливого і куля не бере.

Додаток може бути виражений іменником у формі називного відмінка.

Додаток може бути виражений іменником у формі непрямого відмінка.

Додаток може бути виражений займенником або іншою частиною мови в значенні іменника.

Додаток буває прямий і непрямий.