ДОДАТОК

Від козаччини до Чорнобиля — усе українське життя стає епосом.

Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.

Весна — художник дуже знаменитий.

Завжди глузують із диваків

На півдні густою порошею курить угорі біла дорога

Сходять ароматом сади

А ще любила мати вишивати

Щоночі перед нами відкривається небесна книга Всесвіту 

Дивлюсь я на моє небо і повертаю а возом і косарями праворуч.

Пришийте гудзик.

Ми одвертались і не дивились тоді на малих своїх ворогів.

Хто з нас у дитинстві не боявся гадюки, так й не по­бачивши її ніде?

Святий Федосій більш скидався на батька.

Було як вилізуть всі, сядуть рядочком, як гороб­ці, та як почнуть співать.

Ось він стоїть передо мною далеко на київських горах.

Зрештою, мати крадькома таки знищила псалтир.

Недаром деякі жіночі тонкі душі не витримували їхніх концертів.

Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив

3 нього можна було писати лицарів, богів, великих учених чи сіятелів.

Мати боялась і вбивала павуків.

Ми з батьком і дідом рятували людей, корів і коней.

Пірат веселий грає .

Земними плодами під зорями зоріє людини подвиг!

Всяка пташка своїх пісень співає.

Кроками вартового лунає тиша.

Хотіла б я піснею стати

Хай стане святом кожний будень для ратая і для співця.

Поет всюди залишається господарем свого настрою.

На балконі танцював білий вихор, тополиний пух прилипав до біпих за­навісок.

Не ловіть перлини в морі

Росами умилось поле вранці, колоситись жито почало.

До сліз вражає доброта.

Там наодинці з дубами і кленами він заспокоївся.

Все так буденно й так високо. Жита колосяться, жита.

Поруч в річку проміння-весла сонце кидало золоте.