Двокрапка в складному реченні

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Люди кажуть земля прогрілася аж до материка.

Багато снігу багато хліба.

Настало літо настали й жнива.

Я знаю моя Україна воскресне на поклик добра.

Щедро даєш щедро повернуть.

Вивчив слово знайдеш дорогу.

В журбі я сонцю не радію в сльозах не бачу я весни.

Всі женці стояли мовчки в руках наче заклякли жмені жита та серпи всі поглядали то на осавулу то на Миколу 

Пройшла мить літак зник за лісом

Защебетав соловейко пішла луна гаєм

Надворі було видно як удень місяць і зорі світили яскраво.

Там вечір дихає туманами йому зоря з дитинства сниться.

Так тих так любо так ніжно у полі.

Бери до серця і затям душа творця не переквітне

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Як у дитинстві сниться я лечу це ж я у сні росту це я зростаю

Шматочок сині в неба позичаю в проміння сонця - нитку золоту

Подивилась ясно заспівали скрипки

Заходило сонце у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява в садках варилася на триніжках вечеря гупали об землю спілі яблука.

Минає літо осінь вже бреде лісів багрянець торкнувся вересневий і пахне чебрецем і листя де-не-де, кружляючи, лягає під деревами

Картина була справді чудовна з бурти, мов з високої гори, видно було на праву руч місто.

Варвара заворушила пальцями повернула очима на їй убрання замаяло

Тепловоз на станції чмихнув дуже у лісі покотилася луна.

Став у хоровод танцюй.

Небо було синіше від моря було синіше од неба.

А ще таку я вирізьблю картину зі всіх дворів збігається рідня.

Малі озерця блискають незлісно колише хмара втомлені гори.

Ми знаєм усміхнеться й нам весна.

Тріпотять на вітрі явори шурхотить і опадає листя.

Не могили в степу запорожці на чайках пливуть.

Цвіте весна садами молодими шумлять вітри.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

… час пробудження природи від тривалого зимового сну.

… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

Мені снилось я мельник у старому млині.

Сонце впало на сизу хмару обрій полум’ям запалав.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень