Двоскладне речення. Головні та другорядні члени речення

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками. 

П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Тут ми з Піратом і кинулись.   

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно. 

З літами, що там не кажіть, стаєш куди мудрішим. Нехай мені і не щас­тить, аби щастило іншим.

Аж ось стали хмарки збиратися.

Життя Лесі Українки, її образ здається легендою.

У лісах північної Волині самотів самотою хуторець Діброва.

Вересень запалив осінні вогнища у лісах і дібровах.

Вітер з моря розносив прохолоду.

У гаю весело щебетали пташки.

У жовтому вбранні йде осінь.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева. 

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Так, я буду крізь сльози сміятись…  

Рідну мову повинна берегти кожна людина.

Сидять собі гуцули по хатах, різьблять коралі.

Дав не дав, а в груди не бий!

Цілий день потім Артемові батько не сходив з думки.

підмет

присудок

додаток

означення

підмет

додаток

означення

обставина

граматичну

орфографічну

пунктуаційну

лексичну

Хіба ж бо треба було іще щось казати Ганнусі!

Гуси продовжували щипати траву, гучно ґелґочучи про щось своє, гусяче.

Надів лісник брезентові рукавиці і, як шкідливого цуцика, вкинув лиса у мішок.

Дівчат згуртувало насамперед те, що їм усім страшенно подобалося читати.

В Уласа очі були темно-карі, ясні та привітні як весняна ніч.

Чорні очі сяяли як зорі.

Люди як люди. У кожного своя біда.

Крутився колись пан Коноплінський наче муха в окропі.

додаток

означення

обставина

Кожен із нас розумів серйозність ситуації.

Ці дві жінки такі несхожі.

 І місяць по кімнаті розкинув сатин.

Ми з тобою наче пара голубів. 

А ми живі!

Поезія це завжди неповторність!

Найважливіша річ в житті сміливо йти до мрії.

Вічний революціонер дух, що тіло рве до бою.

 Гарну стрічку зав'язала мама.

  Пішов дощ.

  Хлопчик грається.

Так називали омріяну райську країну.

  Грамотний читає і рядки, і між рядками.

  Підкажи найлагідніше слово.

  Учителя і дерево пізнають із плодів.

Спонукальне, просте, односкладне, поширене, ускладнене звертанням.

  Спонукальне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням.

  Розповідне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням.

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їна.

  Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей.

  Млиновеє коло шумить.

  Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу.

Снаряди почали вже падати в річку.

  Осінь стояла червоно-багряна, палаюча, суха.

  І нехай наше життя буде чудесною піснею.

  Тече вода в синє море, та не витікає.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

  Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

  У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

  Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

  Нехай тендітні пальчики торкнуть вам серце і вуста.

  Над синім бором у рудих корчах мела-крутила крута зима.

  Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

 підмет  

  присудок 

  означення  

   обставина 

Серце заполонило радісне передчуття.

Бабуся ще вдосвіта розпалила піч.

 Пісня ледве мріє в мороці ночі.

Птахи знищують багато шкідників.

Артур намагається розв'язати складну задачу.

 Стас хоче розмовляти літературною українською.

 Без щоденної праці мрії здійсняться хіба що в снах.

 Бажання малювати у нього з'явилося ще у восьмому класі.

журнал Однокласник, цукерки Білочка, кінотеатр Україна

збірка віршів Тиша і грім, письменник літописець, друг однокласник

 річка Дністер, кафе Казка, гора Говерла

 сон трава, виставка продаж, кінофільм Сон

Семен лежав горілиць, звертаючись із своїми питаннями до неба.

Освітлений вогнями, підходить пароплав "Тарас Шевченко".

 Ліси мої, гаї мої священні! Пребудьте нам вовіки незнищенні!

Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік!

3 голоду та холоду й півень не співає.

Взимку літа не доженеш.

На годину опізнився — за рік не доженеш.

 В тихому болоті чорти плодяться.

Ми у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Між зелено-синіми тополями висвічує водами на сонці мирний і лагідний Серет.

Подекуди виднілися сірі латки талого снігу.

Сій овес у грязь, то будеш князь.

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять.

Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби гостриш.

Цвіли під вікнами мальви.

Митець - створіння примхливе й складне.

Весна - художник дуже знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам'ять.

Сестра вміє співати.