головні члени речення

Шипшина важко віддає плоди.

Вода заливала хліви, кошари,клуні.

Далеко в тишині чулися важкі важкі кроки.

Пам'ятаю правічний спокій полів.

Під ноги чужинцям гостинно сипали квіти.

Земними плодами під зорями з0оріє людини подвих.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Мені поля задумано шептали свої ніким не співані пісні.

Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти.

Не пішов би я з ганьбою шукать ганьби на чужині.

Звичай фарбувати яйця на Великдень існує давно.

Весна ледачого не любить, вона праворного голубить.

На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ...

Поету,кажуть,треба знати мову та ще потрібно вправно римувать.

Все на світі треба ви бирати,сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорнобривих диво-наречені.