Головні члени речення (теорія)

Прості.

Складні.

Прості та складені.

Прості та складні.

Одним дієсловом.

Двома дієсловами.

Двома та більше дієсловами.

Жоден варіант невірний

Іменний

Іменниковий та дієслівний.

Дієслівний.

Дієслівний та іменний.

Одним словом.

Двома словами (допоміжним дієсловом + іменником).

Трьома словами (допоміжним дієсловом + інфінітивом + іменною частиною).

Двома словами (допоміжним дієсловом + інфінітивом)

Одним словом.

Двома словами (дієсловом-зв'язкою + інфінітивом).

Трьома словами ( дієсловом-зв'язкою + інфінітивом + іменною частиною).

Двома словами ( дієсловом-зв'язкою + іменною частиною).

Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, у формі будь-якого часу й особи.

Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, у формі теперішнього часу й особи.

Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, у формі минулого часу й особи.

Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, у формі лише майбутнього часу й особи.

Питальне, просте, двоскладне, поширене.

 Спонукальне, просте, односкладне, поширене.

Спонукальне, просте, двоскладне, поширене. 

   Розповідне, просте, односкладне, поширене.

Простий.

Складний та складений.

Простий та складний.

Простий та складений.

Присудок - це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку предмета, вираженого підметом, і граматично підпорядковується йому.

Присудок - це другорядний член речення, що означає дію, стан або ознаку предмета, вираженого підметом, і граматично підпорядковується йому.

Присудок - це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку предмета, вираженого додатком, і граматично підпорядковується йому.

Присудок - це головний член речення, що означає лише дію предмета, вираженого підметом, і граматично підпорядковується йому.

Головний член речення, що означає ознаку предмета, про яку говориться в реченні.

Головний член речення, що стан предмета, про який говориться в реченні.

Головний член речення, що означає предмет (особу, явище, поняття), про яку говориться в реченні.

Головний член речення, що означає дію предмета, про яку говориться в реченні.

Речення - це найменша одиниця мовного спілкування.

Речення - це найменша одиниця мовного спілкування і вираження думки.

Речення - це вираження думок.

Речення - це найбільша одиниця мовного спілкування.

Речення, у якому є лише підмет.

Речення, у якому є лише присудок.

Речення, у якому наявні обидва головні члени.

Жоден варіант неправильний.