Головні члени речення. Узгодження підмета і присудка. Тире між підметом і присудком

Яке глибоке щастя — жить... 

Написати добру пісню — щастя для поета і музиканта 

Трактором орати — не лопатою копати

Як важко все життя до себе йти. Дивитись в небо, чашею промите...

прозі властива

поетичність властива

була властива

поетичність була властива

Кривоніс викресав вогню, запалив люльку, присів під повіткою й задумався. 

Кошовий , перекинувши ногу через коня, вгрузає у сідло. 

Гетьман з писарем обмірковували політичні питання. 

Еней був парубок моторний.

Україна — країна смутку і краси.

Пірат був пес-трудяга.

Липневий день почав палахкотіти на золотих банях собору.

Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.

Вік звікувати не в гостях побувати.

Хай я не люди, ну й Хома не чоловік.

Три помножити на три дев’ять.

Добре ім’я найкраще багатство.

Кожна піч українська — фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти.

Творити — мрію тримати в руках.

Життя — не спокійне озерце, а бурхлива річка.

Любити свій край — це для народу жити, боротися за юне, за нове.

Ми з нею близнята.

Сім на сім сорок дев'ять.

Ті зорі душі людські.

Язик у неї не мед.

Плакати сором.

Думати про неї для хлопця сама насолода.

Мій будинок моя фортеця.

Слово в нього солодке.

Окраса мови прислів'я.

Серце не скатертина, перед кожним не розстелиш.

Танцювати не працювати.

У нього кожне слово як перлина.

Два у квадраті чотири.

Егоїзм першопричина раку душі.

Ти вся як птиця із країн казкових, із царства мрій.

Враження юності ясновесні.

Весняні ночі неповторні.

Три та вісім одинадцять.

Скрізь поточки як дзвіночки...

Тореадори це найсміливіші герої і ловкачі.

Сміятися не гріх над тим, що видається нам смішним.

Заміж вийти не дощову погоду пересидіти.