Головні і другорядні члени речення

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

Над синім бором в рудих корчах мела-крутила крута зима.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Сонце лагідно торкається верхівок дерев, пробуджуючи їх до життя.

Команда з Одеси перемогла вже на останньому етапі.

Вітер ніжно колихає трави, немов розповідає давні легенди.

Ліс дихає тишею, у якій чути лише спів пташок.

То не хмара — біла пташка хмарою спустилась над царем тим.

Не мати царя в голові — означає діяти нерозсудливо.

Розкіш царів меркне перед мистецькими шедеврами геніїв.

За царя не бачили часом і сухаря.

Крути не верти — царем не будеш.

Стрижку наголо в нас називають солдатською.

Світло сонця розлилося по всьому степу.

Наше життя — бурхливий океан.

Клен напроти кидав тінь на грядки.

Роки життя не владні над тобою.

АВБД

ГАДВ

БГДВ

ВГДБ

1.Небо розстеляє блакитний килим над усім живим.

2. Квіти розкривають свої пелюстки, даруючи світові барви й аромат.

3. Весняний дощ ніжно омиває землю, даруючи їй силу для нового життя.

1.У глибині лісу тихо шелестить листя, немов шепоче казку.

2. Гори велично здіймаються до неба, нагадуючи про силу й вічність природи.

3. Поле вкривається золотим колоссям, що хвилюється від подиху вітру.

4. Місяць освітлює нічну тишу, даруючи світові чарівність і спокій.