Головні і другорядні члени речення

Зима - час казкових подій.

Чужим не розбагатієш.

Ми працюємо разом.

Наша історія тільки починається.

Так швидко пролетів час.

Моя мрія поїхати за кордон скоро здійсниться.

Взимку оживає казка!

Підемо шукати пригод.

Ходив за нами, як п'яте колесо у возі!

Ти такий сильний, майже як твій старший брат.

Андрій, як справжній воїн, пішов у бій.

Вони були такими схожими, зовсім як сестри.

 Якесь чар-зілля або привороти, і він не зміг його перебороти.

Перелузали зиму, як насіння, удвох одні на тій-таки печі.

То що ж ми будем думати-гадати, як і про це закон є акурат.

Хати у нас і справді-то не хвацькі.

 Вийшла на дорогу дівчина-красуня.

І задзвонили над джмелями дзвіночки лісові.

Життя — не прогулянка, не забава, а важка праця.

Життя прожити - не поле перейти.

Я загартований від часів воєнного дитинства.

Ой там, за Дунаєм, молодець гуляє.

Приймачі підбадьорливо сиплють погрозами.

Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде.

Тиха вода завжди глибока.

Спадають млосно вечори липневі.

Якою красивою є людина в праці.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Любити ближнього - це найважливіша з наук.

Дорога ліворуч була глухою.

Здоров'я - всьому голова.

Бажання заснуть зараз сильніше за мене.

Друг радий допомогти.

Мама вміє співати.

Батьки поїхали відпочивати.

Я хочу почитати.

Осінь сіла відпочити.

Сонце, мов велика куля, визирало з-за горизонту.

Коні шалено мчали полем.

Каву по-східному готують у піску.

 Хлопець зайшов до хати, червоний, як рак.

 Було моє життя, як ночі, горобині 

Він був неначе сонний.

На пелюстках квітів, неначе перли в намисті мерехтять краплинки роси.

Дощ ллє мов з відра.

Вірш «Заповіт» Т. Г. Шевченко написав 1845 року.

Цей дивний будинок зацікавив відомого художника.

Моя бабуся вміє готувати неймовірно смачну каву по-східному.