ГР 2. Підсумкова робота. Читання й аналіз тексту, який містить відокремлені члени речення.

Скарби старого млина

(1) Старий млин, збудований ще за діда-прадіда з міцного дуба та сірого річкового каменю, самотньо височів над стрімкою річкою. (2) Час, нещадний до людських творінь, наклав на нього свій відбиток: дах подекуди просів, а величезне дерев’яне колесо, колись невтомне й гучне, тепер нерухомо завмерло, покрившись густим шаром зеленого моху. (3) Усе довкола, за винятком вузької стежки до берега, заросло високим бур’яном та колючою шипшиною, що міцно трималася за старі стіни своїми цупкими гілками.

(4) Сонце, поволі схиляючись до вечора, кидало довгі тіні на воду. (5) Повітря, настояне на запаху прибережної осоки та вологої деревини, здавалося густим і солодким. (6) Десь далеко в лісі кувала зозуля — ця вічна вісниця лісових таємниць, — відлічуючи комусь невідомі роки. (7) Тільки річка, незважаючи на старість млина та тишу навколо, продовжувала свій біг, іскрячись на перекатах золотими вогнями.

(8) Раптом тишу порушив шелест трави. (9) Хлопчик, наляканий раптовим звуком, зупинився біля самого порога млина. (10) Це був Артем, місцевий мрійник і шукач пригод, який часто приходив сюди, сподіваючись відшукати бодай якийсь слід минувшини. (11) Його очі, палкі та допитливі, уважно оглядали кожен камінь. (12) Хлопець знав: ніщо, окрім власної сміливості, не допоможе йому зазирнути всередину цієї загадкової споруди.

(13) Він штовхнув важкі двері, підсилені залізними скобами, і вони, жалібно рипнувши, відчинилися. (14) Всередині панувала напівтемрява, наповнена пилом та спогадами. (15) Промені світла, пробиваючись крізь щілини в покрівлі, малювали на підлозі химерні візерунки. (16) Скрізь лежали старі жорна — мовчазні свідки минулих врожаїв та людської праці. (17) Артем, обережно ступаючи по трухлявих дошках, підійшов до вікна.

(18) Там, у далекому кутку під старою мішковиною, щось блиснуло. (19) Серце хлопця забилося частіше. (20) Він, тремтячи від хвилювання, відкинув тканину й побачив стару книгу, окуту сріблом. (21) Усе в ній, крім вицвілих заголовків, здавалося загадковим письмом. (22) Книга, збережена всупереч вологості та часу, була справжнім скарбом для юного дослідника.

(23) Артем, притиснувши знахідку до грудей, вибіг на вулицю. (24) Вечір, лагідний та зоряний, уже обіймав землю. (25) Хлопець відчував, що цей день, сповнений відкриттів та таємниць, змінить його життя назавжди. (26) Природа, умита вечірньою росою, ніби раділа разом із ним, нашіптуючи вітрами казки про давні часи, коли колесо млина ще весело крутилося, даруючи людям хліб і надію.

Визначте, чим виражене відокремлене означення в першому реченні тексту:

Скарби старого млина

(1) Старий млин, збудований ще за діда-прадіда з міцного дуба та сірого річкового каменю, самотньо височів над стрімкою річкою. (2) Час, нещадний до людських творінь, наклав на нього свій відбиток: дах подекуди просів, а величезне дерев’яне колесо, колись невтомне й гучне, тепер нерухомо завмерло, покрившись густим шаром зеленого моху. (3) Усе довкола, за винятком вузької стежки до берега, заросло високим бур’яном та колючою шипшиною, що міцно трималася за старі стіни своїми цупкими гілками.

(4) Сонце, поволі схиляючись до вечора, кидало довгі тіні на воду. (5) Повітря, настояне на запаху прибережної осоки та вологої деревини, здавалося густим і солодким. (6) Десь далеко в лісі кувала зозуля — ця вічна вісниця лісових таємниць, — відлічуючи комусь невідомі роки. (7) Тільки річка, незважаючи на старість млина та тишу навколо, продовжувала свій біг, іскрячись на перекатах золотими вогнями.

(8) Раптом тишу порушив шелест трави. (9) Хлопчик, наляканий раптовим звуком, зупинився біля самого порога млина. (10) Це був Артем, місцевий мрійник і шукач пригод, який часто приходив сюди, сподіваючись відшукати бодай якийсь слід минувшини. (11) Його очі, палкі та допитливі, уважно оглядали кожен камінь. (12) Хлопець знав: ніщо, окрім власної сміливості, не допоможе йому зазирнути всередину цієї загадкової споруди.

(13) Він штовхнув важкі двері, підсилені залізними скобами, і вони, жалібно рипнувши, відчинилися. (14) Всередині панувала напівтемрява, наповнена пилом та спогадами. (15) Промені світла, пробиваючись крізь щілини в покрівлі, малювали на підлозі химерні візерунки. (16) Скрізь лежали старі жорна — мовчазні свідки минулих врожаїв та людської праці. (17) Артем, обережно ступаючи по трухлявих дошках, підійшов до вікна.

(18) Там, у далекому кутку під старою мішковиною, щось блиснуло. (19) Серце хлопця забилося частіше. (20) Він, тремтячи від хвилювання, відкинув тканину й побачив стару книгу, окуту сріблом. (21) Усе в ній, крім вицвілих заголовків, здавалося загадковим письмом. (22) Книга, збережена всупереч вологості та часу, була справжнім скарбом для юного дослідника.

(23) Артем, притиснувши знахідку до грудей, вибіг на вулицю. (24) Вечір, лагідний та зоряний, уже обіймав землю. (25) Хлопець відчував, що цей день, сповнений відкриттів та таємниць, змінить його життя назавжди. (26) Природа, умита вечірньою росою, ніби раділа разом із ним, нашіптуючи вітрами казки про давні часи, коли колесо млина ще весело крутилося, даруючи людям хліб і надію

Укажіть речення, у якому вжито відокремлені одиничні означення:

Який відокремлений член речення вжито у фрагменті: «...сподіваючись відшукати бодай якийсь слід минувшини» (10 речення)?

Знайдіть речення з відокремленим додатком:

(6) Десь далеко в лісі кувала зозуля — ця вічна вісниця лісових таємниць, — відлічуючи комусь невідомі роки.

Яку роль у реченні відіграє конструкція «ця вічна вісниця лісових таємниць» (6 речення)?

Укажіть слово, яке є відокремленою обставиною в 20 реченні (розділові знаки пропущені):

(18) Там у далекому кутку під старою мішковиною, щось блиснуло. (19) Серце хлопця забилося частіше. (20) Він тремтячи від хвилювання відкинув тканину й побачив стару книгу, окуту сріблом. (21) Усе в ній крім вицвілих заголовків, здавалося загадковим письмом. (22) Книга збережена всупереч вологості та часу, була справжнім скарбом для юного дослідника.

У якому реченні відокремлене означення стоїть ПЕРЕД означуваним словом ?

Скарби старого млина

(1) Старий млин, збудований ще за діда-прадіда з міцного дуба та сірого річкового каменю, самотньо височів над стрімкою річкою. (2) Час, нещадний до людських творінь, наклав на нього свій відбиток: дах подекуди просів, а величезне дерев’яне колесо, колись невтомне й гучне, тепер нерухомо завмерло, покрившись густим шаром зеленого моху. (3) Усе довкола, за винятком вузької стежки до берега, заросло високим бур’яном та колючою шипшиною, що міцно трималася за старі стіни своїми цупкими гілками.

(4) Сонце, поволі схиляючись до вечора, кидало довгі тіні на воду. (5) Повітря, настояне на запаху прибережної осоки та вологої деревини, здавалося густим і солодким. (6) Десь далеко в лісі кувала зозуля — ця вічна вісниця лісових таємниць, — відлічуючи комусь невідомі роки. (7) Тільки річка, незважаючи на старість млина та тишу навколо, продовжувала свій біг, іскрячись на перекатах золотими вогнями.

(8) Раптом тишу порушив шелест трави. (9) Хлопчик, наляканий раптовим звуком, зупинився біля самого порога млина. (10) Це був Артем, місцевий мрійник і шукач пригод, який часто приходив сюди, сподіваючись відшукати бодай якийсь слід минувшини. (11) Його очі, палкі та допитливі, уважно оглядали кожен камінь. (12) Хлопець знав: ніщо, окрім власної сміливості, не допоможе йому зазирнути всередину цієї загадкової споруди.

(13) Він штовхнув важкі двері, підсилені залізними скобами, і вони, жалібно рипнувши, відчинилися. (14) Всередині панувала напівтемрява, наповнена пилом та спогадами. (15) Промені світла, пробиваючись крізь щілини в покрівлі, малювали на підлозі химерні візерунки. (16) Скрізь лежали старі жорна — мовчазні свідки минулих врожаїв та людської праці. (17) Артем, обережно ступаючи по трухлявих дошках, підійшов до вікна.

(18) Там, у далекому кутку під старою мішковиною, щось блиснуло. (19) Серце хлопця забилося частіше. (20) Він, тремтячи від хвилювання, відкинув тканину й побачив стару книгу, окуту сріблом. (21) Усе в ній, крім вицвілих заголовків, здавалося загадковим письмом. (22) Книга, збережена всупереч вологості та часу, була справжнім скарбом для юного дослідника.

(23) Артем, притиснувши знахідку до грудей, вибіг на вулицю. (24) Вечір, лагідний та зоряний, уже обіймав землю. (25) Хлопець відчував, що цей день, сповнений відкриттів та таємниць, змінить його життя назавжди. (26) Природа, умита вечірньою росою, ніби раділа разом із ним, нашіптуючи вітрами казки про давні часи, коли колесо млина ще весело крутилося, даруючи людям хліб і надію.

Виберіть правильне твердження щодо речення: «Ніщо, окрім власної сміливості, не допоможе йому...» (12 речення):

Скільки відокремлених членів речення вжито у другому абзаці тексту (речення 4–7)? (розділові знаки пропущені)

(4) Сонце поволі схиляючись до вечора кидало довгі тіні на воду. (5) Повітря настояне на запаху прибережної осоки та вологої деревини здавалося густим і солодким. (6) Десь далеко в лісі кувала зозуля ця вічна вісниця лісових таємниць відлічуючи комусь невідомі роки. (7) Тільки річка незважаючи на старість млина та тишу навколо продовжувала свій біг іскрячись на перекатах золотими вогнями.

Укажіть розділовий знак, яким виділяються додатки зі словами крім, за винятком, окрім у нашому тексті:

Яку синтаксичну функцію виконує словосполучення «за винятком вузької стежки до берега» у 3-му реченні?

(3) Усе довкола, за винятком вузької стежки до берега, заросло високим бур’яном та колючою шипшиною, що міцно трималася за старі стіни своїми цупкими гілками.

Укажіть речення, у якому відокремлений член стосується особового займенника:

Визначте основну тему тексту:

Яка головна думка твору?

 Яка деталь у тексті свідчить про те, що млин уже давно не працює?

Яким постає Артем у тексті?

Що було справжнім «скарбом», який знайшов хлопець?

Визначте стиль мовлення тексту:

 Який тип мовлення переважає в тексті?

 Укажіть, яке порівняння вжито в описі інтер’єру млина:

Чому Артем відчував хвилювання, коли побачив щось під мішковиною?

Що символізує «колесо млина, що колись весело крутилося» в останньому реченні?

Який художній засіб використано у фразі «час, нещадний до людських творінь»?

 Як природа «реагує» на знахідку хлопчика наприкінці тексту?