І (шкільний ) етап конкурсу з української мови ім. Петра Яцика

У якому наявна одна граматична основа

У якому є вставні слова, однорідні члени речення

Яке утворене з двох або кількох простих речень, об"єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією

Ускладнене встанвними словами та звертаннями

прості та складні

повні й неповні

сполучникові та безсполучникові

односкладні й двоскладні

Він удома наодинці буде байдики бити

Мені пощастило не втрутитися у цю неприємну справу

Художника, як і картину, треба розглядати здалека.

Його то забували, то знову згадували 

Ось ідуть закохані і юні. 

По вулиці бігала громада дітей різного віку.

У синім небі Чумацький Шлях показує дорогу

Слово у спілкуванні буває животворчим і руйнівним

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами

і ринула стоголоса злива

пішов густий літній дощ.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

Знову діти стали школярами і синиця дзвонить школярам.

Вітер не вщухав уже кілька днів і море клекотіло пронизливою синявою.

Тріщав мороз безжалісний лихий і підіймався буревій сердитий. 

Сонце поцілувало крижану землю і вона зашарілася пролісками.

Зорі чогось затремтіли і небо стемніло.

Торкає вітер пальцем колосочки й вони дзвенять.

Довго тужить сумна бандура про діла у старій сивині і якусь невідому зажуру навіває та пісня мені.

Спадає осінь, як димчастий сніг і гостро пахне листя недогниле

коми 1 і 2 – при відокремленій обставині

кома 3 – перед сурядною частиною складного речення

коми 4 і 5 – при відокремленій прикладці

коми 6 і 7 – при вставному слові

Коли ми проходили повз вежу, годинник пробив шосту.

На годиннику була шоста, коли ми проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, ми почули бій годинника.

Проходячи повз вежу, годинник пробив шосту годину.

Шелестіли дуби, і смарагдова тиша була

Зорі чогось затремтіли, і небо стемніло

Запашна, співуча, сповнена музики і квіткових пахощів наша мова.

Непомітно підкралася осінь, і повітря наповнилось ароматом достиглих яблук.

Рубленими причілковими стінами хати тулились одна до одної а в них тамували подихи люди та переведена із сараїв в тепло від морозів худоба

Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку.

Людські таємниці не мають і не можуть належати іншим.

Надворі зривалась метелиця і душа лісу стогнала, наче людина.