Іменний та дієслівний складений присудок

A  Подруга хоче їхати відпочивати в Крим (З газети).

Б  Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І. Франко).

B  Ясне сонце підіймалось десь далеко за лісом (Панас Мирний).

A  Ми — спадкоємці спадків розграбованих (Л. Костенко).

Б  Неси ж мене, коню, по чистому полю (І. Франко).

B  Шевченко дав орлиний злет українському слову (О. Гончар).

A  Сонце було ласкавим до води, дерев, квітів і дівочої краси (М. Стельмах).

Б  Україні, її люду хочу я служити (П. Тичина).

B  Над крутою стежкою співучою йшла, як пісня, дівчина, юністю заквітчана (І. Нехода).

A  Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає (Т. Шевченко).

Б  Край берега у затишку прив’язані човни (Л. Глібов).

А я таки мережить буду тихенько білії листи (Т. Шевченко).

A  Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра).

Б Я нерозлучний з рідною землею, мов любов найвища і земна (О. Ющенко).

В Поезія не може жити на смітнику (М. Коцюбинський).

A  Досвідчене око навчилось вивчати й мовчати (М. Олійник).

Б  Жити щасливо мусить кожна людина (Р. Братунь).

В Ми — атомні заложники прогресу (Л. Костенко).

A  Дуби в сріблом гаптованих каптанах подібні стали до вельмож (Д. Павличко).

Б Земля почала зеленіти тендітною травою (М. Стельмах).

В Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра).

A  Як прагне людство в злагоді іти назустріч сонцю, радості й труду! (В. Сосюра)

Б  Ми чисті перед совістю, нащадками й планетами (Б. Олійник).

В Хто може нас, могутніх, підкорити? (П. Тичина)

A  Між людьми буду жить молодий і крилатий (М. Стельмах).

Б  Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої (А. Малишко).

В Дуб був гіллястий, міцний і поважний серед невеличких дубочків.

A  Плин часу подібен до плину ріки (В. Козаченко).

Б Тільки людина може здійснити неможливе (О. Довженко).

В Будеш, брате, з багряниць онучі драти (Т. Шевченко).

A  Небо на сході стало світліти (М. Коцюбинський).

Б  Без діла жити — тільки небо коптити (Народна творчість).

В Обов’язок лікаря — лікувати людей (О. Гончар).

A  Напровесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими (З. Тулуб).

Б  Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева (О. Гончар).

В Поезія — це праця зрима, думка смілої весни (М. Рильський).

A  Без знань ти не зможеш складними механізмами керувати (З газети).

Б  Він завжди лишався непомітним (В. Домонтович).

В Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах та співав би свої думи (Т. Шевченко).

A  Він був незвичний, той смуток (В. Шевчук).

Б Із-за хмар почав півколом з’являтися блідий місяць (І. Нечуй-Левицький).

В Поет всюди залишається господарем свого настрою (О. Гончар).

A  Василь Стус — справді великий поет (Ю. Покальчук).

Б  Будуть усюди вчуватися мені сумовиті перебори кобзи (З журналу).

В В труді твори красу життя (П. Тичина).

A  Почав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).

Б  Земля на прощання усміхнулася і потемніла (Панас Мирний).

В Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний).

А  Квіти і трави, віти кучеряві і гори голубі тягнуться до сонця (В. Сосюра).

Б Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (І. Качура).

В Популярність Котляревського в народі ще за життя була велика (З газети).

A  Дубів золоті герби горять під коронами сосен (Л. Костенко).

Б Жити щасливо мусить кожна людина (Р. Братунь).

В Поезія — це свято, як любов (Л. Костенко).

A  Земля почала зеленіти тендітною травою (М. Стельмах).

Б Синя хмара загубила свій колір і сірим шматтям зависла над землею (М. Хвильовий).

В Вік вікувати — не в гостях побувати (Народна творчість).

A  Найвища краса — це краса вірності (О. Гончар).

Б  Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева (О. Гончар).

В Людина праці перемагає все (Народна творчість).

А  Простий дієслівний.

Б Складений дієслівний.

В Складений іменний.

А  Стежка вузенька (І. Сенченко).

Б Цілий каскад водоспадів можна побачити на річках Пістинці, Яремчі (А. Денисенко).

В  Високе синє небо в лісі здавалося ще дальшим і недоступнішим (Є. Гуцало).