Іспит "СУМ з практикумом"

пр…глянути, пр…садибний, пр…милий, пр…гнічений

пр…поганий, пр…довгий, пр…дорогий, пр…красний

пр…вчити, пр…гальмувати, пр…красний, пр…горілий

пр…старий, пр…дорого, пр…булий, пр…буксувати

«Нічого, скоро ти будеш на волі», - тихенько шепнула я.

Той дивується: «Якийсь нерозумний купець!»

«Що ж ти таке важке робив?» - спитав його кум.

«Чи ти клепку з голови загубив?» — накинулась баба Єлизавета.

військкомат, священик, медв'яний, барокко

боротьба, арф’яр, попідвіконню, довголіття

ризький, піддашшя, духмяний, пів яблука

різдвяний, дев’ятсот, сядьте, пів Європи 

співає нива, виплив місяць, солодка кава

холодний погляд, сумний погляд, дерев’яне серце

грім гримить, теплий клімат, дерев’яний стіл

прозорі думки, солодкий сон, чарівна дівчина

п’ятимастами шістдесятьма восьмима, п’ятнадцятьома, однієї сьомих

семистам тридцятьом сімом, дев’ятьма, вісьмома

шістнадцятьома вісьма, семидесяти дев’ятьох, дев’яносто дев’яти

сімохсот дев’яносто трьом, сімнадцяти, триста вісімдесяти третього 

трактор, млин, колектив, іменник  

Воронеж, мотор, гараж, грам

сектор, Дністер, завод, мільйон

ромб, Житомир, тиждень, відпочинок

«Пірнемо?» - зиркає на мене Іван Михайлович.

Нас у сім'ї тільки двійко було.

А сьогодні передавали, що в Греції випав сніг.

В стайні два воли стояли і з собою розмовляли.

облич..я, суд..я, осерд..я

залізяч..я, сумлін..я, піддаш..я

зізнан..я, Поволж..я, обговорен..я

сміт..я, усамітнен..я, ненаст..я

наймудріший, самий веселий

найбільш світліший, найменш очікуваний

найоригінальніший, самий суворий

найпотужніший, найцікавіший

мова, лікарю, Іване, Наталя

добродію, Валентино Іванівно, мово, друже

держава, надіє, хлопча, незалежносте

Київ, дівчино, мама, князю

зав..ртіти, стебл..на, л..щата

вузл..чок, виховат..ль, пташ..ня

мороз..во, вдал..ні, к..рпатий

ст..рати, мар..во, плет..во

Я тобі цього робити не/дозволяю.

Не/спитавши броду, не лізь у воду.

Не/має пісні без любові.

Мені поля задумливо шептали свої ніким не/співані пісні.

коли/не/коли, вряди/годи, раз/у/раз

пліч/о/пліч, день/у/день, більш/менш

з/поза, взагалі/то, як/от

ні/ким, будь/коли, неначе/б/то

прикинутися овечкою

лишитися з носом

мозолити очі

плести сіті

Гаснуть у плавнях летючі комети тихо вмирає на заході ніч.

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини.

Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Наближення зими в усьому серце чує і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках.

Все бачить поет у широкім роздоллі і небо, і море, красу світову і людям співає він пісню свою.

Ах, як усього багато неба, сонця, веселої зелені.

… 

А наше все круг нас і води, й дерева, і переплески хвиль, і вогкість лісова, і хмари… 

Справді дощ перестав.

Може осінь схоче в гості завітать?

Деревам щось напевне сниться.

Зроби кревно та з’їж певно.

Хто ставить завдання простіші, той швидше мети досягає.

Не сумнівайся, ідучи з народом.

Маємо жити, звичайно, не хлібом єдиним.

Білий пилок сіявся з неба, встеляв сивою памороззю трави.

Ми це питання з’ясуємо.

Коли приймаєте рішення, зважайте на думку людей.

Ви маєте рацію.

Підписка на журнал здійснюється в любому поштовому відділенні.

терези, торф’яний, щотижня, чорниця

мармуровий, літопис, український, часу

цемент, твердий, позаочі, завдання

рукопис, житловий, гуртожиток, усмішка

Бережи честь змолоду!

Ночвами моря не перепливеш.

Поспішайте творити добро!

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда неправду перетягне.

Держи кишеню і уста замкненими.

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

На небі сонце – серед нив я.

Син від розкоші вередує.

Вражень вистачить на все життя.

Цього року вродило краще.

То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

 І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

 І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

  Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

 Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

  Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.

 Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки.

 Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

 Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

 Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

  На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

  Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

  Національна своєрідність зближує нації, а не роз’єднує їх.

Людина в небезпеці, коли вона бездуховна.

  Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе в наш край.

Найбільше люблю пору, коли збирають жнива і співають пісень.

  Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала.

Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.

 Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива, стоя під вербою.

  Скрізь, де пройшов дощ, свіжо — нарешті дочекалися прохолоди й поживи землі.

  Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів’яче гніздо — птиця одразу покине ваш двір.

коли настане слушна мить.

якщо наполягатимуть друзі.

про що мовчить більшість.

як велить чисте сумління.

 Климко звівся на лікоть, щоб краще було видно шлях, яким йому йти далі.

     Коли потрапляєш у заповідний степ на початку травня, то перед очима розгортається багатобарвний калейдоскоп степового травостою.

  Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов крила.

Осінь танула, мов воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

 Здасться чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость.

   Не русалонька блукає то дівчина ходить.

  Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Як тільки велике свято … .

Коли тяжко на душі … .

 … аби розвіяти сум і тривогу.

 … бо рідна кличе сторона.