Історія України ХІХ ст.

Видатний український науковець, енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, архівознавець і природознавець зі старшинського козацького роду Полтавщини, перший ректор університету Св. Володимира,член історичного товариства імені Нестора-Літописця,уклав підручники "Основи біології" та "Основи зоології ".

Був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. У 1844 р. вийшов альбом офортів «Живописна Україна», де представлені роботи художника на історичну тематику («Дари в Чигирині», «Смерть Б. Хмельницького»).

У 1812 р. під час російсько-французької війни сформував український козацький полк. У 1817 – 1821 рр., був директором Полтавського театру. Із 1818 р. брав участь у діяльності полтавської масонської ложі «Любов до істини». Створив п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-Чарівник».

У 1845 р. став викладачем Київського університету ;

Співзасновник Кирило - Мефодіївського братства ;

У 1857 р. видав свою першу ґрунтовну працю «Богдан Хмельницький» з історії українського козацтва першої половини та середини XVII століття.

Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.

Іван Франко називав его «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману.

Один з організаторів Київської громади, очолював в ній «хлопоманський» гурток, члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження.Особливу реакцію української і польської громадськості викликала його стаття «Моя сповідь». У 1873–1876 роках — член Південно-західного відділу Російського географічного товариства, а в 1875–1876 роках — його голова.

Галицький «Будитель», письменник, поет, духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини. Зачинатель нової української літератури в Галичині, священник УГКЦ, релігійний та культурно-громадський діяч. Перший в нових часах речник відродження західноукраїнських земель. Ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837).

Письменник, публіцист, видавець, учений-гуманітарій ,громадський і політичний діяч, член Наукового товариства імені Шевченка .У творчій діяльності використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у численних варіантах написання). Проте першим у цьому довгому списку псевдонімів було загадкове ім’я Джеджалик. Саме Джеджалик здобув першу славу серед галицької освіченої молоді і навіть став у Львові, за власними словами,"якимсь куріозом або знаменитостію".

Автор понад двох тисяч наукових праць.Найбільш цінною вершиною діяльності саме й стало видання «Історії України-Руси», перший том якого світ побачив у 1898 році. Його ім'я носить багато вулиць, проспектів та площ в Україні зокрема в Києві. На цій столичній вулиці розташовані будівлі Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Є проспект в Кам'янціПодільському та Луцьку, вулиці в Хмельницькому, Одесі, Львові, Дрогобичі, Вінниці, Івано-Франківську, Житомирі, Дніпрі, Чернівцях.

Український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

До його найвідоміших творів належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор Кирила Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Він створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка.

Письменниця, перекладачка, видавниця. Її твори мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України.Наприкінці 50-х років ХІХ століття  була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею .

Знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська та інші. Здобула значної літературної слави в Україні після публікації в 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання». Збагатила українську літературою низкою нових жанрів, зокрема, соціальною повістю.

Василь Андрійович Тропінін - художник-портретист, представник класицизму, до 1823 — кріпак,був автором :