Контрольна робота №1 укр.мова 9 кл.

Згадуючи своє дитинство, я так захотіла знову побувати в ньому.

Не засвоївши добре правил уживання апострофа, у мене знову були помилки.

Супроводжуючи гостей, ми були приємно вражені їхньою зацікавленістю нашим краєм.

Зібравшись на стадіоні, спортсмени розпочали тренування

Жнива щороку мали свою пору, освячену святами, овіяну піснями.

Укріплення складалося з кількох рядів возів зсунутих і скріплених між собою.

А в долині ледве-ледве дзюрчить, оточений вербами та калиною потічок.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав. 

Він удома наодинці буде байдики бити.

Мені пощастило не втрутитися у цю неприємну справу.

Однак на тих фрагментах ні імені друкаря, ні дати, ні місця друку не зафіксовано.

Його то забували, то знову згадували

А ріка життя все шумить і піни­ться, і стогне

Зимове сонце з'явилося на мить, і заховалося за хмарами.

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесті, а саме мудрість, правосуддя, помірність, стійкість.

Усе навколо: дерева, птахи, люди — сповнене весняної, пружної, нестримної сили.  

За своє коротке життя В. Сухомлинський, крім 30 книжок-монографій, опублікував багато наукових і популярних статей.

Найменшою у світі книжкою є „Кобзар”, виготовлений майстром Миколою Сядристим.

День вишиванки – всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції.

В. Сухомлинський, учений-педагог, полум’яний публіцист ставить у своїх творах найрізноманітніші проблеми виховання. 

«Ну, з богом!», – сказав дядько Тихін. 

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів- «Моя перша вчителька.»

В Україні кажуть: «Веселка воду п’є». 

«От би Ніні це побачити, от би вона зраділа, – пурхнула в моїй голові думка».

Юхим підозріло черкнув мене поглядом і в’їдливо запитав: « У тебе, жовтодзьобе, є баланс у голові?»

«Ох, голубе! – Лисиця застогнала, – Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть!”

«На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила,» – промовила Лисиця.

«Ти ще смаленого вовка не бачив? – посунув на мене Юхим. – То побачиш! Не тепер, так в четвер». 

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала , хто купив Ользі таке гарне намисто.  

Арсенові набридало дивитися на поплавки і він часто засинав.

Чумаки рідко сумували ніколи не втрачали бадьорості й веселого настрою.

Лисиця задріботіла передніми лапами замолотила хвостом по землі й лягла.

Стежка крутилася по прибережних горбах одбігала вліво.

Мати повідомила донечці, що в табір та поїде в серпні.

Софійка міркувала, що найяскравішим козаком є Кирило Тур.

Мій друг повторює, ви одійдіть за хату, а ми виліземо. 

Марія Олексіївна запитала в нас , хто не виконав домашнього завдання. 

«Враг його,- каже,- знає, який тепер люд настав!»

«Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп, - Бачиш, що не татаре, то i впускай».

«Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в

свiтлицi, чи в пасiцi?»

«Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую честь iзбрав собi пан

Черевань - нехай його Господь на свiтi подержить!»

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.