Контрольна робота №1 за темою «Повторення вивченого у 8 класі. Пряма й непряма мова»

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Не на тебе ждать я буду поет відповідає.

Лицар крикнув От спасибі.

Тут поет запитав Хто там.

Брат сказав я йду до міста а ти залишайся вдома.

Вгамуйся думко не літай так буйно.

 Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Лелеки щовесни прилітали виводили діток знову відлітали.

А: “П?”

 “П?” – а.

 “П”, – а.

 береться в лапки;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире.

не береться ніколи в лапки;

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

Жінка спитала, чого він мовчить.

 «Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

Дівчина грайливо запитала, невже я й справді мавка лісова.

Дівчина грайливо запитала, що вона й справді мавка лісова?

Дівчина грайливо запитала, невже вона й справді мавка лісова.

Невже вона й справді мавка лісова, дівчина грайливо запитала.

-- «Як ти учишся, Семене» – «„Трійки в табелі у мене...» – 

 – Як ти учишся; Семене?

– «Трійки в табелі у мене..»

– Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене... 

– Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене.

кому;

двокрапку.

крапку;

діалог;

звертання.

цитата;

Поки живий я хочу справді жити.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву.

Видно було вже пізно бо ніде по хатах уже не світилося.

Здається вічністю маленька мить перед якою навіть смерть безсила.

А. Бачу, що всі кругом сміються і Людмила Василівна і режисер і оператор.

Б. Сонце ліси поля води повітря все це святиня, яку маємо берегти..

В. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну.

Г. Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

З добра й любові приходить щастя (А. Мойсеєнко).

Працею людина сильна і красива (О. Гончар).

Шукаю вже не щастя а поради (В. Грінчак).

Ми маємо право на сум і любов. (В. Симоненко).

РОЗПОВІДНЕ

ПИТАЛЬНЕ

НЕОКЛИЧНЕ

ОКЛИЧНЕ

ПРОСТЕ 

СКЛАДНЕ

«П, - а , - П».

  «П, - а : - П».

 «П, - а , - п».

 «П! – а: - П».

 Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

  Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

  Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

  Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

Не раз бувало гірко нене.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Працювать працювать безумовно!

А. Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Б. Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

В. Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

Г. І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.